Психопатологічні симптоми і синдроми

Синдроми: Галюциноз, ілюзорний галюциноз

 

 

Розділяють порушення мислення за темпом, механізмом і змістом. Зрозуміло, що розлади мислення позначаються відповідно на мові.

До порушень мислення за темпом відносяться:

Прискорення мислення – збільшення кількості асоціацій, мова кваплива, язик часто не встигає за думками і тому на мові передаються лише «ключові слова» – «скачка ідей (перегони думок) «. (Маніакальний стан різної природи).

Сповільнення мислення – проявляється зменшенням кількості думок, їх одноманітністю. Мова сповільнена, часто однослівна, з великими паузами. Депресивний стан, оглушеність, психоорганічний синдром.

Обрив мислення (шперрунг) – раптове зникнення думок, хворий на деякий час замовкає, свідомість при цьому не втрачена. Рання ознака шизофренії.

За механізмом:

Розірваність – відсутність логічного зв’язку між реченнями, частинами речення і навіть окремими словами при збереженні граматичної структури мови і ясній свідомості. Шизофренія.

Патологічно деталізоване мислення – нездатність розділяти головне і другорядне з надмірним поринанням в неістотні деталі. Епілептичні зміни мислення.

Резонерство – порожні, безплідні міркування, позбавлені конкретного змісту і доцільності з переважанням химерних «філософських» або псевдонаукових висловлювань. Мб стиль, мб шизофренія.

Персеверація мислення – застрягання в свідомості одних і тих же думок, в мові проявляється одноманітним повторенням одних і тих самих слів (Як Вас звуть? Іван Петрович. Скільки Вам років? Іван Петрович. etc).

Символічне мислення – значення одного слова стає символом зовсім іншого поняття на підставі випадкових другорядних ознак (Катрич: наступание на ступеньку, похожую на веко – будут болеть глаза).

Неологізми – нові слова, вигадані хворим і зрозумілі лише йому (мб креативні неологізми – не є ознакою хвороби).

Паралогічне мислення – порушення суджень і умовиводів, коли висновок не випливає з передумов (поєднання символічного мислення з паралогічним: «Мене звуть Софія – отже, я мудріша за Вас!»).

Аутичне мислення – заглиблення у світ особистих переживань із послабленням або втратою контакту з реальністю. (Хвора, яка практично ні з ким не контактує, раптово підійшла до лікаря і сказала: «Кішка проектується на площину буття колом, в яке вписаний квадрат, в який вписаний трикутник, в центрі якого – точка, а людина – самою лише точкою».

Ментизм – мимовільний, безперервний і некерований потік думок, спогадів, наплив уявлень, що є неприємним і виснажливим для хворого.

Порушення мислення за змістом проявляється у вигляді настирливих, над цінних і маячних ідей.

Настирливі (нав’язливі) ідеї – виникають поза волею хворого, хоча він усвідомлює їх хворобливість і критично до них ставиться. Розрізняють настирливості з негативним змістом: страхи (фобії), побоювання, неприємні спогади тощо і емоційно нейтральні.

Надцінні ідеї – судження, що ґрунтуються на реальній основі, але надалі займають домінуюче місце у свідомості, супроводжуються надмірним емоційним напруженням.

3. Маячні ідеї – думки і судження, що виникають лише на патологічному ґрунті, не відповідають дійсності, повністю охоплюють свідомість хворого і не піддаються корегуванню переконанням чи роз’ясненням. Факти оточуючої реальності, які суперечать маячній ідеї, ігноруються або відповідним чином переформуються свідомістю хворого (інтерпретативні ілюзії).

За походженням маячення може бути первинним (з’являється як перша ознака хвороби, є добре структурованим і послідовним, з системою доказів і висновків за механізмом «кривої логіки») вторинним (з’являється на тлі галюцинаторних або емоційних розладів) та індукованим (виникає у психічно здорових, але психологічно незрілих людей, що тісно спілкуються з авторитетним для них маячним хворим: діти – батьки, інфантильна дружина – авторитарний маячний чоловік, підлітки-члени секти, на чолі якої стоїть маячний фанатик). Першочерговим кроком при виявленні індукованого маячення є розділення індукованого від індуктора.

За змістом маячні тематики можна узагальнити у три великі групи:

М. переслідування (персекуторне М.) – «хтось (щось, цілий світ, Всесвіт) проти мене». Сюди відносяться маячення стосунків, ревнощів, збитків, власне переслідування, впливу. Найбільш розповсюджена група.

М. величі – «я – особливий». Сюди належать відносно скромні за розмахом маячення високого походження, винахідництва, еротичне М., власне маячення величі з володінням особливими силами (лікування на відстані, телепатія, спілкування з живими і померлими видатними людьми на відстані, телепортація тощо), фантастичне маячення з усвідомленням себе центром Всесвіту (хвора зранку робить паси руками, пояснюючи, що цим вона виводить на орбіту планети; хвора говорить, що живе вічно, власне вона й створила Землю).

М. депресивне – «я -поганий». Виникає як вторинне на фоні патологічного зниження настрою і характеризується ідеями самоприниження, самозвинувачення, гріховності, іпохондричним (хворий невиліковною хворобою), нігілістичним (все всередині згнило, я – живий труп), м. Котара – все загинуло, всесвітній Апокаліпсис – і усе це через мене.

Дещо окремо стоять маячення інсценування (все оточуюче здається хворому навмисне створеними для нього декораціями) та інтерметаморфози (всі предмети перетворюються, люди міняють обличчя, с-м двійника, Фреголі). Зазвичай ці два види маячення виникають