Психологічне тестування, тести розвитку і тести успішності

За визначенням «тест успішності» – це система завдань специфічної форми, які вимагають стислих однозначних відповідей, за котрими можна якісно оцінити структуру і виміряти рівень знань, вмінь і навиків.

Існують дві основні групи тестів успішності (досягнень) :

широкоорієнтовані тести, які використовують для оцінки навиків з основних, розрахованих на тривалий час, цілей навчання (тести на розуміння наукових принципів, сприйняття літератури і т. ін.), або для вимірювання впливу навчання на розвиток логічного мислення, набуття навиків вирішення широкого кола завдань тощо.

методики із конкретних навчальних предметів (досягнення в математиці або біології) та більш спеціалізовані – спрямовані на дослідження засвоєння окремих тем, частин навчальної програми, комплексів дій тощо.

Перші тести подібного роду з'явилися вже в період виникнення методу тестування. У 1894 р. американський вчений Дж. М. Райе застосував таблиці з перевірки знань орфографії для вивчення ефективності розроблених ним методичних прийомів. Німецький психолог Г. Еббінгауз в 1897 р. використовував тексти з пропусками для контролю розуміння матеріалу навчальних дисциплін. У 1908 р. учень Е. Торн-Дайка Дж. Стоун опублікував перший тест з арифметики. У перше десятиліття XX століття тести досягнень почали використовуватися в освітній і професійній практиці США, Німеччини, Великобританії, Росії та інших країн. На сьогоднішній день тестова методика розглядається як універсальний засіб перевірки знань, умінь, професійної підготовки в усіх галузях людської діяльності.

Тести досягнень призначені для того, щоб оцінити успішність оволодіння конкретними, обмеженим певними рамками навчальним матеріалом, наприклад розділом математики «множення двозначних чисел» або рідної мови «класифікація суфіксів і прикметників». Цим вони відрізняються від власне психологічних тестів – тестів здібностей, розумового розвитку.

Виконання тестів досягнень відображає сукупний вплив різноманітного досвіду життя індивіда. На відміну від тестів досягнень тести здібностей вимірюють результати навчання у відносно неконтрольованих і невідомих умовах. Так, на формування просторових здібностей вплив окремих розділів навчальної програми (наприклад, геометричні перетворення) хоча і не можна заперечувати, але їх засвоєння не є єдиним чинником, що визначає рівень розвитку цих здібностей. Тому при діагностиці здібностей важко знайти в умовах навчання однозначне пояснення високої або низького ступеня їх розвитку у випробуваного.

Інша відмінність між тестами здібностей і досягнень відноситься до їх призначення. Тести здібностей спрямовані головним чином на виявлення передумов до тих чи інших видів діяльності і претендують на прогнозування вибору для індивіда найбільш підходящої професії або профілю навчання. Навпаки, тести досягнень застосовуються для оцінки поточних або підсумкових результатів засвоєння тих чи інших дисциплін або їх розділів. Головне значення в цих тестах надається тому, що конкретний індивід вміє робити в даний момент.

Однак між тестами здібностей і тестами досягнень неможливо провести чітку межу. Деякі тести здібностей створюються в розрахунку на досить специфічне предметне навчання, а деякі тести досягнень можуть охоплювати відносно широкий освітній досвід. Тести досягнень можуть деякою мірою пророкувати темпи просування учнів у засвоєнні тієї чи іншої освітньої програми. Наприклад, предметні тести досягнень, що передують професійну підготовку, можуть служити предикторами успішності професійного навчання.

Тести досягнень відрізняються також і від тестів розумового розвитку, які спрямовані на діагностику умінь здійснювати з поняттями (нехай навіть і навчальними) певні розумові дії, такі як аналогія, класифікація, узагальнення та ін Це відображено і в формулюванні конкретних завдань тестів того й іншого типу

Слід додати, що розрізняють діагностику навченості, тобто наслідків, досягнутих результатів та діагностику здатності до навчання. Навченість розглядається, як досягнутий на момент діагностування рівень знань, що становить основу для реалізації поставленої мети навчання. Здатність до навчання пов’язана з темпами просування у навчанні, узагальненістю процесу мислення тощо. Частина цих параметрів може бути встановлена з використанням психологічних тестів.

Отже, тести досягнень відносяться до найбільш численної групи психодіагностичних методик. Серед них є широкоорієнтовані тести, які застосовуються для оцінки навичок з основних, розрахованих на тривалий час цілей навчання (тести на розуміння наукових принципів, сприйняття літератури і т. д.). Деякі з них призначені для вимірювання впливу навчання на логічне мислення, прийоми розв’язання широкого кола завдань. Іншу групу складають методики з конкретних навчальних предметів і більш спеціалізовані.

 

 

Пізнавальна діяльність – це процес відображення в мозку людини предметів та явищ дійсності. Відображення реальності в людській свідомості може відбуватися на рівні чуттєвого та абстрактного пізнання.

Чуттєве пізнання є безпосереднім результатом прямої взаємодії органів чуття суб'єкта із зовнішнім світом, хоча воно й опосередковане біологічною передісторією людини та її історичним розвитком. Певне значення тут мають і предмети чуттєвого сприйняття, які тією чи іншою мірою вже сформовані людською працею. Оскільки чуттєве пізнання базується на безпосередній взаємодії суб'єкта й об'єкта пізнання, тому і воно має конкретно обрану чуттєву форму вираження і дає знання явищ.

Чуттєве пізнання – це початок, джерело, а тому й основа пізнавального процесу. Основними його формами, розташованими за ступенем складності й прояву активності суб'єкта, є відчуття, сприйняття та уявлення.