Притулок як заклад соціального захисту неповнолітніх

Поряд з цим, продовжується робота щодо реалізації профілактичних програм «Робота з дітьми, які опинились у складних життєвих обставинах», «Діти вулиці», «Соціально-психологічна допомога сім'ям, які взяли на виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

 

 

Робота з «дітьми вулиць» Міністерства у справах сім'ї та молоді:

- виявляє можливості та створює умови для розвитку альтернативних форм сімейної опіки: прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу;

- здійснює профілактичні заходи щодо попередження безпритульності та правопорушень серед дітей, їхню соціальну реабілітацію;

- розробляє документи, що складають основу державних Концепцій, законів. Державний центр у справах сім'ї та молоді взяв на себе функцію координатора роботи обласних, міських та районних центрів соціальних служб для молоді (ЦССМ) щодо надання юридичної, психологічної і соціальної допомоги “дітям вулиці”.

Основна увага приділяється створенню центрів по роботі з дітьми вулиці, дітьми-сиротами, “Телефонів Довіри”, консультативних пунктів. У цьому домінуючу роль відіграють обласні і районні центри ССМ.

Кримінальна міліція у справах неповнолітніх Міністерства внутрішніх справ України основним своїм завданням щодо захисту прав неповнолітніх бачить налагодження тісної взаємодії із зацікавленими міністерствами та відомствами з питань проведення заходів щодо профілактики бездоглядності дітей та підлітків.

Важливою і відповідальною функцією таких відділень є здійснення обліку тих дітей і підлітків, які належать до групи ризику: правопорушників, наркоманів, алкоголіків тощо із метою профілактики негативних явищ.

Можливі шляхи надання соціально-педагогічної допомоги дитині:

1. Профілактична соціальна робота. Дитина, яка перебуває на стадіях “роздумів і підготовки”, розглядає вихід на вулицю як можливу перспективу. На цій стадії необхідна соціально-профілактична робота з дітьми та підлітками для вирішення конфліктів із батьками і вчителями; залучення дітей до клубів за інтересами, дитячих та молодіжних громадських організацій, різних спортивних секцій. Завданням етапу є повернення дитини до стану байдужості щодо виходу на вулицю. Тобто потрібно створити умови, щоб дитина перестала розглядати вихід на вулицю як кращий варіант вирішення її життєвих проблем.

Допомога у поверненні дитини з вулиці відповідає стадіям “дії і післядії”. Тобто дитина вже знаходиться на вулиці, а соціальний працівник повинен вживати дії, спрямовані на пробудження удитини бажання залишити вулицю. Метою соціальної роботи у такій ситуації є повернення дітей з вулиці додому. Результат досягається шляхом виявлення та вирішення проблем дітей, пов'язаних, найчастіше, з сім’ями, особливо кризовими, школою, ровесниками.

Подолання невизначеності. Третій напрямок реалізується у ситуації, коли дитина перебуває на стадії індиферентного стану, тобто живе на вулиці і не розглядає варіантів зміни свого способу життя. У такій ситуації метою роботи є подолання байдужості дитини до власної долі, пробудження бажання мати затишок, можливість спілкуватися з близькими чи рідними людьми, просто змінити обстановку тощо. Ця робота повинна спонукати дитину задуматися про своє майбутнє. Досвід спілкування з дітьми вулиці показує, що вони не думають, а найчастіше бояться думати про своє майбутнє, тому що не бачать виходу із сформованої ситуації. Пробудження у дитини бажання змінити своє життя ґрунтується, насамперед, на реальній можливості зробити це. Такою реальною можливістю може бути наявність місця (центра), де дитині нададуть притулок, зрозуміють і допоможуть; це може бути варіант самостійного життя – працевлаштування, отримання житла. Рідше – це варіант повернення до сім’ї, на жаль, до цього часу, зазвичай, усередині сімейні стосунки остаточно зруйновані.

Закріплення за соціальним інститутом. Четвертий напрямок реалізується на стадіях роздумів і підготовки, коли вдалося розбудити інтерес дитини до зміни способу життя. При цьому активізується спілкування таких дітей із соціальними працівниками. Діти звертаються за допомогою до соціально-психологічних реабілітаційних центрів, соціальних служб для молоді. Метою діяльності соціального працівника на цьому етапі є допомога ди-тині у поверненні до нормального життя.

Соціальний супровід. П'ятий напрямок – це вихід на своєрідний фініш: дитина повертається до рідної сім’ї або до сім’ї родичів, до інтернатної установи і починає самостійне життя. Цей період вимагає особливої уваги соціального працівника, який здійснює соціальний супровід дитини або сім’ї, до якої вона повернулася.

 

 

Навчально-методичні посібники, підручники

Один автор 1. Алексеєнко Т. Ф. Виховний потенціал сім'ї в сучасних умовах. – К., 2005.

2. Бабак О. В. Виховання національно свідомого, патріотично зорієнтованого молодого покоління, створення умов для його розвитку як чинник забезпечення національних інтересів України: Аналіт. -інформ. матеріали / Державний комітет України у справах сім'ї та молоді; Державний ін-т проблем сім'ї та молоді / В. І. Довженко – голова ред. кол. – К., 2003.

3. Волинець Л. С. «Діти вулиці» в Україні: ситуаційний аналіз / Ресурсно-методичний центр «Сучасна школа» – К., Сфера, 2004.

4. Добринський П. О. Соціальна педагогіка. К., 2005.

5. Дубарець А. Н. Соціальне сирітство в Україні // Львів, 2004. 

Навчально-методичні посібники, підручники

Два автори 6. Задунайський І. О., Шпак О. Т. Сироти потребують захисту // Практична психологія та соціальна робота. – 2004.

7. Левчук А. П., Трухін О. М. Виховна робота з дітьми вулиці // Практична психологія та соціальна робота. – 2006.

8. Клименкова П. Н., Божович Л. И. Детская беспризорность: дворовые проблемы выросли до масштабов государственных М. : Международная педагогическая академия, 2003.

9. Клистун В. К., Губін Л. М. Виховна робота з дітьми вулиць // Практична психологія та соціальна робота. – 2006.

10. Купчин А. І., Дністровський П. Р. Соціальна педагогіка. К., 2006.

11. Кулинич Д. К., Євтушенко А. Е. Соціальна педагогіка. К., 2006.

12. Маєвська Р. О., Грабовський Н. К. Соціальна педагогіка. К., 2005. 

Навчально-методичні посібники, підручники

Три автори 13. Михайлик Г. О., Попова К. Л., Кваснеський Г. Р. Соціальна педагогіка. К., 2004.

14. Мудрик А. В., Зеньковский В. В., Клейберг Ю. А. Введение в социальную педагогику. М., 1997.

15. Прихожан А. М., Бочарова В. Г., Каримів І. А. Виховна робота з важкими підлітками // Практична психологія та соціальна робота. – 2004. 

Монографії 16. Войтюк А. Н. Формування соціально-позитивної поведінки дітей. // Войтюк А. Н. за редакцією Листового Р. Н. Міністрество освіти та науки України. Луцьк, 2004.

17. Яворівський П. Н. Формування соціально-позитивної «дітей з вулиці». // Яворівський П. Н. за редакцією Грабченка О. О. Міністрество освіти та науки України. Кривий Ріг, 2004.