Реструктуризація підприємств та шляхи підвищення її ефективності (на матеріалах підприємств трубної промисловості України)

Продукція галузі є експортоорієнтованою, її основу складають шість спеціалізованих трубних заводів, виробничі потужності яких хронічно недозавантажені (табл. 1). Це пов’язане з розривом господарських зв’язків з основними споживачами, в першу чергу, російськими, падінням попиту на трубну продукцію в середині країни, зниженням використання металу при виробництві труб за рахунок заміни його полімерами, зменшення замовлень на труби особливого призначення для військової промисловості.

З 2001р. підприємства галузі, з огляду передусім на економічне зростання в Росії та Україні, а також користуючись перевагами, що надає їм участь в економічному експерименті підприємств гірничо-металургійного комплексу, почали збільшувати обсяги виробництва і продажу. Проте, прогноз розвитку галузі показує, що незважаючи на очікуване зростання виробництва сталевих труб на 8% щорічно до 2010 р., відновити обсяги випуску до рівня проектних потужностей заводів буде неможливо. Це об’єктивно зумовлює необхідність внутрішньогосподарської реструктуризації трубних заводів.

 

Таблиця 1

Рівень використання виробничих потужностей спеціалізованих трубних заводів

Трубні заводи Виробнича потужність, тис. т Рівень використання виробничої потужності, % 

1997р. 1998р. 1999р. 2000р. 

ВАТ “Харцизький трубний завод” 1508, 5 30, 5 13, 5 15, 0 17, 4

ВАТ “Новомосковський трубний завод” 1004, 1 17, 7 11, 6 7, 9 15, 3

ВАТ “Нижньодніпровський трубопрокатний завод” 992, 5 44, 1 47, 1 39, 3 61, 3

ВАТ “Нікопольський південнотрубний завод” 930, 3 25, 7 30, 7 23, 4 17, 4

ВАТ “Дніпропетровський трубний завод” 583, 3 31, 6 26, 1 17, 0 40, 4

ЗАТ “Луганський трубний завод” 277, 8 23, 7 22, 6 7, 1 13, 8

 

Дослідження загальносвітових тенденцій реструктуризації галузевих підприємств дозволило виділити її особливості, що полягають у спрямованості на скорочення виробничих потужностей, усунення дублювання управлінських функцій і скорочення витрат, орієнтації на масштабне технологічне оновлення, зосередженні виробництва на заводах середнього розміру, інтегрованих у промислово-фінансові групи (ПФГ) і територіально наближених до споживачів. На російських трубних заводах, техніко-технологічна база яких подібна національним виробництвам, реструктуризація передбачає зосередження підприємств лише на випуску трубної продукції (інші функції переймають на себе ПФГ) і здійснюється на основі зовнішніх інвестицій задля розширення та зміни структури виробничих потужностей у відповідності з вимогами зростаючого російського ринку.

Оцінка тенденцій реструктуризації закордонних трубних виробництв свідчить, що вони в повній мірі стосуються національних підприємств, які інтегруються в світовий ринок. Особливості організації і технології вітчизняних трубних заводів (відносно вузька спеціалізація, наявність значної виробничої і соціальної інфраструктури, відсутність масштабного оновлення активів в умовах економічної кризи) обумовлюють специфіку їх реструктуризації, характерними ознаками якої є масштабне виведення з господарського обігу зайвих активів і скорочення виробничих потужностей до рівня вимог ринку у продукції, що передбачає оптимізацію розмірів трубних заводів. За цих умов організаційна модель реструктуризації має бути переважаючою до часу нагромадження інвестиційних ресурсів для переходу до технологічної моделі і супроводжуватися інтеграцією трубних підприємств у металургійні промислово-фінансові групи.

Приватизація трубних заводів на цей час практично завершена – не приватизований лише ВАТ “Нікопольський південнотрубний завод”. Основним способом приватизації був “management-buy-in”, підставою якого виступила орендна форма господарювання, а єдиним підприємством, на яке під час приватизації прийшов стратегічний промисловий інвестор було ВАТ “Харцизький трубний завод”. Внаслідок післяприватизаційного перерозподілу акцій більшість галузевих підприємств опинилася у складі потужних ПФГ, що повністю відповідає світовій тенденції реструктуризації, при цьому реалізуються обидві моделі внутрішньогосподарської реструктуризації, що різняться за своєю масштабністю. Єдиної закономірності в реструктуризації не простежується, оскільки підприємства значно різняться між собою рівнем спеціалізації, диверсифікації сортаменту труб та станом активів. Результати реструктуризації власності наведені у табл. 2.

Післяприватизаційний розвиток трубних заводів свідчить про їх успішну фінансово-господарську діяльність – вони входять до складу найкращих підприємств промислового комплексу України.

У розділі 3 – “Обґрунтування перспективних шляхів реструктуризації підприємств” запропоновано концепцію реструктуризації державних промислових підприємств та її організаційне забезпечення, визначено напрями вдосконалення механізму внутрішньогосподарської реструктуризації трубних заводів, розроблено оптимізаційну модель ресурсного забезпечення реструктуризації.

Трансформаційні процеси на державних підприємствах у 1991-2001 рр. відбувалися на основі приватизації, формування організаційно-економічного механізму функціонування казенних підприємств і державних холдингових компаній, а також загальногалузевих реорганізацій; внутрішньогосподарська реструктуризація не набула широкого розповсюдження.

Реструктуризація державних підприємств має проводитися в контексті структурної перебудови промисловості і спрямовуватися на: збільшення відносної частки переробних галузей при відповідному зменшенні видобувних галузей в структурі промислового виробництва; зростання обсягів високотехнологічної та наукомісткої продукції; підвищення результативності виробництва, створення ефективного конкурентного середовища та забезпечення росту рівня якості та конкурентоспроможності продукції; розширення інвестиційної пропозиції задля досягнення сталого розвитку. Вона має сприяти трансформації державних підприємств у ринковоорієнтовані структури шляхом підвищення керованості, гнучкості, пристосованості, чутливості до змін зовнішнього середовища. Пропоновані цілі реструктуризації та основні способи їх досягнення наведені у табл. 3.

Реалізація визначених цілей дозволить підвищити конкурентоспроможність державних підприємств, раціоналізувати механізми досягнення суспільних інтересів у стратегічно важливих виробництвах шляхом заміни адміністративних регуляторів економічними, закласти підвалини для сталого розвитку на основі оптимізації виробничих потужностей і техніко-технологічного оновлення. Досягнення цих результатів ґрунтується на пропонованому організаційному забезпеченні, яке включає процедури прийняття рішень про реструктуризацію, створення для управління нею відповідного органу, розробки і впровадження реструктуризаційного проекту та контролінгу його виконання.

Вдосконалення організаційно-економічного механізму внутрішньогосподарської реструктуризації