Регіональна економіка

Предмет:

Економіка

Тип роботи:

Навчальний посібник

К-сть сторінок:

215

Мова:

Українська

Оцінка:

дуже складна і багатопланова проблема. Вона включає в себе насамперед соціально-економічну структуру економіки, яка характеризується формами власності на засоби виробництва. Другим важливим елементом є організаційно-економічна будова економіки, що визначається співвідношенням різних форм організації виробництва. Існує також виробничо-технологічна структура економіки, яка виражає внутрішню організацію продуктивних сил, тобто співвідношення матеріального виробництва та сфери послуг, промисловості й сільського господарства, виробництва засобів виробництва та предметів споживання, видобувних та обробних галузей господарства. Вона характеризується питомою вагою наукомістких та високоекономічних галузей економіки – галузей з повільним обігом капіталу (суднобудування, ракетно-космічна техніка тощо) та галузей зі швидким обігом капіталу (виробництво товарів широкого вжитку, пріоритетні галузі агропромислового комплексу, сфери побуту й торгівлі).

Галузь господарства – сукупність підприємств і організацій, об’єднаних спільністю функцій, які вони виконують у системі територіального поділу праці. Галузева структура господарства безпосередньо відображає процес суспільного поділу праці, вказуючи на функціональні відмінності між окремими галузями. На її основі проводиться аналіз міжгалузевих пропорцій і зв’язків, зіставляються показники економічної ефективності виробництва. Вона слугує цілям управління економікою. Галузі господарства відрізняються роллю в задоволенні суспільних потреб у матеріальних і духовних благах у процесі виробництва, розподілу та споживання матеріальних благ або виконанні різних послуг. Залежно від їх ролі в господарському комплексі виділяють виробничу і невиробничу сфери.

До виробничої сфери належать ті види діяльності, які: 1) створюють матеріальні блага (промисловість, сільське господарство, будівництво); 2) доставляють створені матеріальні блага споживачам (транспорт і зв’язок по обслуговуванню матеріального виробництва); 3) пов’язані з продовженням процесу виробництва у сфері обігу (торгівля, матеріально-технічне постачання, заготівлі, громадське харчування). Роль кожної галузі у створенні суспільного продукту і національного доходу різна. В таких галузях, як промисловість, будівництво, сільське господарство створюються нові споживні вартості. Вантажний транспорт завершує процес виробництва і на основі цього бере участь у створенні національного доходу.

Невиробнича сфера – сукупність галузей господарства, які здійснюють функції щодо надання послуг нематеріального характеру суспільству і населенню. До неї належать: 1) галузі послуг – житлово-комунальне господарство і побутове обслуговування населення, транспорт і зв’язок по обслуговуванню населення; 2) галузі соціального обслуговування – освіта, охорона здоров’я, культура і мистецтво, наука і наукове обслуговування; 3) галузі органів управління і оборони; 4) галузі, які включають кредитування, фінанси і страхування.

Господарський комплекс України – сукупність технологічно та економічно взаємопов’язаних виробництв і підприємств, що розвиваються пропорційно і функціонують в системі світової економіки.

Народногосподарський комплекс України характеризується такими основними рисами:

наявність потужної промислової та агропромислової ланок,
активна участь у міжнародному територіальному поділі праці,
територіальна зосередженість господарства більш ніж у 60 великих економічних вузлах;
високий рівень зосередження промисловості у промислових агломераціях;
консервативність галузевої структури промисловості з переважанням у ній виробництва засобів виробництва;
паритетність (рівність) промислового та агропромислового виробництв в багатьох областях;
переважно екстенсивний розвиток сільськогосподарського виробництва з недосконалими системами землеробства;
недостатній розвиток рекреаційного комплексу;
наявність розгалуженої транспортної системи;
недостатній розвиток ринкової, виробничої, соціальної та екологічної інфраструктури;
слабкий розвиток інноваційного комплексу;
низька забезпеченість власними паливно-енергетичними, водними та лісовими ресурсами;
застарілість технологій та зношеність основних виробничих фондів;
недостатнє використання потужностей сировинної бази (у тому числі відходів), зокрема у будівництві.

7. 2. Структура господарського комплексу України

Структура економіки – співвідношення різних елементів національної економічної системи, що відбивають народногосподарські пропорції та стан суспільного поділу праці. Структура суспільного виробництва характеризується такими пропорціями:

1) відтворювальними – між виробництвом засобів виробництва і виробництвом предметів споживання, у використанні валового внутрішнього продукту на заміщення спожитих засобів виробництва і особисте споживання і нагромадження;

2) галузевими – співвідношення між різними галузями економіки;

3) територіальними – у розміщенні виробництва по окремих економічних районах;

4) зовнішньоекономічними – ввезення і вивезення продукції різних галузей і районів у зарубіжні країни.

У складі національної економіки України виділяють галузі, підгалузі, міжгалузеві комплекси тощо.

Великі (комплексні) галузі (такі, як промисловість, сільське господарство, транспорт, будівництво, зв’язок, лісове господарство тощо) охоплюють підприємства й організації, які здійснюють виконання однотипних функцій і видів діяльності.

У складі великих галузей виділяють підгалузі – сукупність підприємств, які випускають однорідну продукцію або виконують однорідні роботи, надають однорідні послуги (у промисловості – вугільна, нафтогазова, легка, харчова, хімічна, металургійна, машинобудівна тощо; у сільському господарстві – рослинництво, тваринництво).

Особливою галузевою пропорцією в економіці є співвідношення між галузями матеріального виробництва та галузями, які забезпечують їх функціонування – інфраструктурою. Інфраструктура існує двох типів:

- виробнича інфраструктура охоплює галузі, які безпосередньо обслуговують матеріальне виробництво (транспорт, зв’язок, шляхове господарство, енерго-, газо-, водопостачання, природоохоронні споруди тощо);

- невиробнича інфраструктура охоплює галузі, які опосередковано пов’язані з виробництвом (загальна і професійна освіта, охорона здоров’я тощо).

Виділяють галузі сфери матеріального виробництва і невиробничої сфери. До сфери матеріального виробництва належать галузі, які визначаються видами діяльності, що створюють, відновлюють або знаходять матеріальні блага (продукцію, енергію, природні ресурси), а також продовжують виробництво у сфері обігу (реалізації) шляхом переміщення, зберігання, сортування, пакування продукції чи інших видів діяльності. Усі інші види діяльності у своїй сукупності становлять сферу нематеріального виробництва (невиробничу сферу) (рис. 7. 1).

Основу сучасної галузевої структури національної економіки становлять макропропорції між галузевими секторами економіки, тобто між групами галузей, що мають однакові економічні характеристики.

Згідно із запровадженою в Україні системою національного