Регіональні особливості формування і розвитку інфраструктури фінансового ринку

Розвиток інститутів, які працюють на фондовому ринку, стримує: недостатність законодавчого забезпечення, корпоративної культури, знань більшої частини населення з питань фондового ринку, низький технологічний рівень функціонування ринкової інфраструктури, недостатня прозорість діяльності емітентів та професійних учасників фондового ринку.

Значною мірою розвиток інфраструктури залежить від процесів випуску цінних паперів, територіального розміщення емітентів та інвесторів. У 1999-2001 рр. спостерігалася тенденція щодо переважного випуску акцій у найбільших промислових регіонах України: Донецькій, Дніпропетровській, Харківській, Сумській областях, а також у м. Києві та Київській області. Відповідно зростає роль регіональних бірж. На біржовому ринку України станом на 2001 р. працювало шість фондових бірж, які є представниками Київської, Донецької, Дніпропетровської областей і АР Крим, а також Перша фондова торговельна система (м. Київ) і Південноукраїнська торговельно-інформаційна система (м. Миколаїв).

Інфраструктура фінансового ринку регіонів, крім банків, представлена в основному реєстраторами, зберігачами і торговцями цінними паперами, інститутами спільного інвестування. Характерною рисою їх розміщення є високий рівень територіальної концентрації в Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Київській, Харківській областях України. Фінансово-кредитні інститути цих областей охоплюють близько 80% фондового ринку і відіграють вирішальну роль у його розвитку.

Третій розділ «Перспективи і шляхи розвитку інфраструктури фінансового ринку регіону» спрямований на оцінку стану і конкурентних переваг західного регіону щодо розвитку фінансового ринку та визначення перспектив і напрямів розвитку банків як структуроутворюючого фактора розвитку регіональної інфраструктури фінансового ринку, а також розвитку небанківських елементів інфраструктури.

Підкреслюється, що конкурентні переваги розвитку інфраструктури фінансового ринку регіону перш за все слід пов'язувати з показниками, які впливають на рівень заощаджень, на зростання обсягу кредитування, інвестування, фінансування. Зокрема, до таких показників можна віднести такі як: частка регіону у валовій доданій вартості, реалізація продукції (рівень бартеризації), рівень розвитку підприємництва, середньомісячна заробітна плата працівників, попит на фінансові послуги, кадрове забезпечення, а також прогнозні показники розвитку економіки регіону.

Слід також враховувати показники, які дають кількісну оцінку розвитку інфраструктури фінансового ринку: кількість інститутів інфраструктури фінансового ринку в регіоні; територіальний розподіл (мережа) інститутів інфраструктури фінансового ринку; кількість фінансових послуг, які вони надають.

Показники якісної оцінки інфраструктури фінансового ринку включають: фінансовий результат діяльності і показники прибутковості; динамічність реагування на зміни в пріоритетах розвитку фінансового ринку, загальноекономічної і політичної ситуації в країні; активність щодо впровадження нових фінансових послуг, зокрема можливість здійснення пакетного обслуговування і здійснення послуг для VIP-клієнтів; ефективна маркетингова політика у сфері реалізації і реклами фінансових послуг; цінова політика; якість обслуговування.

Враховуючи нерівномірний розвиток інфраструктури фінансового ринку за регіонами, їх пропонується згрупувати в чотири групи.

Група А – регіони з найвищим рівнем розвитку: Київська обл. і м. Київ. Цей регіон значно випереджає інші регіони в розвитку фінансового ринку, причому розвиток відбувається досить динамічно і випереджувальними темпами щодо розвитку інших регіонів. У даному регіоні зосереджено найбільшу кількість дирекцій комерційних банків, найпотужніші фондові біржі, працюють провідні інвестиційні інститути фінансового ринку. Проте не слід обмежуватися кількісною оцінкою розвитку інфраструктури фінансового ринку, а слід враховувати і якісний аспект, а саме – високу частку регіону в сукупному сплаченому капіталі, акумульованих ресурсах фізичних та юридичних осіб і розмірі виданих кредитів. У даний регіон спрямовується значна частка ресурсів з інших регіонів країни; а кращі передумови розвитку регіону дають можливість розширювати послуги фінансових інститутів.

Група В – регіони високого рівня розвитку: Дніпропетровська, Донецька, Запорізька і Харківська області. Регіони цієї групи дещо поступаються за рівнем розвитку інфраструктури фінансового ринку київському регіонові, але завдяки високому розвитку промисловості, швидким темпам розвитку підприємництва і, відповідно, вищому рівню доходів населення (за перерахованими показниками дані регіони посідають 2-5-те місця), що зумовлює високий попит на фінансові ресурси і на надання різноманітних фінансових послуг, є значний поштовх до розвитку фінансового ринку. Зокрема, у Дніпропетровській, Донецькій і Харківській областях розташовані дирекції одних із найбільших банків України (Приватбанк, Укрсиббанк, Перший український міжнародний банк), які мають достатньо розгалужену мережу відділень і філій, стрімко розвивають спектр послуг і ефективно впроваджують нові банківські продукти. крім того, на території даних регіонів працює значна кількість інвестиційних інститутів фінансового ринку.

Група С – регіони середнього рівня розвитку: Львівська, Одеська, Полтавська області і АР Крим – мають певні пріоритети в розвитку інфраструктури фінансового ринку, що склалися внаслідок територіального розташування, досить високому розвитку сфери послуг. У цих регіонах представлені всі елементи інфраструктури фінансового ринку, проте вищим рівнем розвитку характеризується банківський сектор. Банки даних регіонів переважно відносять до груп великих і середніх банків за розміром активів. Більшою мірою відділення і філії цих банків розташовані на території