Регіональна економіка

По-друге, зберігається недосконала структура експорту України, в який паливно-сировинна група товарів і товари народного споживання становлять понад 90%.

По-третє, в структурі експорту низькою є частка машин, обладнання, об’єктів інтелектуальної власності. Тому слід визначити пріоритетні напрями розвитку експортної спеціалізації, переорієнтуватися на виробництво наукомісткої продукції і ресурсозберігаючих технологій у сфері верстатобудування, літакобудування, в ракетно-космічній техніці та створенні надтвердих матеріалів.

По-четверте, слід заохочувати іноземних інвесторів. Найважливішою умовою цього є стабільність чинного законодавства у зовнішньоекономічній діяльності. Нині Україна згідно з оцінкою міжнародних експертів за створенням надійного інвестиційного клімату посідає лише 130-те місце у світі.

По-п’яте, важливо налагодити надійний державний контроль. Так, у розвинутих країнах світу держава бере на себе облік і всебічний контроль за експортом та імпортом товарів.

У сучасних умовах міжнародне співробітництво України відбувається в таких основних формах:

• міжнародна торгівля послугами;
• науково-технічне співробітництво;
• взаємовигідна міжнародна торгівля товарами (зовнішня торгівля);
• надання кредитів і позик, у тому числі і безвідплатних;
• створення спільних підприємств;
• обмін робочою силою;
• спеціалізація і кооперування виробництва;
• торгівля технологіями, або спеціалізація на виробництві комплектувального обладнання;
• спільна участь зацікавлених країн у розробці природних ресурсів;
• іноземні інвестиції як найважливіша форма стимулювання розвитку економіки країни;
• бартерний обмін товарами;
• міжнародний туризм;
• культурні зв’язки між країнами світу.

Розвиток міжнародної науково-технічної кооперації України відбувається у таких формах:

• запозичення досвіду та запрошення іноземних спеціалістів, а також підготовка, підвищення кваліфікації національних кадрів за кордоном;
• взаємодія створення, розширення та забезпечення нормальної діяльності навчальних закладів, науково-дослідних та консультативних центрів, у тому числі і спільних;
• співробітництво в галузі науки і техніки, будівництві, модернізації та експлуатації підприємств, інших об’єктів виробничого призначення і соціальної інфраструктури;
• обмін технологіями, ліцензіями, конструкторськими і проективними матеріалами, сприяння їх використанню;
• співробітництво у збиранні, обробці та використанні науково-технічної і економічної інформації.

Зовнішньоекономічні зв’язки з країнами СНД і Балтії будуть розвиватися переважно на двосторонній основі з одночасним удосконаленням торговельних режимів на засадах взаємної рівності і спрямовуватимуться на:

• поліпшення торговельного режиму з Російською Федерацією;
• продовження і вдосконалення різних форм торговельно-економічних, коопераційних, інвестиційних двосторонніх стосунків з іншими країнами, в тому числі з членами Митного союзу (Казахстан, Киргизстан, Білорусь);
• поглиблення торговельних та інших форм економічних відносин з країнами, які не є членами Митного союзу (Узбекистан, Туркменістан, Грузія, Вірменія); створення за участю цих країн товарно-транспортних ліній з мінімальним використанням транзитних територій третьої країни (море – залізниця – авіатранспортні шляхи);
• розвиток і поглиблення різнобічного торговельно-економічного співробітництва з Молдовою шляхом обопільної реалізації всіх переваг угоди про вільну торгівлю двостороннього Митного союзу;
• забезпечення стабільних поставок в Україну на взаємовигідних умовах паливно-сировинних товарів відповідно до потреб народного господарства. З цією метою вживатимуться заходи для збільшення експорту українського капіталу, насамперед у формі прямого інвестування відповідних підприємств нафтогазодобувної та гірничодобувної промисловості країн СНД, освоєння розташованих на їхніх територіях окремих родовищ на основі концесій;
• створення спільних підприємств, транснаціональних компаній, спеціалізованих і кооперативних виробництв на базі угод про спільну діяльність;
• відновлення і зміцнення виробничих зв’язків за кооперацією на базі традиційної внутрішньої та міжгалузевої спеціалізації;
• формування і розвиток нових зв’язків на основі спільного використання прогресивних технологій.
• Основними пріоритетами економічної інтеграції господарства України у загальноєвропейський економічний простір мають стати:
• трансформація політичного визначення України як держави з перехідною економікою до юридичного закріплення її статусу в законодавстві ЄС з метою отримання відповідних торговельно-економічних, фінансово-кредитних, інвестиційних преференцій;
• розширення доступу українських товарів, зокрема таких важливих, як текстиль, продукція металургійної промисловості та сільського господарства на європейські ринки;
• підтримка ефективних національних товаровиробників шляхом удосконалення міжнародно-правового механізму захисту їх інтересів, зокрема через укладення відповідних галузевих угод, зняття існуючих бар’єрів у торгівлі та поглиблення виробничої кооперації;
• гармонізація економічного законодавства відповідно до стандартів Європейського Союзу та світової системи торгівлі ГАТТ/СОТ з урахуванням національних економічних інтересів і специфіки економіки України.

 

 

В сучасних умовах економічного розвитку України зовнішньоекономічні відносини – одна з найважливіших сфер її діяльності. Створення і розвиток цих відносин з усіма країнами світу, і особливо з найбільш розвинутими, сприятиме інтернаціоналізації виробництва, підвищенню рівня його технології та якості продукції. Тільки цим шляхом Україна зможе інтегруватися в Європейський і світовий ринок. В той же час структура та обсяги експорту не відповідають стану України у світогосподарських зв’язках. Україна, населення якої становить майже 1, 5% населення світу, країна, яка має великий промисловий і природно-ресурсний потенціал, має невідповідно низьку частку у світовому експорті – 0, 2%. Якщо у Канаді на душу населення експортується продукції на суму 5, 6 тис. дол., Німеччині – 5, 1, Франції – 4, 1, Італії – 3, 3, Японії – 3, 2, Великобританії – 3, 1, США – 2, 0, Росії – 0, 4, то в Україні – 0, 2-0, 3 тис дол.

Жодна країна світу, на якому б рівні економічного розвитку вона не знаходилась, не може нормально розвиватися поза світовим господарством, без тісних економічних зв’язків з іншими країнами світу. Міжнародні економічні зв’язки – це система господарських зв’язків між національними економіками країн на основі міжнародного поділу праці. Саме зовнішні економічні відносини сприяють зростання національного доходу, прискореному розвитку науково-технічного прогресу,