Рослинна символіка в контексті української календарної обрядовості: проблема семантико-функціонального аспекту

Висновки даного дослідження можуть бути враховані при складанні й підготовці окремих розділів загальних курсів українського фольклору й етнографії, а також при читанні спецкурсів з цих дисциплин. 

Апробація дисертації. Дисертацію було обговорено на засіданні кафедри української фольклористики філологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка 15. 04. 97. За темою дисертації було виголошено доповіді на звітних наукових конференціях викладачів та аспірантів Львівського національного університету імені Івана Франка. Опубліковано п*ять статтей, які пов*язані з темою дисертації. 

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (297 позицій), додатку. Повний обсяг дисертації – 188 сторінок. Обсяг додатку – 2 сторінки. 

У вступі обгрунтовано актуальність, охарактеризовано новизну теми дисертації, її завдання, вказано можливості її практичного застосування. Наведено перелік основних публікацій народних повір*їв і обрядів, пов*язаних з рослинами і, власне, досліджень генези, значення, ролі рослинних символів у цих контекстах. У цій частині дисертації також подано коротку характеристику методів, що були використані в ході дослідження, а також обгрунтування їх застосування. 

У прешому розділі дисертації – “Символи у контексті обрядовості традиційних і архаїчних культур (загальні зауваження) ” – з метою подальшого дослідження зроблено спробу охарактеризувати специфіку поняття “символ” у фольклористиці. Автор доходить висновку, що викристалізованої, справді змістовної дефініції “малопопулярного”, “метафізичного” терміна “символ” у сучасній слов*янській науці про народну духовну творчість не існує (показовим є хоча б той факт, що у польському “Етнологічному словнику” відсутня стаття “Символ” – поруч із назвою статті знаходимо посилання на статтю “Знак”).

У першому розділі роботи – “Символи у контексті обрядовості традиційних і архаїчних культур (загальні зауваження) ” – ми з*ясували, що: 

1)символ – одна із засадничих категорій культури. Механізми символічного мислення, за Е. Кассірером, відіграли вирішальну роль у процесі сапієнтизації людини; 

2)символ – метадисциплінарна категорія, отже, він може бути об*єктом дослідження різних наукових дисциплін. Символ потребує вивчення з різних позицій, при цьому мають бути застосовані різноманітні методи аналізу; 

3)проаналізувавши деякі визначення символу, можна констатувати: засадничою особливістю символу є образність, під зовнішньою оболонкою якої прихований потенційно безмежний ряд значень; 

4)результати досліджень генези символів у системі культури (за О. Потебнею, Е. Кассірером, К. Г. Юнгом, О. Лосєвим, В. Тернером) дозволяють зробити такі висновки: а) символ – “кордонна”, “межова” категорія, яка утворюється на межі свідомого й позасвідомого, засвоєного культурою і неокультуреного, пізнаваного й трансцендентного; б) будучи “межовою” реалією, символ має здатність вміщувати у недиференційованому, “згорнутому” вигляді різноманітні, часто протилежні й несумісні одне з одним значення; 

5)структура змістового рівня символу тяжіє до циклічності (за Я. Голосовкером). У розгортанні семантичного поля символу значну роль відіграють принципи асоціативного мислення; 

6)у контексті різноманітних моделюючих систем культури (ритуал, релігія, мистецтво) символи виконують медіативну, комунікативно-інтегративну, терапевтично-захисну, пізнавально-інформативну, мнемонічну та “екзистенційну” функції; 

7)ритуальний (обрядовий) символ – особливий тип символу. У ритуальному контексті символи активізуються у лімінальній (пороговій) фазі, за їхньою допомогою відбувається контакт із сферою сакрального, що охоплює першорядні духовні цінності даного колективу. Ритуальна символіка дозволяє яскраво переживати і водночас вирішувати засадничі світоглядні проблеми даної культури, наприклад, такі, як боротьба і єдність життя і смерті, Танатоса й Ероса, “добра” і “зла”. 

8) обрядовий символ вступає у контекстуальні зв*язки з іншими символами. Календар як модель обчислення часу і календарна обрядовість як конкретна реалізація цієї моделі є складними символічними ситемами. У контексті календарних обрядів символи групуються у коди, які пронизують обрядовість різних періодів річного циклу, утворюючи при цьому певне важливе для носіїв даної традиційної культури повідомлення. 

У другому розділі роботи – “Функції і семантика рослинної символіки в українській календарній обрядовості” – проаналізовано основні вербальні, акціональні та реальні тексти української календарної обрядовості, у яких з*являються рослинні символи, і на підставі цього аналізу зроблено висновки про семантичне наповнення та функції цих конкретних символів. 

Рослинні символи у контексті української календарної обрядовості є одним з найбільш уживаних і значущих елементів. Проведене у цьому напрямку дослідження показало, що члени парадигми рослинних образів (зелень, сіно, солома, насіння, плоди, обрядові ляльки, виготовлені з рослинних матеріалів, вінки, снопи тощо) є елементами обрядовості усіх святкових циклів (Святки, М*ясниці, Троїцько-русальний цикл) та окремих значних свят українського (і східнослов*янського) традиційного землеробського календаря. 

На нашу думку, безпідставним є твердження про те, що “рослинність входила у землеробські обряди, як тільки розпускалися бруньки і з*являлися перші сходи”– рослинність з*являлася в українській календарній обрядовості на протязі усього господарського року. Як вербальні символи рослини найчастіше співвідносяться з певними особами, реаліями, є їх своєрідними дублерами (наприклад, яблуня, вишня можуть розглядатися як образні позначення дівчини, готової до шлюбу, у “молодіжних” колядках). Проте у багатьх випадках дані вербальних обрядових текстів, у яких з*являються рослинні образи, допомагають глибше зрозуміти сенс вживання рослинного символу як магічного засобу у тому чи іншому обряді. 

Прикметним з цієї точки зору може бути аналіз семантики і функцій одного з рослинних символів у складі зимової календарної обрядовості – конопель (льону) у ворожінні, відомому як “засівання конопель”. Воно було одним з популярних андріївських ворожінь. Найчастіше воно відбувалося так: рано-вранці або пізно ввечері, щоб ніхто не бачив, дівчина у