Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Роль кишкової палички, як санітарно-показового мікроорганізму

Предмет: 
Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
19
Мова: 
Українська
Оцінка: 

населення є організми, що викликають інфекційні захворювання в риб.

Існує ряд хвороб риб, порушуваних різними представниками бактеріальних форм: фурункульоз лососевих – Bacterium salmonicida, туберкульоз риб – Mycobacterium piscium. До патогенного для риб мікроорганізмам ставляться й деякі представники гнильної мікрофлори, які є звичайними мешканцями води й ґрунту.
Більшу роль у патології риб грають віруси.
Уживання в їжу риби, що містить токсигенні мікроорганізми, може бути причиною дуже сильних отруєнь або захворювань людини – харчових токсикоінфекцій. Провідне місце серед них займають збудників харчових токсикоінфекцій сальмонелезної природи.
Заразні захворювання тварин, що передаються людині, називаються антропозоонозами. Вони можуть поширюватися шляхом контакту із зараженою тушею, через інфіковане м'ясо, воду, ґрунт, інфікованю тару й одяг. До них відносяться такі захворювання, як: сибірська виразка, туберкульоз, бруцельоз, ящур, пика свиней, листеріоз, сап, туляремія, кулихоманка, лептоспіроз та ін.
 
3. Вакцини, сироватки
 
Наприкінці XVIII ст. англійський лікар Е. Дженнер звернув увагу на те, що жінки, які контактували з хворими на коров'ячу віспу коровами, ніколи не хворіли на натуральну віспу. Коли він втирав краплю рідини, яку брав з пухирця віспи на вим'ї корови, в подряпину на шкірі людини, вона хворіла на легку форму віспи. В неї з'являлась лише одна віспина на місці втирання і потім вона ніколи не захворювала на віспу. Так було розпочато щеплення проти віспи.
Імунітет (лат. immunitas – звільнення) – прояв спрямованих на збереження сталості внутрішнього середовища захисних реакцій організму проти генетично чужорідних речовин (антигенів). Якщо антигенами є мікроорганізми або токсини, розвивається інфекційний, або антитоксичний, імунітет; при пересаджуванні чужорідних клітин, тканин і органів – трансплантаційний імунітет; у відповідь на виникнення пухлин – протипухлинний імунітет тощо. Найчастіше поняття «імунітет» означає несприйнятливість до збудників інфекційних хвороб.
Природний імунітет – несприйнятливість до інфекційних захворювань, яка передалась у спадок дитині від матері (природжений) або виникла після перенесення хвороби (набутий).
Нині розроблені методи, що дають змогу створювати штучний імунітет. Активний штучний імунітет виробляється в результаті введення в організм ослаблених або вбитих збудників інфекції. Це викликає легку форму хвороби, під час якої в організмі утворюються специфічні антитіла і людина стає несприйнятливою протягом тривалого часу до того захворювання, проти якого було зроблено щеплення. Таке щеплення використовують проти поліомієліту, туляремії, коклюшу та інших хвороб.
Профілактичне щеплення відіграє важливу роль у боротьбі з інфекційними хворобами.
Пасивний імунітет створюють введенням в організм лікувальних сироваток, що містять готові антитіла проти збудників хвороб. Цей імунітет зберігається впродовж кількох місяців. Лікувальні сироватки добувають з крові тварин (частіше коней), яким поступово вводять все більші дози інфекційного матеріалу. В крові тварини накопичуються антитіла. Періодично таку кров відбирають і виготовляють з неї лікувальну сироватку.
Вакцини (лат. vacca – корова) – препарати, що складаються з ослаблених, вбитих збудників хвороб чи продуктів їхньої життєдіяльності. Ці специфічні речовини дістали назву від противіспяного препарату, виготовленого з вірусу коров'ячої віспи. Метод щеплень за допомогою вакцин називають вакцинацією, або імунізацією.
Творцем наукової теорії запобігання інфекційним захворюванням за допомогою виготовлених в лабораторії вакцин був засновник медичної мікробіології Л. Пастер. Вперше вакцинацію було здійснено в 1796 р. англійським лікарем Е. Дженнером, який штучно прищепив дитині коров'ячу віспу, в результаті чого ця дитина набула імунітету до натуральної віспи.
Вакцини врятували людство не тільки від віспи. Переможено тяжку дитячу хворобу поліомієліт, вакцина БЦЖ виявилася досить ефективною проти туберкульозу. За допомогою вбитих мікробів або виділених з них антигенів створюється стійкий імунітет до кору, коклюшу, правця, газової гангрени, дифтерії та багатьох інших інфекційних захворювань. Велика надія покладається на вакцинопрофілактику у боротьбі з ВІЛ-інфекцією, вірусними гепатитами і малярією.
Сучасні вакцини поділяють на чотири групи:
а) вакцини, які виготовляють із живих збудників з ослабленою вірулентністю (проти віспи, туберкульозу, чуми, сибірки, сказу, грипу, полімієліту та ін.) ;
б) вакцини з убитих патогенних мікробів (холерна, черевнотифозна, коклюшна, лептоспірозна, поліомієлітна тощо) ;
в) анатоксини (виготовляються з екзотоксинів відповідних збудників обробкою їх 0, 3-0, 4% -м розчином формаліну і витримуванням при температурі 38-40 °С протягом 3-4 тижнів). Добуті у такий спосіб дифтерійний, правцевий, стафілококовий, холерний та інші анатоксини знайшли широке застосування в практиці;
г) хімічні вакцини (їх виготовляють не з цілих бактеріальних клітин, а із хімічних комплексів, добутих шляхом обробки суспензії клітин спеціальними методами; наприклад, для профілактики черевного тифу і правця застосовують хімічну сорбовану вакцину з О- і Vi-антигенів черевнотифозних бактерій і очищеного концентрованого правцевого анатоксину).
Вважають, що найбільш перспективними є комбіновані полівакцини, що містять різні антигени. За допомогою таких асоційованих полівакцин можна буде виробляти антибактеріальний, антитоксичний і противірусний імунітет. При специфічній профілактиці інфекційних хвороб часто використовують моновакцини, дивакцини і тривакцини. Останнім часом почали застосовувати рекомбінантні вакцини з рекомбінантних штамів бактерій і вірусів.
Вакцини застосовуються не тільки для профілактики, а й для лікування хронічних процесів, що мають млявий перебіг, – дизентерії, бруцельозу, фурункульозу, гонореї та інших хвороб. З цією метою використовують вакцини з убитих мікробів, анатоксини, екстракти із стафілококів тощо. Досить ефективним виявилось використання полівалентної стафілококової, стрептококової, гонококової, протибруцельозної вакцин.
При орнітозі, актиномікозі, коліентеритах, стафілококових та інших
Фото Капча