Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Психосоматика при синдромі гіпервентиляції

Предмет: 
Тип роботи: 
Контрольна робота
К-сть сторінок: 
14
Мова: 
Українська
Оцінка: 

психологічної підтримки і допомо-ги (коли дитина знаходиться у спеціалізованому неонатологічному центрі, а також після виписки додому) покращується взаємодія між батьками і дитиною, що позитивно впливає на психоемоційний розвиток дитини та її поведін-ку у подальшому житті. В Україні більшість таких родин не отримують професійної психологічної підтримки, особливо після виписки додому. Немає штатних посад перинатальних психологів для надання професійної допомоги родині у родопомічних закладах, а також відсутня література для батьків, у якій би в доступній формі розповідалося про особливості їхньої дитини та як саме родина може допомогти своїй дитині розвиватися найбільш фізіологічно при певних особливостях у стані здоров'я.

Результати виходжування глибоконедоношених дітей залежать від рівня отриманої медичної допомоги та медико-соціальної реабілітації. Найкращих результатів можна досягти, якщо в перинатальний та нео-натальний період дитина з дуже малою та екстремально малою масою тіла отримує допомогу першого та другого етапу в спеціалізованому потужному перинатальному центрі, де застосовуються всі сучасні технології ведення передчасних пологів, інтенсивної терапії та виходжування даної категорії дітей, проводиться ранній скринінг ретинопатії недоношених, патології слуху та інших за-хворювань, а родини мають змогу отримати професійну допомогу висококваліфікованого перинатального або дитячого психолога.
У сучасному світі загальноприйнято, що психогенні фактори сприяють соматичним порушенням під час вагітності, і будь-яку загрозу переривання вагітності слід розглядати в сукупності фізичних і психічних процесів. Додатковий стрес, внутрішні переживання або стримана агресія можуть бути пусковим механізмом для передчасних пологів. При відповідній психокорекції психоемоційні стани можуть бути збалансовані, а особистісні конфлікти розв’язані, що приводить до зниження психоемоційної напруги.
Робота з майбутньою матір'ю, крім лікування і супроводу її безпосереднього стану має профілактичну спрямованість для здоров'я дитини.
Зміни, які відбуваються в організмі вагітної жінки, у значному ступені визначаються гормональними взаємодіями. Ускладнення, які виникають під час вагітності, дуже часто супроводжуються дисбалансом гормонального статусу, що багато в чому визначається регулюючою функцією ЦНС.
З позицій перинатальної психології, наприклад, скарги, на відміну від традиційного підходу, повинні розглядатися не як потребуючі вирішення проблеми, а скоріше інтерпретуватися як важливі свідчення і сигнали, які приводять, в остаточному підсумку, до більш правильної поведінки. У клінічній практиці можна неодноразово спостерігати, як паралельно з емоційною корекцією нівелюються скарги, поліпшується загальний стан вагітних і дані гінекологічних оглядів.
Приблизно у третини вагітних із загрозою передчасних пологів існують аспекти, пов'язані з невирішеними в минулому серйозними подіями, і для більшості таких пацієнток досить втручання й зміцнення їх самосвідомості (а іноді навіть простого співчуття), що веде до більше врівноважених емоцій й, як наслідок, до поліпшення стану.
Сучасна стратегія надання медичної допомоги пацієнткам із загрозою передчасних пологів та її методологічних підходів з боку акушерсько-гінекологічної служби полягають в інтенсивній фармакотерапії, яка включає призначення численних фармакологічних препаратів практично в постійному режимі і суворе, найчастіше тривале, буквально протягом всієї вагітності, обмеження фізичної активності жінки. Зазначений підхід не передбачає оцінку психологічного стану жінки і проведення психотерапевтичних заходів. Такий підхід, безумовно, не можна вважати фізіологічним, а його ефективність найчастіше не задовольняє ні лікарів, ні пацієнток. У використанні ж психологічних технік роботи з вагітними відзначається ряд переваг: фізіологічність, безпека, відсутність протипоказань, ускладнень і негативного впливу на вагітну жінку і плід; ефективність, оптимізація результатів використання медичних заходів.
Положення психосоматичної концепції при загрозі передчасних пологів полягають у наступному:
реальною основою виникнення й розвитку погр передчасних пологів або одним з найважливіших факторів є порушення емоційного стану жінки, яке формуються найчастіше ще до зачаття і найчастіше підсилюються при прогресуванні гестаційного процесу;
порушення емоційної сфери в рамках межових психічних станів зустрічаються практично у всіх пацієнток із загрозою передчасних пологів і, безумовно, вимагають здійснення психодіагностичних і психокорекційних заходів у регулярному режимі;
психотерапевтичні методи є основою комплексу лікувальних заходів при загрозі передчасних пологів, а нерідко – єдиними, ефективність яких переконливо доведена і дозволяє використати мінімальну кількість медикаментозних засобів, або навіть уникнути їх застосування.
Оцінку психологічного статусу необхідно здійснювати в динаміці, з уточненням розвитку або згасання клінічних симптомів соматичної патології, змін показників клінічного обстеження й відношення до них пацієнтки.
Необхідно також приділяти увагу характеру основних фізіологічних функцій (апетит, сон, фізична активність, функції сечовидільної і травної системи). Дані патологічні стани негативно позначаються на тонусі матки, збільшуючи прояви загрози передчасних пологів, і значно погіршують психологічний стан жінки, знижуючи резервні можливості її організму.
Нерідко вже при профілактичному призначенні медикаментів вагітна пере-ходить у стан напруження і навіть тривоги, оскільки вона не почуває себе здоровою жінкою, із занепокоєнням прислухається до найменших змін тонусу матки (навіть природних) і, по суті, сприяє формуванню в себе клініки загрози передчасних пологів. При призначенні фармакологічних препаратів з лікувальною метою вагітна напружено чекає ефекту їх дії, при цьому нерідко спостерігається ефект плацебо, пацієнтка починає почувати поліпшення задовго до початку дії препарату.
При загрозі передчасних пологів досить ефективним є використання наступних психотерапевтичних методик у рамках індивідуальної й групової роботи: психоаналітичного консультування, тілесно-орієнтованої психотерапії, арт-терапії, методики психічної саморегуляції.
 
3. Психосоматика при застудних захворюваннях
 
Інфекційні простудні хвороби – результат взаємодії мікроорганізмів з організмом людини. Виразність і характер перебігу інфекційної хвороби залежать від особливостей збудника хвороби (вид збудника, виділення екзотоксинів, інвазивні фактори, механізми розмноження і т. д.), з одного боку, і стану захисних сил організму людини – з іншого, тобто зумовлені взаємодією збудника, його вірулентністю і резистентністю організму.
У зв'язку з цим імунну систему останнім часом визначають як сполучну ланку у функціональному психосоматичному ланцюзі. Інтуїтивні знання досвідчених лікарів про те, що характер реакції на інфекцію або на перебіг інфекційного захворювання залежить також від емоційних факторів, можуть тепер опиратися на диференційовані дослідження імунної системи. Взаємодія психосоціальних або ендокринних впливів та імунної відповіді дуже складна: в аферентній частині імунної системи здійснюється вплив на активацію та інактивацію макрофагів, на лімфотік, а також відбуваються зміни аутоантигенів. У центральній частині імунної системи відбуваються зміна кількості й розподілу імунокомпетентних клітин у лімфоїдній тканині, а також метаболізму мембран і порушення специфічних імуноглобулінів. У еферентній частині імунної системи навіть малі зміни рівня кортикостероїдів приводять до блокування макрофагами комплексів антиген-антитіло.
Спроби точніше визначити вплив психічних навантажень, стресів та емоцій на імунну систему вивчаються вже більше 10 років. Багато чого з того, чого не вистачає сучасної психосоматиці з точки зору розуміння інфекційних захворювань, алергійних реакцій, аутоімунних захворювань аж до онкологічних, у патогенетичному плані може одержати пояснення саме при вивченні реакції імунної системи на психічні навантаження.
Для виникнення і перебігу застудних захворювань важливим є те, що універсальні в цілому типові для даної хвороби зв'язки проявляють свій специфічний зміст у кожному конкретному випадку, насамперед, на фоні індивідуальної історії життя і особливостей суб'єктивних переживань пацієнта, значення і вага яких у кожному окремому випадку повинні ретельно вивчатися. Історія хвороби та історія життя людини нерозривні, хоча в кожному окремому випадку значення кожного з факторів часто буває важко оцінити.
До групи простудних інфекційних захворювань відносяться інфекції верхніх дихальних шляхів, вірусний грип і простудні захворювання, які протікають з лихоманкою, але без ускладнень. Це найчастіші захворювання: вважається, що дорослі переносять застуду 2-3 рази на рік, часто з короткочасним хворобливим станом і звільненням від роботи, 40% лікарняних бюлетенів обумовлені цими захворюваннями, на них же припадає 45% днів постільного режиму. Соціальні характеристики при цьому відіграють певну роль. Статистика показує, що некваліфіковані робітники використають удвічі більше днів непрацездатності, чим фахівці.
Число короткочасних лікарняних бюлетенів особливо велике у людей, які мають несамостійну роботу, яка не вимагає підвищеної відповідальності. У цілому робітники мають лікарняних бюлетенів більше, ніж службовці і чиновники. Подальше диференціювання цих груп свідчить, що існують «маргінальні особистості» (насамперед, належні до нижчих соціальних шарів некваліфіковані робітники), у яких особливо часто визначаються простудні захворювання і наступні «стани післяінфекції». Імовірно, краще говорити про «маргінальні» соціальні позиції і про людей, яких виводять з ладу скоріше соціальні конфлікти, причому дослідник переконується, що при великій кількості випадків не виключається можливість використання слабких місць соціальної системи і зловживання цим.
 
Список використаних джерел:
 
Александер Ф. Психосоматическая медицина. – М. : Институт общегумани-тарных исследований, 2004.
Бройтигам В., Кристиан П., Рад М. Психосоматическая медицина / пер. с нем. Г. А. Обухова, А. В. Бруенка; Предисл. В. Г. Остроглазова. – М. : ГЭОТАР МЕДИЦИНА, 1999.
Кулаков С. А. Основы психосоматики. – СПб. : Речь, 2003.
Линдер Р. Профилактика преждевременных родов с помощью психосоматики / сборник научных трудов членов Российской Ассоциации Перинатальной Психологии и Медицины. СПб, 2006.
Психосоматика: Практ. рук. / М. Воронов. – К. : Ника-Центр, 2002.
Психосоматична медицина (аспекти діагностики та лікування) / О. С. Чабан, О. О. Хаустова. – К. : Вид. ТОВ «ДСГ Лтд», 2004.
Психосоматична медицина. Психосоматичні розлади в практиці сімейного лікаря / О. Хаустова // Ліки України. – 2005. – № 9.
Фото Капча