Розвиток артилерійських систем армій провідних країн світу у другий половині 20-го ст. – початку 21 ст.

Внаслідок фінансових труднощів, для вирішення яких країни розробники не знайшли спільної мови, роботи по проекту були згорнуті. Але вдалі конструкторські рішення та досвід були реалізовані в інших розробках, які країни-розробники вели вже самостійно.

Першою по цьому шляху пішла Італія, яка вже у 1982р розпочала серійне виробництво перших крупних партій 155мм СГ “Палмарія” (для ЗС Лівії та Нігерії). Її будова повністю повторює компановку прототипу, але в якості шасі було використано шасі італійського танку OF-40. Це була перша САУ, що прийнята на озброєння, яка мала засоби навігації та систему топогеодезичної прив’язки, без якої зараз не обходиться жодна сучасна САУ. Крім того, використання у башті допоміжної силової установки дозволяє ставити артилерійську частину на інше шасі.

Аналогічну розробку провели і у Великобританії – башта з індексом GBT155 стала відправним пунктом для створення нової СГ AS90. Початково ця башта була призначена для експортних поставок для того, щоб заказники мали змогу самостійно або за допомогою фірми-розробчика встановлювати її на шасі застарілих танків (як це зробили у Індії). Але також було прийнято рішення про установку башти на шасі власного виробництва від танку “Челленджер”. Нова система стала розглядатись як альтернатива американській М109.

Згодом був створений новий варіант зі стволом довжиною 52 клб. Ця модифікація отримала назвуAS90В “Brave Heart” (“Хоробре серце”) та вже могла на рівних конкурувати з М109А6. Перший контракт на суму 300млн фунтів стерлінгів був підписаний у 1989 р та передбачав поставку 179 од САУ для ЗС Великобританії.

Але у тому ж році було прийнято нову угоду країн НАТО про стандартизацію балістичних характеристик систем калібру 155мм (довжина стволу – 52 клб, обсяг зарядної камори – 23, 1 л, використання модульних метальних зарядів (ММЗ). Тому був розроблений варіант зі стволом, який відповідав вказаним вимогам.

У 1993р на полігоні у штаті ЮТА (США) були проведені випробування та демонстрація можливостей третього варіанту AS90. Згідно заяви представників фірми-розробника, гаубиця доставила у район цілі 4 снаряди, при чому останній з них був випущений ще до розриву першого в районі цілі. Таким чином був вперше досягнутий ефект так званого “псевдозалпу”. Стрільба велась за допомогою бортової системи управління вогнем, розробленої сумісно з США.

У ході створення AS90 конструкторами були знайдені нові варіанти рішення проблеми підвищення живучості ствола, створення нових ММЗ та заряджання САУ. Для робіт з цього питання залучалась фірма “Сомхем” (ПАР). Її дослідження живучості стволів значно зменшили витрати на їх виробництво і підвищили показник живучості, у перспективі, до 10000 пострілів, а Дстр снарядами нової аеробалістичної форми досягла показника 30 км для ОФС та 37 км для АРС.

Зараз ведеться сумісна робота з південноафриканськими фірмами “Сомхем” та “Насхем” по створенню нових ММЗ. Ці заряди відрізняються від існуючих меншою залежністю від зовнішньої температури, корпус їх вироблений з низько енергетичних матеріалів, які мають меншу, ніж порох температуру згорання, та таким чином захищають стінки камори згорання від посиленого зносу.

У зв’язку з використання нових згораючи ММЗ були внесені зміни у конструкцію боєукладки, яка тепер налічує 48 снарядів та 240 модулів ММЗ п’яти типів.

За допомогою змін у системі заряджання досягнуті наступні показники швидкострільності: 3 постр за 8, 4 сек, 18 постр за 2 хв. Випробування на тривалість стрільби проводились у Саудівській Аравії та був досягнутий показник 120 постр за 1 год.

Застосування нової системи управління вогнем дозволило досягти такого показника: при розгортанні системи з маршу визначення даних для стрільби, заряджання та наведення САУ виконується за 22 сек, псевдо залп з 3 снарядів – за 10 сек, перевід системи у похідне положення за 5 сек. Таким чином. Вже через 37 секунд після зайняття ВП САУ може її залишити, виконавши вогневе завдання.

На даний час є відомості про намір Польщи про закупку 90 од башт AS90 для встановки їх на шасі радянських танків Т-72.

На відміну від Польщи, керівництво ЗС Італії, реально оцінюючи САУ власного виробництва, заключило контракт з німецькою фірмою Krauss Mafei Wegmann на поставку 70 од 152 мм СГ PzH-2000, яка, аналогічно AS90, розроблялась на базі досвіду розробки SР70.

Роботи по створенню нової СГ PzH – 2000 (Panzerhaubitze) були розпочаті у ФРН у 1987р. У виконанні робіт про даному проекту брали участь два створених консорціума. Німецькі фахівці підкреслюють, що завдяки тісної співпраці замовника – МО ФРН та розробників вдалося вирішити всі поставлені технічні завдання та знизити фінансові витрати.

155мм СГ PzH-2000 стала першою броньованою артсистемою цілком розробленою та виробленою у Німеччині після другої світової війни. Полігонні випробування розпочались у 1993р, коли були створені перші 2, а згодом ще 4 дослідні зразки. На 41-му полігоні (м. Трір) проводились ходові випробування, на 91-му (в районі м. Меппен) – випробувальні стрільби. Взимку 1994-1995 рр САУ проходила випробування в екстремальних умовах низьких температур на полігонах Канади та США, а влітку 1995р – в умовах високих температур та запиленості на полігоні в штаті Юта. У ході випробувань була досягнута Дстр ОФС