+3 8(066) 185-39-18
fна характер сімейно-шлюбних відносин та спосіб життя сім’ї; які типи сімей мають вважатися дисфункційними щодо суспільних вимог; як змінюються сімейні норми та цінності за певних соціально-економічних, політичних умов, у різних культурах; чим зумовлюється успішність функціонування сім’ї тощо.
Другий підхід передбачає вивчення динаміки стосунків між членами сім’ї – подружжям, батьками та дітьми, мотиви та причини стабільності сім’ї і її розпаду (зокрема розлучень), характер групової взаємодії, груповий контроль, сімейні цінності, норми та зразки поведінки, рольову поведінку, інтегрованість індивіда в сім’ю, його зацікавленість перебуванням в сім’ї тощо.
Усі функції сім’ї розглядають з двох аспектів: суспільної та індивідуальної функції. До основних функції сім’ї відносять такі:
Економічна функція забезпечує статус сім'ї як повноправної виробничо-господарської одиниці і є необхідною умовою добробуту, фізичного, морального й духовного розвитку усіх її членів.
Репродуктивна функція сім'ї забезпечує відтворення й продовження людського роду, фізичне й духовне поновлення суспільства.
Виховна функція – полягає у передачі дітям дорослими членами сім'ї соціального досвіду, забезпечення їх входження в систему суспільних відносин. Родина передає своїм нащадкам знання, уміння, навички, норми, цінності, необхідні для самостійного життя в суспільстві.
Реактивна функція – це взаємна фізична, матеріальна, морально-психологічна підтримка членів родини з метою збереження їх здоров'я, життєвого тонусу; дотримання режиму праці і відпочинку, харчування, особистої гігієни тощо; захист сім'ї і кожного з її членів від усіх негараздів і бід.
Комунікативна функція задовольняє потребу членів сім'ї у спілкуванні. Від характеру внутрісімейного спілкування, морально-психологічного клімату сім'ї залежить моральне і психічне здоров'я людини, її емоційна культура.
Регулятивна функція забезпечує систему регулювання взаємовідносин між членами сім'ї, в тому числі первинний соціальний контроль діяльності всіх членів сім'ї та реалізацію влади й авторитету батьків. У демократичній сім'ї регулятивна функція здійснюється здебільшого за допомогою моральних норм, особистого авторитету членів родини і, в першу чергу, авторитету батьків. Вона виявляється і у взаємодії всіх членів родини з суспільством, соціальними інститутами, виконанні громадянських обов'язків та здійсненні прав і свобод.
Функції сім’ї дуже тісно корелюють з умовами життєдіяльності суспільства в цілому, тому їхній характер, ієрархія, пріоритетність, змістове наповнення може змінюватися залежно від стану суспільства, розвитку його окремих сфер, потреб та вимог певного періоду.
Загальні риси сучасних змін у функціонуванні інституту сім’ї – це індивідуалізація, прагнення незалежності, автономності, зменшення орієнтації на соціальне оточення. Змінюються погляди на репродуктивну функцію сім’ї – протягом останніх десятиріч під впливом демографічних макропроцесів посилюється її суспільна значимість.
Окреме місце посідає виховна функція сім’ї, зокрема з погляду її суспільної значущості. За результатами соціологічного опитування молодих сімей «Молода сім’я в Україні», яке проводить Український інститут соціальних досліджень, переважна більшість респондентів (90%) визначає народження та виховання дітей основними функціями сім’ї.
На виховну функцію сім’ї в сучасних умовах негативно впливають послаблення родинних зв’язків, зменшення у батьків можливостей щодо спілкування і контролювання дітей, значна зміна стандартів поведінки, сімейних цінностей протягом життя одного покоління (яскравим прикладом можна назвати той факт, що на Україні, де завжди дуже високо цінувалося цнотство до весілля, в 2002 році прийнятий новий Сімейний кодекс України, в якому легалізується спільне проживання жінки та чоловіка без офіційної реєстрації шлюбу[16, c. 51]. Такі союзи визнані сім’єю) ; переоцінка досвіду сімейного життя, зменшення кількісного складу сімей (раніше традиційною була трипоколінна сім’я; на сучасному етапі найбільш розповсюдженою є сім’я, що складається з двох батьків та дітей), зниження можливостей батьківського впливу на дітей в умовах сім’ї, недооцінка ролі сім’ї в житті суспільства і кожної людини зокрема.
Виховання – важливе явище родинного та суспільного життя. Воно виникло в процесі трудової діяльності людей у зв’язку з необхідністю для молодого покоління оволодівати виробничо-трудовим досвідом старших поколінь.
Процес родинного виховання – це сукупність ряду послідовних дій батьків, спрямованих на досягнення гарного виховання своїх дітей [20, с. 153].
До основних компонентів педагогічного процесу належать: мета, завдання, зміст, принципи, методи, прийоми й організаційні форми виховання та результат.
Об’єктом (предметом) і суб’єктом виховання в сім’ї є дитина, яка росте й розвивається шляхом фізичних та психічних, кількісних та якісних змін [20, с. 154].
Ідеал родинного виховання – здорова та щаслива людина з багатогранними знаннями і високими духовно-моральними якостями, патріотичними почуттями та працьовитістю [20, с. 153 – 168].
Основним завданням родинного виховання в умовах сьогодення є:
- соціалізація дітей, надання знань, забезпечення усвідомлення важливості та змісту, формування правил, норм та навичок стосовно всіх інших функцій сім’ї;
- виховання сімейних орієнтацій та орієнтирів, підготовка до виконання сімейних і соціальних ролей виховання фізично і морально здорової дитини, забезпечення необхідних екосоціальних умов для повної реалізації можливостей розвитку дитини (генотипу) ;
- створення атмосфери емоційної захищеності, тепла, любові, умов для розвитку почуттів і сприймань дитини, її самореалізації;
- засвоєння моральних цінностей, ідеалів, культурних традицій, етичних норм взаємин між близькими людьми і в суспільному оточенні, виховання культури поведінки, правдивості, справедливості, гідності, честі, людяності, здатності виявляти турботу про молодших, милосердя до слабих і людей похилого віку;
- залучення дітей до світу знань, вивчення народних казок, пісень, прислів’їв, приказок, дум, лічилок тощо;
- виховання поваги до школи