Регіональна економіка

Вихід на світовий ринок для нашої країни пов’язаний з формуванням конкурентоспроможності національної економіки, що підвищення питомої ваги виробництва конкурентоздатної продукції, яка б користувалась попитом на зовнішньому ринку та забезпечувала власні потреби у товарах на зовнішньому ринку та забезпечувала власні потреби у товарах широкого вжитку.

Соціалдьно-політичний фактор основується на тому, що всі негативні та кризові ситуації у економіці країни пов’язані із втратою виробничого потенціалу, скороченням обсягів виробництва, безробіттям та низьким рівням життя населення.

За роки незалежності майже втрачено деякі галузі – легка промисловість, сільськогосподарське машинобудування, суднобудування, літакобудування.

 

 

У більшості галузей народного господарства затрати на сировину і матеріали сягають більше 50%, тобто виробництво в основному є матеріаломістким.

В умовах, коли значення та вартість сировинних ресурсів з кожним роком зростає, підвищується їх частка у вартості виробленої продукції, тому приходиться по іншому підходити до використання наявної сировинної бази, вдосконалювати технологію видобування, переробки розвіданих мінеральних ресурсів та проводити роботи по виявленню нових запасів.

Особливої уваги заслуговує відношення до таких мінеральних ресурсів як нафта, природний газ, якими Україна забезпечує свою річну потребу у межах 20%. При раціональному використанні наявних запасів цих видів ресурсів та при вмілому використанні величезних ресурсів кам’яного і бурого вугілля та торфу, а також виробництва біопалива можна на половину зменшити завезення нафти та газу в країну.

 

 

Важливість цього фактора визначається тим, що лише жива праця створює нову вартість і без робочої сили не може бути ніякого виробництва.

Населення або народонаселення – це сукупність людей, що проживають у межах відповідних територій (світ, материки, країни, міста, села та ін.). Народонаселення разом з природними умовами і ресурсами та способом виробництва матеріальних благ є основою матеріального життя суспільства. Взаємодія людей за допомогою засобів виробництва, з одного боку, та предметів праці – з іншого, забезпечує матеріальне виробництво. Населення проживає у певному географічному середовищі і здійснює виробництво матеріальних благ у відповідності з наявними природними ресурсами.

Вплив людського фактора на розміщення виробництва визначається обсягом виробництва продукції, затратами праці на виробництво одиниці продукції, у виробничих галузях, або нормативом обслуговування певної кількості громадян одним працівником у невиробничій сфері.

Розвиток народного господарства (економіки) будь-якої країни можливий лише за певної чисельності населення, яке здійснює виробництво товарів і послуг, необхідних для власного життя суспільства.

Зайнята в суспільному виробництві частина населення є найільш активною продуктивною силою суспільства, бо саме вона бере активну участь у створенні матеріальних цінностей. Частина матеріальних цінностей іде на споживання, а частина – на розвиток виробництва. Але розвиток виробництва не є самоціллю, його роль полягає у тому, щоб забезпечити потреби суспільства, підняти життєвий рівень населення. Таким чином, зміни в чисельності населення позначаються як на споживчому попиті в цілому, так і на його структурі. Населення виступає одночасно і як споживач, і як виробник матеріальних благ та послуг. Населення не існує поза економікою, як і економіка не функціонуватиме без населення.

При плануванні розвитку і розміщення виробництва та окремих галузей народного господарства практичне значення мають чисельність наявних трудових ресурсів та джерела їх поповнення. Але для ефективного функціонування народного господарства з постійним зростанням продуктивності праці недостатньо кількісного виміру трудових ресурсів. Не менш важливим є їх якісна характеристика: рівень освіти, професійно-кваліфікаційна підготовка, фізичний стан та ін. Для функціонування різних галузей народного господарства потрібні трудові ресурси лише певної якості, в тому числі і певної статі. Існує цілий ряд галузей, де більш доцільним є використання праці чоловіків, а в інших – переважно жінок.

Трудові ресурси – це частина населення України, яка має небхідний фізичний розвиток, здоров’я, освіту, професійні знання та кваліфікацію для заняття суспільне корисною працею. Трудові ресурси вважаються головною продуктивною силою суспільства. Чисельний склад трудових ресурсів залежить від природного приросту, статево-вікової структури, а також міграції населення.

Чисельність трудових ресурсів – показник динамічний, він постійно змінюється залежно від багатьох факторів: демографічних, соціальних та економічних.

Трудовий фактор набув особливої уваги в умовах, коли половина населення працездатного віку не зайнята в народногосподарському комплексі країни, а змушені шукати роботу в інших країнах світу та в тіньовому секторі економіки.

Україна за чисельністю населення є однією з великих держав Європи. На початок 1998 р. за чисельністю жителів вона була на сьомому місці після Німеччини, Росії, Великобританії, Італії, Туреччини і Франції. Чисельність населення України складає нині більше ніж 50 млн. чоловік.

 

 

Транспорт є середою матеріального виробництва. Транспорт не виробляє нових продуктів, а його продукцією є перевезення вантажів та пасажирів. Транспорт – це великий та складний комплекс народного господарства. Незважаючи на адміністративно-господарстську самостійність, всі види транспорту знаходяться в взаємозв’язку та чинять істотний вплив як на перевезення так і на кінцеві технічно-економічні результати діяльності.

Взаємозвязок всіх видів транспорту дозволяє говорити про єдину транспортуну систему України, яка виступає в якості