Реалізація крос-культурного підходу до навчання української мови іноземних студентів

Педагогічний експеримент тривав упродовж 2013–2015 н. р. У експериментальній роботі взяло участь 307 студентів, із яких 150 увійшли до складу експериментальних груп, 157 – до контрольних груп. Навчання в перших відбувалося за розробленою методикою, у контрольних групах реалізовано традиційну систему навчання української мови на підготовчому відділенні. 

Мета експерименту полягала в створенні методики упровадження крос-культурного підходу до навчання української мови іноземних студентів підготовчого відділення та встановленні її ефективності. 

Для досягнення мети дослідження визначено компоненти крос-культурної компетентності студента-іноземця у процесі навчання української мови на підготовчому відділенні: лінгвістичний – містить знання про систему української мови та правила її функціонування в українськомовному середовищі; уміння й навички зіставляти мовні явища в рідній та українській мовах; соціокультурний – охоплює знання ключових аспектів рідної й української культур, способів їх прояву в усному / писемному мовленні та моделях вербальної / невербальної поведінки; діяльнісний – передбачає можливість використовувати мовні, мовленнєві, лінгвокраїнознавчі, соціокультурні знання, уміння й навички на практиці з представниками українськомовного суспільства; ціннісно-емоційний – відображає оцінне ставлення суб’єкта до країни, носіїв, культури і мови, яка вивчається. 

Задля діагностування рівнів сформованості крос-культурної компетентності іноземних студентів відібрано групи, що мають приблизно однаковий рівень успішності, у яких студенти вивчали українську мову протягом двох семестрів. Завдання цього етапу полягало у встановленні вихідного рівня сформованості крос-культурної компетентності студентів за визначеними показниками. В оцінюванні компонентів крос-культурної компетентності використовувалися такі вимірювачі: диктант, лексико-граматичні вправи, анкетування, тестові завдання, робота над діалогами та полілогами, співбесіда.

Результати констатувального етапу експерименту свідчать про те, що загальний рівень володіння крос-культурною компетентністю студентами є середнім. Принципових відмінностей в рівнях сформованості чотирьох компонентів у різних групах не спостерігалося. Основними проблемами, що перешкоджали повноцінній крос-культурній взаємодії між іноземцями та носіями є недостатня обізнаність у культурній царині, що враховує такі аспекти: традиції, звичаї, цінності, норми, вербальну / невербальну поведінку. Високий рівень сформованості крос-культурної компетентності виявлено у 12,8% студентів; достатній рівень продемонстрували 20,8% респондентів; середнім рівнем володіють 32,7% суб’єктів; елементарним – 33,7%.

На формувальному етапі експерименту впроваджено методику реалізації крос-культурного підходу до навчання української мови іноземних студентів на підготовчому відділенні, що ґрунтується на врахуванні сутності, структури та змістового наповнення компонентів крос-культурної компетентності. Підвалини означеної методики становить стратегічна мета навчання, досягнення якої є можливим за умов реалізації принципів: загальнодидактичних (свідомості, науковості, систематичності та послідовності, зв’язку теорії з практикою, доступності, наступності й перспективності, наочності) та методичних (комунікативності, апроксимації, урахування рідної мови студентів, культурного співнавчання, зіставного вивчення мов, концентризму, текстоцентризму); системи методів (прямий, аудіолінгвальний, читання, свідомо-зіставний, свідомо-практичний), прийомів (демонстрація, імітація, пояснення, аналогія, прогнозування, контрастування, контроль через опитування, осмислення, аналіз, коментування, смислове членування тексту, співвіднесення смислових частин тексту з планом) і вправ (рецептивні комунікативні, репродуктивні комунікативні, продуктивні комунікативні; рецептивні умовно-комунікативні, репродуктивні умовно-комунікативні, продуктивні умовно-комунікативні; рецептивні некомунікативні, репродуктивні некомунікативні). Згідно з визначеною метою, принципами, методами, прийомами навчання з’ясовано критерії (мотиваційно-ціннісний, пізнавальний, оперативний, поведінково-діяльнісний), яким відповідають показники та рівні (елементарний, середній, достатній, високий) сформованості крос-культурної компетентності.

Умовою апробації методики реалізації крос-культурного підходу до навчання української мови іноземних студентів на підготовчому відділенні було розроблення навчального посібника «Калейдоскоп культур», що містить тексти з лінгвокраїнознавчим коментарем, діалоги, полілоги та систему вправ, покликаних надати інформацію про певні аспекти української та рідної культур (цінності, традиції, звичаї, обряди, свята, особливості вербальної / невербальної поведінки тощо), сформувати уміння й навички розпізнавання культурно маркованих одиниць із подальшим застосуванням їх відповідно до контексту, подолання вербальних і невербальних бар’єрів спілкування (знання про вербальні мовні одиниці, їх функції та невербальні – жести, міміку, пози, погляд, рукостискання, дотики до тіла партнера, способи використання простору й часу), зіставлення лінгвістичних явищ, які не збігаються в рідній та українській мовах. 

Контрольний етап педагогічного експерименту спрямований на статистичне оброблення результатів дослідження та встановлення доцільності впровадження пропонованої методики. Для досягнення мети виконано діагностувальний зріз, що містив диктант, текст, лексико-граматичні вправи, тестові завдання, анкету-питальник.

Дослідження особливостей навчання української мови студентів-іноземців на крос-культурній основі дозволило зробити такі висновки: після впровадження експериментальної методики елементарний рівень знань студентів експериментальних груп (ЕГ) знизився на 18,95%; середній рівень зріс на 7,5%, достатній – на 13,8%, високий – на 12,65%. Співвідносячи показники рівнів сформованості крос-культурної компетентності в контрольних групах (КГ) перед проведенням формувального експерименту та після нього, констатуємо, що на завершальному етапі елементарний рівень знань студентів знизився на 4,75%, середній рівень знань зріс на 5,24%, достатній – на 0,97%, високий – на 0,48%. 

Загальне підвищення рівнів сформованості крос-культурної компетентності в експериментальних групах становить 52,9%, тоді як у контрольних – 9,5%. 

Розподіл рівнів сформованості крос-культурної компетентності студентів-іноземців експериментальних і контрольних груп на контрольному етапі експерименту подано у таблиці 1.

 

На рис. 1 подано діаграму розподілу результатів сформованості крос-культурної компетентності іноземних студентів після упровадження експериментальної методики.

 

Рис. 1. Результати сформованості крос-культурної компетентності студентів-іноземців на контрольному етапі педагогічного експерименту (%)

 

Кількісні показники рівнів сформованості крос-культурної компетентності студентів ЕГ порівняно з КГ суттєво різняться. Якщо після проведення констатувального етапу експерименту в обох групах переважали елементарний