Ріст, розвиток та продуктивність сортів чорної смородини в умовах правобережного лісостепу України

Публікації. За темою дисертації опубліковано 12 наукових робіт у журналах та збірниках наукових праць, в т. ч. у фахових виданнях – 4.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 197 сторінках комп’ютерного набору і складається з вступу, дев’яти розділів, висновків та рекомендацій виробництву, додатків на тринадцяти сторінках, довідок про впровадження у виробництво результатів досліджень, містить 35 таблиць, 11 малюнків, 10 фотографій. Список використаних літературних джерел вміщує 260 найменувань, в тому числі 31 на іноземній мові.

Автор висловлює щиру вдячність колективу Мліївського інституту садівництва ім. Л. П. Симиренка УААН, кандидату с. -г. наук Горьовому М. М. за надану методичну і практичну допомогу при проведенні досліджень та підготуванні дисертаційної роботи.

 

 

Умови, об’єкти та методика досліджень

Дослідження за темою дисертаційної роботи проводились протягом 1996 2000 рр. в стаціонарних дослідах Мліївського інституту садівництва ім. Л. П. Симиренка УААН, що розташований у центральній частині Черкаської області на висоті 125 м над рівнем моря в зоні Правобережного Лісостепу України. Клімат помірно-континентальний, хоч бувають відхилення від різкої континентальності до значного пом’якшення.

За багаторічними спостереженнями, тривалість періоду з середньодобовою температурою повітря вище 5С складає 213 днів, а період з температурою вище 10С – 167 днів, середньорічна температура повітря 7, 8С, річна сума опадів становить 545 мм, а кількість їх протягом вегетаційного періоду 338 мм.

Грунт дослідних ділянок – чорнозем типовий малогумусний легкосуглинковий на лесі, який цілком придатний для вирощування ягідних насаджень. Грунтові води залягають на глибині 5 м від поверхні грунту.

В досліді 1991 року закладання вивчалося 14 сортів, з них по 5 рослин кожного сорту, схема садіння 2, 5 х 0, 5 м (8000 шт. на 1 га). В досліді закладання 1995 року вивчалося 16 сортів в кількості по 30 рослин кожного (по 10 штук в трьох повтореннях). Схема 2, 5 х 0, 5 м. Контрольними служили кращі районовані в умовах зони Лісостепу України сорти, такі як Славута – для ранньостиглих сортів, Зелена димка – для середньостиглих і Багіра – для пізньостиглих. Протягом періоду проведення досліджень грунт в міжряддях утримувався під чорним паром. Агротехнічні заходи на дослідних ділянках проводили відповідно до діючих рекомендацій.

Фенологічні фази розвитку смородини, зимостійкість, самоплідність та перехресна плодовитість, стійкість проти хвороб та до шкідників вивчалися за загальноприйнятою «Програмою і методикою сортовивчення плодових, ягідних і горіхоплідних культур» (1973). Урожайність сортів визначали ваговим методом в кілограмах з куща з наступним перерахунком на 1 га. Середню масу ягоди – зважуванням 100 ягід, максимальну масу – зважуванням 100 найбільших ягід. Для вимірювання довжини приросту гілок і розміру куща застосовували мірну лінійку і штангенциркуль. Фотосинтетичну діяльність сортів у зв’язку з формуванням врожаю вивчали згідно з методикою А. С. Овсяннікова (1985). Оцінку сортів на придатність до комбайнового збирання врожаю проводили відповідно до рекомендацій О. Ф. Якименка і В. С. Новопокровського (1988). Визначення основних компонентів хімічного складу ягід проводили в період їх достигання, згідно до методики Г. М. Рибак, Є. В. Михайлової, А. А. Блашкіної та інших (1980). Економічну ефективність вирощування сортів смородини розраховували за методикою О. М. Шестопаля (1992). Статистичний обробіток результатів досліджень проводили з використанням дисперсійного аналізу та визначенням кореляційної залежності між окремими показниками за методикою Б. О. Доспєхова (1985). Отримані дані оброблені на комп’ютері IBM РС/АТ з використанням відповідних програм М. О. Бублика (1990).

МОРФОЛОГІЧНІ ТА БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОСТУ І РОЗВИТКУ СМОРОДИНИ

Фенологічні фази розвитку. Дослідженнями встановлено, що для початку вегетації сортів смородини необхідна сума позитивних температур 52, 3-87, 9С. Ранній початок вегетації характерний для сортів з генами смородини дикуші. Пізніше починають розвиток сорти європейського підвиду та створені за участю скандинавського підвиду смородини. Цвітіння розпочинається через 22-46 днів після початку вегетації при настанні суми позитивних температур 280, 1-359, 5С. Відмічено прямий кореляційний зв’язок (r=0, 65) між часом початку вегетації та початком цвітіння. Тривалість періоду цвітіння за роки досліджень складала 7-12 днів.

Достигання ягід розпочинається через 41-55 днів після початку цвітіння з настанням суми позитивних температур 1049, 8 1240, 2С. Переважно це кінець першої – середина третьої декади червня. Встановлено, що строк достигання ягід більше залежить від початку цвітіння (r=0, 59) і менше від початку вегетації (r=0, 42). Сорти смородини закінчували вегетацію в середньому через 212 днів після розпускання бруньок при накопиченні суми тепла 3116, 8 3280, 4С.

Зимостійкість. За роки досліджень усі зими були сприятливими для перезимівлі рослин. Мінімальна температура повітря в 1998 році знижувалася до мінус 29, 3°С, проте пошкоджень вегетативних органів та генеративних утворень не відмічено. Погодні умови 1999 та 2000 років у період цвітіння смородини дали змогу оцінити стійкість квіток та зав’язі сортів до пізновесняних заморозків, коли мінімальна температура повітря знижувалась до мінус 3, 8С та мінус 1, 1С відповідно. У 1999 році