Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Роль кишкової палички, як санітарно-показового мікроорганізму

Предмет: 
Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
19
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Зміст
 
1. Поняття
2. Причини виникнення
3. Вакцини, сироватки
4. Роль кишкової палички, як санітарно-показового мікроорганізму
Використана література
 
1. Поняття
 
Інфекція – складний біологічний процес, що виникає в результаті проникнення патогенних мікробів в організм і порушення сталості його внутрішнього середовища.
Виникнення інфекції залежить від декількох факторів: ступеня патогенності (вірулентності) мікроба, стану макроорганізму й умов зовнішнього середовища.
Патогенність – це здатність мікроба певного виду при відповідних умовах викликати характерне для нього інфекційне захворювання. Отже, патогенність є видова ознака.
Вірулентність – це ступінь патогенності певного штаму мікроба, тобто індивідуальна ознака. Наприклад, бацила сибірської виразки є патогенною, тому що має властивість викликає захворювання сибірської виразки. Але штам однієї культури викликає захворювання й смерть через 96 годин, а іншої – через 6-7 днів. Отже, вірулентність першого штаму більше висока, ніж другого.
Вірулентність мікроба може бути підвищена шляхом його пасажів через чутливий організм лабораторних тварин, тобто послідовним зараженням ряду тварин (після загибелі першої зараженої тварини виділеними з нього мікробами заражається наступна тварина і т. д.).
У природних умовах вірулентність бактерій підвищується шляхом пасажу через сприйнятливий організм, тому хворих заразною хворобою необхідно негайно ізолювати від здорових.
Знизити вірулентність мікроба в лабораторних умовах можна шляхом пересівань і вирощування на живильних при середовищах підвищеній температурі або при додаванні в середовище деяких хімічних речовин (бичача жовч, слабкий розчин карболової кислоти та ін.). Ґрунтуючись на цьому принципі, готують ослаблені живі вакцини, які потім застосовують проти заразних хвороб. Вірулентність мікроба може знижуватися й у природних умовах під дією сонячних променів, висушування та ін.
Таким чином, вірулентність як міра патогенності – величина змінна. Вона може бути підвищена, знижена й навіть загублена.
Патогенність як особлива якість хвороботворного виду мікроба проявляється в агресивних його властивостях й у токсичній дії на організм. Агресивність – це здатність патогенного мікроба жити, розмножуватися й поширюватися в організмі, протистояти несприятливим впливам, що виникають в організмі. Деякі патогенні мікроби, розмножуючись в організмі, виробляють розчинні продукти, що одержали назву агресини. Призначення агресинів – придушувати дію фагоцитів. Самі агресини нешкідливі для організму, але якщо їх додати до несмертельної дози культури відповідного мікроба, вони можуть викликати смерть.
Токсичність – здатність патогенного мікроба виробляти й виділяти отруйні речовини, що шкідливо діють на організм. Токсини бувають двох видів – екзотоксичні та ендотоксичні.
Екзотоксичні – виділяються в навколишнє середовище при житті мікробів в організмі або на штучних живильних середовищах, а також у харчових продуктах, вони дуже отрутні. Наприклад, 0, 005 мл рідкого правцевого токсину або 0, 0000001 мл ботулінічного токсину вбиває морську свинку.
Мікроби, здатні утворювати токсини, одержали назву токсигенних.
Під впливом нагрівання й світла екзотоксини легко руйнуються, а під дією деяких хімічних речовин гублять токсичність.
Ендотоксини міцно пов'язані з тілом мікробної клітини й звільняються тільки після її загибелі й руйнування. Вони досить стійкі при дії високих температур і не руйнуються навіть після декількох годин кип'ятіння. Отрутна дія багатьох бактерійних екзотоксинів пов'язана з ферментами – лецитиназою (руйнує еритроцити), колагеназою, гіалуронидазою (розщеплює гіалуронову кислоту) і ряд інших ферментів, які призводять в організмі руйнування життєво важливих з'єднань. Установлено також, що деякі патогенні бактерії (дифтерійні стафілококи й стрептококи) продуцирують фермент дезоксирибонуклеазу.
У процесі життєдіяльності патогенні мікроби виділяють й інші речовини, що обумовлюють їхня вірулентність.
 
2. Причини виникнення
 
Місце проникнення патогенних мікробів в організм називається вхідними воротами інфекції.
У природних умовах зараження відбувається через травний тракт (аліментарний шлях), коли в їжу або у воду попадають патогенні мікроорганізми.
Хвороботворний початок може проникати через ушкоджені, а при деяких інфекційних хворобах (бруцельоз) і неушкоджені слизові оболонки рота, носа, очей, сечостатевих шляхів і шкіру.
Доля патогенних мікробів, що потрапили в організм, може бути різною – залежно від стану організму й вірулентності збудника. Деякі мікроби, потрапивши з токовищем крові в певні органи, осідають (затримуються) у їхніх тканинах, розмножуються в них, виділяють токсини й викликають захворювання. Наприклад, збудник туберкульозу в легеневій тканині.
Будь-яка інфекційна хвороба, незалежно від клінічних ознак і локалізації мікроба в організмі, являє собою захворювання всього організму.
Якщо патогенні мікроби проникнули в кровоносні судини й починають розмножуватися в крові, то вони дуже швидко проникають в усі внутрішні органи й тканини. Таку форму інфекції називають септицемією. Вона характеризується швидкістю й злоякісністю плину й нерідко закінчується смертельним результатом.
Коли мікроби перебувають у крові тимчасово й не розмножуються в ній, а за допомогою її тільки переносяться в інші чутливі тканини й органи, де потім уже розмножуються, інфекцію прийнято називати бактеріємією.
Іноді мікроби, що проникнули в організм, залишаються тільки в ушкодженій тканині й, розмножуючись виділяють токсини. Останні, проникаючи в кров, викликають загальне важке отруєння (правець, злоякісний набряк). Такий процес називається токсемією.
Шляхи виділення патогенних мікробів з організму також різні: зі слиною, мокротинням, сечею, калом, молоком, виділеннями з родових шляхів.
Для виникнення інфекційного процесу, що мінімально заражає потрібна доза мікроба; однак чим більше проникнуло в організм
Фото Капча