Психопатологічні симптоми і синдроми

Розрізняють такі маячні синдроми:

Паранояльний – добре структуроване, систематизоване первинне маячення, що обмежується однією темою (ревнощів, винахідництва тощо). Поза тематикою маячення хворий зберігає достатню психологічну і соціальну адаптованість. Омани сприйняття відсутні.

Параноїдний – різного ступеню систематизованості маячні ідеї від уривчастих (при гострому параноїдному синдромі) до достатньо систематизованих (при хронічному), в поєднанні з різноманітними оманами сприйняття (галюцинаціями, ілюзіями) та афективними розладами (страх, тривога, депресія). Найтиповішим за змістом є маячення переслідування.

Синдром психічних автоматизмів (Кандинського-Клерамбо) – маячення переслідування, особливо – впливу (якісь сили впливають на думки, дії, почуття хворого). Центральним симптомом є психічні автоматизми, що є тісно пов’язані з маяченням впливу: 1. Ідеаторні – вплив на думки, хтось озвучує думки хворого, підглядає його сни, вкладає в голову думки тощо) ; 2. Сенсорні – проявляються сенестопатіями з відчуттям зробленості, впливом на емоції та органи чуття. 3. Моторні – рухами, вчинками хворого керують якісь сили («серед ночі розкривали мені повіки і світили в очі світлом»). До проявів психічних автоматизмів відносяться також псевдогалюцинації.

Парафренний синдром – характеризується буйними фантастичними ідеями величі, що можуть бути добре систематизованими (Систематизована парафренія – фентезі!!!) або слабо систематизованими («президент Вартової Башти, донька Блейко Керінгтона, матір усіх хворих у відділенні, народжує щоденно по 7-8 дітей, багаторазово вбита і воскрешень»). Поряд з ідеями величі присутні ідеї переслідування, можливо – й впливу.

Слід відрізняти від маячних синдромів синдром маячноподібних фантазій, що характерний для декомпенсації істеричного розладу особистості. Розповіді пацієнтів не відповідають реальності, але фабули є дуже змінними з врахуванням аудиторії. Нагадує дитяче фантазування.

 

4. Розрізняють кількісні та якісні порушення пам’яті. До кількісних відносяться:

Гіпермнезія – посилення пам’яті, короткочасне, виникає на основі хворобливих станів або особливих станів у здорових людей, позначається легким відтворенням давно забутої інформації (маніакальні та гарячкові стани, дія наркотиків-стимуляторів, гіпнотичний стан, смертельна небезпека)

Гіпомнезія – послаблення пам’яті. Для відтворення інформації потрібні більші зусилля, особливо: дати, цифри, імена і термінологія (вікова, атеросклероз судин головного мозку, психоорганічний синдром, астенічні стани, орлушеність).

Амнезія – втрата здатності запам’ятовувати, зберігати і відтворювати раніше здобуту інформацію. Види:

Фіксаційна – втрата здатності до запам’ятовування, відсутність пам’яті на поточні події.

Ретроградна – зникнення з пам’яті подій (невеликого часового проміжку), які передували стану непритомності або психозу.

Антероретроградна – втрата спогадів про події, які відбувались безпосередньо після закінчення стану непритомності або психозу.

Антероретроградна – поєднання двох попередніх.

Ретардована – запізніла. Одразу після стану гострого психозу або непритомності людина може розповідати про події, а потім ця інформація амнезується.

Психогенна (істерична, дисоціативна) – зникнення з пам’яті неприємних, болісних подій, іноді, якщо подія була надто травмуючою, з пам’яті може зникати великий часовий пласт життєвої інформації (Марії, Кончіти, «Знахар»).

Прогресуюча – втрата здатності запам’ятовувати і поступове спустошення запасів пам’яті згідно закону Рібо (першими забуваються поточна і недавно набута інформація, потім – інформація набута раніше). Старечі психічні розлади (Пік, Альцгеймер, важкий атеросклероз судин гол. мозку).

Якісні порушення пам’яті, або спотворення пам’яті, називають парамнезіями. До них відносяться:

Ілюзії пам’яті, або псевдоремінісценції – додавання до реальних подій вигаданих подробиць.

Конфабуляції – заповнення прогалин пам’яті вигаданими подіями, які насправді не відбувались («заміщуючі» – при психоорганічному синдромі, «фантастичні» – при маячних синдромах, не пов’язані з порушеннями пам’яті).

Криптомнезії – втрата здатності розрізняти між собою власну життєву інформацію і прочитане, почуте від інших, побачене у кіно або уві сні (асоційовані – не своє згадується як своє, відчужені – своє згадується як прочитане, бачене в сні.

Екмнезії – перенесення подій з минулого часу в теперішній («бабуся готується до шкільних іспитів») при відсутності спогадів про поточні і недавні події.

Корсаковський амнестичний синдром – поєднання фіксаційної амнезії з псевдоремінісценціями, конфабуляціями, можливі також ретро чи антероградна амнезія. Алкогольного, травматичного, судинного, інфекційно-інтоксикаційного генезу.

5. Порушення інтелекту буває вродженим і набутим. Вроджений недорозвиток інтелекту називається олігофренією і може бути спричиненим хромосомними хворобами (хв.. Дауна), вродженими інфекціями та інтоксикаціями (краснуха, алкогольна фетопатія), травмами або тривалою асфіксією в перінатальному періоді тощо. Слід зазначити, що ураження головного мозку в віці до 3 років можуть також спричинити затримку інтелекту, клінічно тотожну до олігофренії. Розрізняють такі ступені вираженості олігофренії:

Дебільність – розвиток мислення зупиняється на рівні наочно-дійового і образного. Абстрактне мислення недорозвинене або відсутнє. Можуть навчатись в молодших класах загальноосвітньої школи за рахунок механічної пам’яті. Зазвичай навчаються в допоміжних школах. В змозі обслуговувати себе, виконувати нескладну роботу з чітким алгоритмом дій. Пасують перед найменшими змінами ситуації. Емоційна сфера може бути досить збереженою, безпосередні в проявах емоцій. Психологічно і поведінкою нагадують дітей.

Імбецильність – інтелектуальний розвиток зупиняється на рівні молодшого дошкільного віку. Здатні засвоїти елементарні навички самообслуговування, виконувати елементарні трудові дії під наглядом. Мова дизартрична, окремі слова або прості фрази (підмет, присудок), емоційні реакції спрощені. Часто – вади розвитку органів і систем, патологічна будова черепа.

Ідіотія – найважчий ступінь розумового недорозвитку, не можуть обслуговувати себе, не розуміють мови, видають недиференційовані звуки. Потребують постійного стороннього нагляду