Регіональна економіка

МК ІІІ типу – це комплекси, що складаються із сукупності кількох галузей, діяльність підприємств яких спрямована на вирішення певної господарської або регіональної проблеми (продовольчий, рекреаційний комплекси).

МК ІV типу (програмні) – комплекси галузей, зв’язки між підприємствами яких здійснюють, щоб досягти певної мети, заданої їм економікою, соціальною, екологічною або науково-технічною проблемами. До них відносять МК перших трьох видів, наприклад, продовольчий, ПЕК, формування яких регулюється відповідно до певної програми.

Ядро міжгалузевого комплексу представлене галузями, підприємства яких здійснюють його головні економічні і соціальні функції. Складовими ядра можуть бути галузеві комплекси.

Залежно від просторових масштабів МК поділяють на:

• міждержавні – розвиваються на основі інтеграції кількох (як мінімум двох) господарських міжгалузевих комплексів різних країн.,
• макроекономічні – складаються і функціонують як міжгалузеві утворення в структурі всього народного господарства країни, розв’язуючи, як правило, загальнодержавну економічну, соціальну, екологічну, політичну або науково-технічну проблеми,
• територіальні поділяються на регіональні та локальні. Серед регіональних виокремлюють республіканські, районні, міжобласні і обласні комплекси, серед локальних – комплекси економічних вузлів і центрів, адміністративних районів.

Слід зауважити, що в багатьох регіонах МК сформувалися на етапі екстенсивного розвитку господарства. Це привело до диспропорцій між розширенням і оновленням виробничих потужностей, збільшенням кількості робочих місць і забезпеченістю трудовими ресурсами, збільшенням споживання палива та електроенергії, високим рівнем концентрації виробництва, особливо у великих містах, та рівнем розвитку інфраструктури, масштабами вилучення земельних ресурсів із сільськогосподарського користування, забрудненням повітряного і водного басейнів.

Виділення в адміністративній області міжгалузевих регіональних комплексів потрібне для посилення цільової спрямованості програм-прогнозів, узгодженості дій усіх учасників виконання одного комплексного завдання (досягнення заданого кінцевого господарського результату чи виробництво будь-якої продукції для місцевих потреб).

МК визначаються наступними підходами (рис. 9. 2) :

Рисунок 9. 2 – Підходи до визначення міжгалузевих комплексів

За вироблюваною продукцією та функціями підприємства і організації, що входять до міжгалузевих регіональних комплексів, поділяються на три групи:

• безпосередньо зайняті випуском проміжної і кінцевої продукції регіону і є галузями спеціалізації комплексу,
• виробляють для галузей першої групи сировину, напівфабрикати, устаткування і є комплексоутворювальними галузями комплексу;
• забезпечують нормальну діяльність перших двох груп галузей.
• Основними структурно-функціональними блоками комплексів виробничої сфери є такі:
• галузі, які безпосередньо зорієнтовані на кінцеву мету комплексу та є його функціональним ядром (наприклад, сільське господарство і переробна промисловість в АПК);
• обслуговуючі галузі (виробництво устаткування, постачання і збут, ремонт);
• галузі та види діяльності невиробничої сфери, що сприяють реалізації мети (підготовка кадрів, науково-дослідна, проектно-конструкторська та управлінська діяльність).

На вищому рівні управління міжгалузевими комплексами здійснюється відповідними міністерствами, комітетами тощо.

Основними формами управлінської організації МК на низовому рівні є виробничі та науково-виробничі об’єднання, промислові та агрокомбінати, агро-торговельні підприємства, радгоспи-заводи, радгоспи-технікуми, лісокомбінати, лісгоспзаги тощо. Такі об’єднання в Україні забезпечують більше ніж половину обсягу всієї промислової продукції.

В умовах становлення ринкової економіки в Україні створюються нові форми об’єднань підприємств – концерни, асоціації, консорціуми, акціонерні товариства, спілки та інші підприємства, діяльність яких має галузевий або міжгалузевий характер.

Аналіз комплексів має виходити з необхідності забезпечення високого рівня ефективності виробництва та інвестицій за рахунок внутріш-ньорегіональних чинників.

Вивчення міжгалузевих комплексів здійснюється в таких напрямах:

-аналіз структури і пропорційності в поєднанні виробництв,

-визначення раціонального рівня їхнього розвитку і територіальної концентрації,

-аналіз промислово-територіальних зв’язків,

-установлення оптимальних зон,

-визначення економічно обґрунтованих зон збуту і споживання готової продукції,

-обґрунтування перспектив розвитку і напрямів ефективного використання капітальних вкладень.

Вивчення пропорційності дає можливість установити ступінь освоєння території регіону, відповідність існуючої спеціалізації комплексу наявним природним умовам, визначити необхідні зміни в перспективі та виявити роль кожного з них у системі територіального поділу праці.

Дослідження структури міжгалузевих комплексів і визначення їхніх типів дає змогу складати територіальну модель районного виробничого комплексу, за допомогою якої можна врахувати й оцінити ефект територіальної концентрації, комбінування і кооперування виробництв різних міжгалузевих комплексів, ефект внутрішньовузлових і внутрішньорайонних зв’язків з урахуванням зон сировинних ресурсів і збуту готової продукції, врахувати суміжні витрати капіталовкладень, розрахувати економічний ефект від взаємодії суміжних виробництв.

Установлення технологічної взаємодії міжгалузевих комплексів сприяє поглибленому дослідженню проблеми перспективного регіонального розвитку.

 

1. У чому полягає зміст поняття міжгалузевого комплексу (МК)?

2. Назвати та надати характеристику основним типам МК.

3. Як поділяються МК залежно від просторових масштабів?

4. У чому полягає цільовій підхід МК?

5. Що передбачає технологічний підхід МК?

6. Що поєднує відтворювальний підхід МК?

 

10. 1. Економіка України як єдиний народногосподарський комплекс.

10. 2. Структура економіки. Її сутність та поняття.

10. 3. Регіональні особливості галузевої структури економіки.

10. 4. Реструктуризація регіональної економіки в умовах ринку.

 

 

Україна – високорозвинута індустріально-аграрна держава з потужним комплексом галузей важкої, харчової і легкої промисловості. Її економіку як складну систему виробництва матеріальних благ можна уявити як єдиний народногосподарський комплекс (ЄНГК), який являє собою сукупність