Розвиток бібліотечної професії в Україні: сучасні концепції та напрями

розвитку педагогічного спрямування в управлінні бібліотекою;

фундаменталізації бібліотечної освіти як гуманітарної, тобто спрямованої на життєво важливі інтереси і потреби людини;

взаємодії гуманітарної із техніко-технологічною складовою навчальних планів підготовки фахівців з бібліотечно-інформаційної діяльності.

У проектуванні педагогічних технологій особистісно орієнтованого підходу до обслуговування користувачів визначальними вбачаються такі принципові положення: діяльнісно-творчий характер діалогічного спілкування; підтримка індивідуального змісту розвитку і сприяння реалізації особистісних творчих планів; сприяння адаптації особистості до складних умов, без втрати ціннісних орієнтирів.

Другий підрозділ „Професійне зростання бібліотечного персоналу в процесі управління змінами” присвячений змісту і функціям управління бібліотекою у період, коли нові політико-економічні та соціально-культурні реалії обумовили практичні підходи, що потребували наукового осмислення і обгрунтування їх доцільності з позицій інтересів читача, суспільства і призначення бібліотеки.

Теоретично доведеним і практично підтвердженим для складних, відкритих систем, що функціонують в умовах швидкоплинних змін, вважають ймовірнісно-статистичний тип управління. Відомо, що саме такою системою є сучасна бібліотека, яка потребує гнучкої, адаптивної управлінської діяльності на перехідних етапах. Керувати бібліотекою у змінюваних умовах здатний лише професіонал-бібліотекознавець, управлінець сучасного типу – менеджер, він може здійснювати управління системою бібліотек, бібліотекою, відділенням, відділом, філіалом, комплексом процесів, а також бути керівником технологій, телекомунікаційних мереж тощо. Аналіз доводить, що підготовка бібліотечного фахівця, здатного працювати в умовах трансформації, заслуговує на спеціальне дослідження.

В умовах, коли традиційна бібліотека використовує інноваційні технології для задоволення потреб користувачів, управління має виконувати завдання:

підтримка функціонування традиційної бібліотеки, що забезпечує процеси комплектування і опрацювання літератури, використання і зберігання фондів, обслуговування читачів тощо;

управління змінами відповідно до планової самотрансформації всіх діючих систем, та з включенням тих інноваційних елементів, які забезпечують прогрес у багатофункціональному призначенні бібліотеки;

реагування на дії, що можуть загрожувати стабільності роботи системи та її трансформації.

За цих умов виникає потреба у виокремленні і організації спеціального процесу – управління змінами, що включає такі дії менеджера: визначення мети і вимог до управління змінами, стилю керівництва, формування команди, посилення уваги до учасників проекту, власного внеску менеджера у напрацювання команди, технології впровадження змін, а також популяризації та реклами проекту, навчання всього персоналу. Отримавши результати, менеджер повинен: популяризувати власні погляди на роль лідера, встановлювати моральні зразки і норми поведінки; пояснювати мотиви змін і завдання по їх впровадженню; керувати трансформацією бібліотеки (проектами самотрансформації підрозділів). Така практика існує вже в кількох бібліотеках України.

Викладене характеризує зміст та спрямування процесу професійного зростання бібліотечного персоналу, в якому управління змінами є дуже важливим, але не єдиним чинником. Оскільки робочим поняттям „управління” у цьому контексті умовно визначено певний спосіб організації та взаємного узгодження елементів, властивостей, структури, загальних характеристик системи, то очевидно, що вони впливають на підвищення кваліфікації персоналу в процесі управління змінами як найбільш творчою за змістом діяльністю. Це потребує не лише знань, умінь і навичок, але й індивідуального оформлення рішень, тобто підвищеної особистої відповідальності.

Третій підрозділ „Безперервна освіта як комунікативна система бібліотечної професії” присвячений значенню для розвитку бібліотечної професії такої фундаментальної комунікативної системи консолідації бібліотекарів на професійній основі, як базова освіта.

В її змісті інтегровано все, що відстежується як актуальне, продуктивне, обгрунтоване, створене науковою думкою та практичним досвідом у соціально-культурній та науково-інформаційній діяльності сучасної бібліотеки. Ці знання під час навчання здобуває майбутній фахівець, виховується і його професійний погляд на власну діяльність та професію загалом.

Концепція бібліотечної освіти завжди будувалася залежно від суспільних змін, оскільки вона безпосередньо обумовлена місією бібліотеки у суспільстві. У теоретичному плані фахова освіта є системним об'єктом, досить складної структури і базою для системи безперервної освіти. Надмета базової освіти – створення фундаментальних засад діяльності майбутнього професіонала.

Українські бібліотекознавці та бібліографознавці Т. Долбенко, В. Загуменна, В. Ільганаєва, Н. Кушнаренко, В. Пашкова, М. Сенченко, В. Скнар, М. Слободяник, Л. Філіпова, А. Чачко, спираючись на власний і світовий досвід, виходять у своїх поглядах з того, що докорінні зміни в інформаційних технологіях і зростання ваги демократичних засад в обслуговуванні читачів, впливають на підвищення вимог не лише у сфері інформаційної культури. Відтак, йдеться про перебудову всієї системи фахової освіти.

У період здійснення дисертаційного дослідження, реально відбувся широкий процес опанування бібліотекарями України нового сегмента інформаційного простору, пов'язаного з освоєнням і використанням технічних та технологічних засобів комп'юнікації. Внаслідок цього і нова реальність, і традиційна стають змістом їх професійного простору. Розширення професійної компетенції включає нові повноваження, знання, уміння, навички, засоби пізнання, не лише техніко-технологічного, але й термінологічного озброєння, що сприяє застосуванню нових методик пошуку та організації інформації, її технологічного опрацювання та підготовки для використання споживачами.

Робота з метазнаннями, діалогове мислення, дистанційне, іноді анонімне, обслуговування користувачів вимагають нового інтелектуально-психологічного осягнення, технологічного оформлення, освітньо-виховної професійної підтримки.

Оскільки безперервна освіта в умовах інформатизації торкаються практично всіх аспектів традиційної діяльності бібліотеки та її змін в електронному варіанті, то адекватними напрямками організації навчання і самоосвіти бібліотекарів є використання можливостей Інтернету, лінгвістичного забезпечення інформаційно-пошукових систем та удосконалення практики сприяння бібліотекарів навчанню користувачів. Ці проблеми теоретично