Регіональні особливості формування і розвитку інфраструктури фінансового ринку

Для більш об'єктивної оцінки рівня територіальної концентрації банків – юридичних осіб за регіонами України необхідно розглянути стан їх капіталізації, як передумови створення кредитних та інвестиційних можливостей соціально-економічного розвитку регіонів. Процес капіталізації банків значною мірою відображає не тільки зростання вимог НБУ до комерційних банків, а й процес розвитку економіки в регіонах України. На рис. 3 показано зростання статутного капіталу банків за регіонами, яке станом на жовтень 2001 року досягло 4258 тис. грн, причому найвищий розмір сплаченого статутного капіталу на один діючий банк спостерігався в м. Києві – 31, 9 млн грн, Дніпропетровській обл. – 31, 8 і у Львівській обл. – 29, 2 млн грн, при середньому показнику по Україні – 27, 4 млн грн.

 

Рис. 1. Розподіл сплаченого статутного капіталу банків – юридичних осіб за регіонами

 

Серед послуг, які на даний час мають найбільший попит, слід виділити розрахунково-касові, кредитні і депозитні, на базі яких створюють нові продукти, що дає змогу регіональним банкам витримувати конкуренцію з боку комерційних банків, які працюють на рівні держави.

Лідерами у здійсненні кредитування, операцій з цінними паперами, залучення вкладів фізичних і юридичних осіб є банки Київської, Дніпропетровської, Донецької, Запорізької і Харківської областей. Так, банками? юридичними особами зазначених областей за даними дев'яти місяців 2001 року здійснено 91, 5% кредитних операцій, 96, 3% операцій з цінними паперами, акумульовано 93, 1% коштів на рахунках підприємств, організацій, населення і 92, 1% вкладів населення. В розрізі банківських установ, які працюють на території даних областей, спостерігається аналогічна тенденція.

Діяльність більшості банків 2001 року була прибутковою, а фінансові результати, показники прибутковості активів і статутного капіталу традиційно найвищі в Київській, Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій і Харківській областях.

Позитивним моментом у діяльності комерційних банків є підвищення їх конкурентоспроможності завдяки підвищенню ефективності внутрішніх механізмів роботи: вдосконаленню внутрішніх процедур, створенню служб контролю, планування, маркетингу.

Частка західного регіону у формуванні фінансового ринку є незначна, що показано на прикладі розвитку банків та інших елементів інфраструктури ринку (хоча досить помітною в плані розвитку інститутів фінансового ринку серед західних областей є Львівщина, на частку якої припадає близько 50% фінансових інститутів і послуг, які вони надають у регіоні). За даними дослідження, найбільша кількість банківських установ регіону розміщена у Львівській області – 4 діючі банки? юридичні особи (2, 58% банківських установ України), найменша – у Чернівецькій і Закарпатській – по 1 діючому банку – юридичній особі (0, 65%). На частку банків західного регіону станом на 01. 10. 2001 р. припадало 3, 0% активів, 3, 4% кредитів, 3, 5% депозитних операцій для клієнтів, 4, 4% капіталу, 2, 9% прибутків банківської системи України і помітна стійка тенденція до зростання цих показників.

Банки західного регіону надають практично всі види традиційних і нетрадиційних послуг, притаманних іншим банкам України. Так, на роздрібному ринку найбільш інтенсивно відбувається здійснення депозитних послуг, валютообмінних операцій, грошових переказів, приймання платежів. Дещо менше надаються споживчі кредити, послуги з дорожніми чеками, пластиковими картками, відкриття депозитних сейфів. На корпоративному ринку банки пропонують: розрахунково-касове обслуговування, міжнародні розрахунки, купівлю-продаж іноземних валют на Міжбанківському валютному ринку, надання та обслуговування кредитів і гарантій, проведення взаємозаліків, авалювання векселів, проведення розрахунків за допомогою банківських векселів, консультації щодо операцій із цінними паперами.

Розглядаючи фінансову діяльність комерційних банків у західному регіоні, слід зазначити, що переважна більшість з них є філіями банків інших регіонів, а це пов'язано з відпливом грошових ресурсів, причому такий процес – двосторонній. Великі філії банків регіону, які раніше були державними і обслуговують значну кількість підприємств держсектора, для кредитування отримують ресурси від дирекцій. На виплату відсотків за користування цими ресурсами спрямовується чимала частка прибутку, частина якого осідає в Києві та інших регіонах.

Недавно створені комерційні банки не мають такої підтримки. Вони вдаються до залучення максимальної кількості місцевих ресурсів по вкладах населення і депозитах підприємств. Залучені кошти спрямовують знову ж таки не на розвиток регіонів, у яких вони створені, а в ті області, де значно вища потреба в кредитних ресурсах і вищі відсотки за їх використання. Наприклад, кредитна лінія ЗУКБ попередньо розподілена за географічним принципом на три транші: половина коштів спрямовується на кредитування підприємців київського регіону і по 1/4 коштів – на розвиток західного і східного регіонів. Крім того, будь-яка філія банку зобов'язана частину отриманого від діяльності прибутку надсилати вищому органові, що знову ж таки знижує кредитні вкладення регіону.

Таким чином, щодо розвитку регіону достатньо вигідною є організація і розвиток системи незалежних місцевих комерційних банків.

Унаслідок того, що надання банками середньострокових і довгострокових кредитів є досить тривалим процесом, а також недостатньо поширеним є надання споживчого кредиту населенню, цю нішу заповнюють кредитні спілки. Розміри кредитів, які надають кредитні спілки, невеликі, що пов'язано з обмеженістю їх ресурсів.

Найвища щільність розташування кредитних спілок у західних областях України – у Львівській, Тернопільській, Закарпатській. За даними Національної асоціації кредитних спілок України (НАКСУ),