Психопатологічні симптоми і синдроми

 

 

1. Порушення відчуттів та сприйняття
2. Симптоми порушень мислення
3. Поняття маячення. Маячні синдроми
4. Симптоми і синдроми розладів пам’яті
5. Симптоми і синдроми розладів інтелекту
6. Симптоми і синдроми розладів свідомості
7. Симптоми і синдроми розладів емоційного реагування та настрою
8. Симптоми і синдроми розладів рухово-вольової сфери
9. Пароксизмальні психічні порушення

 

Актуальність теми: Вивчення основних проявів психічних порушень – симптомів та синдромів – є своєрідною психіатричною пропедевтикою. Без знання даного розділу клінічної психіатрії неможливе подальше вивчення основних форм психічної патології. Удеяких країнах, наприклад, у Франції, впродовж багатьох років зберігається синдромологічний підхід у психіатрії, тобто психічна патологія взагалі вивчається на синдромологічному рівні, що робить знання загальної психопатології ще більш актуальним.

При психічних розладах можуть виникати кількісні та якісні порушення відчуттів та сприймання. Кількісні порушення сприймання характеризуються зміною сили сприймання природних подразників. До них відносяться:

Гіперестезія – підвищення чутливості до подразників звичайної сили, що діють на органи чуття.

Гіпестезія – зниження чутливості до подразників. Є типовою для стану оглушення різної етіології.

Анестезія – це повна втрата чутливості до подразників.

Якісне порушення відчуттів, пов’язане переважно з неврологічними ураженнями називається парестезією.

Основними видами якісного порушення сприймання є ілюзії, галюцинації та сенестопатії.

Ілюзія – хибне сприймання реальних речей, об’єктів чи явищ із спотворенням їх справжнього змісту.

Ілюзорне сприйняття полягає в тому, що уявлення, що переважають у свідомості, певним чином переформують, або «домальовують» об’єкти оточуючої реальності. Це може відбуватись під впливом сильних емоцій (афективні ілюзії – бувають і у психічно здорових людей при переживанні тривоги, страху, радісного очікування тощо). У людей з маячною налаштованістю можуть виникати інтерпретативні ілюзії (уява переформує або домальовує реальні об’єкти і події таким чином, що вони підтверджують зміст маячення: людина, яка вважає, що весь світ налаштований проти неї «чує» в словах коментатора прогнозу погоди по телевізору погрози і брудні лайки на свою адресу). На фоні зниженого рівня свідомості виникають зорові ілюзії, які називають парейдоліями, при яких безформні або недостатньо чіткі об’єкти (плями, тріщини на стіні, тіні, орнамент килима або шпалер) «домальовуються» уявою до химерних образів людей, тварин, страховиськ. Особливістю парейдолічних ілюзій є те, що вони легко втрачають зв’язок з реальним об’єктом і перетворюються на зорові галюцинації.

Існують також ілюзії із хибним сприйманням величини і форми предметів із збереженням їх справжнього змісту (ілюзії величини і форми – метаморфопсії; вони можуть стосуватись також сприймання власного тіла – порушення схеми тіла). Ці види ілюзій характерні для дереалізації і деперсоналізації (психосенсорні розлади).

Галюцинації – це сприймання образів, предметів і явищ, яких в оточуючій реальності немає (уявні образи набувають сили реальних об’єктів сприйняття). Відповідно до аналізаторів галюцинації бувають зорові, слухові, нюхові, смакові, тактильні, вісцеральні, комбіновані. Найчастіше при розладах психіки зустрічаються зорові і слухові галюцинації. Щодо складності, вони бувають елементарними, слабо структурованими (спалахи, плями, свист, стукіт) або образними (образи людей, предметів, тварин, мелодії, голоси).

Зорові галюцинації можуть бути природних кольорів чи яскраво забарвленими одним кольором, а також чорно-білими, галюцинаторні образи можуть бути одиночними і множинними, звичайних розмірів чи зменшених або збільшених, страхітливі, гидкі, приємні, індиферентні тощо. Найбільш яскраві зорові галюцинації зустрічаються при білій гарячці

У дорослих пацієнтів найчастіше зустрічаються слухові вербальні (словесні) галюцинації, які в побутовій мові часто називають «голоси». Вони можуть бути різними за гучністю, постійними чи періодичними, чоловічими, жіночими, дитячими або позбавленими статі. Голос може бути весь час один, можливо кілька різних голосів, які говорять по окремо або утворюють діалоги чи навіть багатоголосі дебати (полівокальний галюциноз). Частіше всього голоси так чи інакше звертають до хворого: безпосередньо чи обговорюючи його в третій особі. За змістом вони можуть бути коментуючими з різним підтекстом (підбадьорливі, засуджуючі, глузливі, констатуючі, передбачаючи), Найбільш небезпечними щодо непередбачуваних вчинків хворого є імперативні (наказові) галюцинації: голоси можуть забороняти хворому говорити, спати, їсти або наказувати робити небезпечні для хворого і оточуючих речі. Тому наявність імперативних галюцинацій є підставою для невідкладної госпіталізації хворого з забезпеченням посиленого нагляду.

Смакові і нюхові галюцинації частіше проявляються у вигляді неприємних смаків (гниле, гірке) і запахів (бензину, гниття) і проявляються у міміці і поведінці хворого, відмові від їжі, затиканням носа, частим полосканням рота.

Тактильні галюцинації проявляються у сприйманні повзання якихось живих істот по тілі (комахи, жуки, змії) або ниток, дротів чи павутиння на обличчі і в порожнині рота (отруєння ТЕС, сурогатами алкоголю). Іноді, зокрема при кокаїнізмі, зустрічається своєрідний підшкірний галюциноз Маньяна (сприймання жуків або хробаків під шкірою, хворі часто наносять собі порізи, щоб видалити неіснуючих істот).

Вісцеральні галюцинації характеризуються сприйманням у внутрішніх органах якихось істот (жаба в шлунку, змія біля серця) або неприродним сприйняттям внутрішніх органів (серце перетворилось на камінь, печінка згнила тощо).

Від тактильних і вісцеральних галюцинацій слід відрізняти сенестопатії.

Сенестопатії – неприємні відчуття в різних ділянках тіла, невизначеного характеру (стягування, переливання, «затерпання» у внутрішніх органах тощо) та невизначеної чи мігруючої локалізації. Найретельніше дослідження хворого не виявляє сомато-неврологічних розладів, які могли б зумовлювати появу цих відчуттів. Часто поєднуються з іпохондричними ідеями.

Особливе значення в діагностиці психічних розладів мають несправжні, або псевдогалюцинації