Розвиток навичок іншомовного говоріння через створення ситуацій мовного спілкування

Предмет:

Тип роботи:

Стаття

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

Стаття присвячена аналізу особливостей організації навчального процесу при формуванні навичок іншомовного говоріння у студентів вищих навчальних закладів. Проаналізовано основні специфічні ознаки говоріння як мовленнєвої діяльності. Наведено основні труднощі й причини відсутності прогресу при навчанні навичок говоріння. Охарактеризовано основні передумови їх успішного розвитку. Описано основні види мовленнєвої діяльності, що стимулюють говоріння студентів.

Ключові слова: навичка, говоріння, студент, іноземна мова, спілкування.

Вступ. Багато з тих, хто вивчає іноземну мову, сприймають здатність розмовляти нею як міру її знання. Досить часто студенти визначають вільне володіння мовою як вміння розмовляти з іншими набагато більше, ніж уміння читати, писати, або розуміти усне мовлення. А свої успіхи вони оцінюють саме з точки зору їх досягнень в усному спілкуванні.

Водночас, практика показує, що з усіх умінь, передбачених програмами навчальної дисципліни «Іноземна мова», найгірше студенти опановують саме розмовну мову. Це здебільшого зумовлюється тим, що в умовах відсутності мовного середовища досить важко сформувати у студентів навички говоріння. І хоча мотивація сучасної молоді до вивчення англійської мови різко зросла, перед викладачами досі постають певні виклики. Основними з них є: недостатня кількість навчальних годин, велика наповнюваність груп, обмежена кількість підручників комунікативної спрямованості і, як наслідок цього, брак усної мовної практики в розрахунку на кожного студента.

Стосовно останньої проблеми слід зазначити, що навіть у підручниках, що містять багатий вибір навчальних завдань, в основі яких лежать групові і колективні форми взаємодії, на жаль, варіанти реалізації ситуацій мовного спілкування представлені незначно, а технологія їх створення описана недостатньо чітко.

Вищевикладене дає підстави стверджувати, що в сучасній вищій школі існує суперечність між об'єктивно зростаючими вимогами, що пред'являються новими стандартами до вирішення проблем формування у студентів навичок іншомовного говоріння, з одного боку, і недостатньою практичною розробленістю методів, прийомів і моделей комунікативної освіти засобами англійської мови, з іншого боку.

Аналіз психолого-педагогічної літератури. Розвиток навичок іншомовного спілкування в процесі вивчення іноземної мови досліджували Г. Е. Борецька, Л. П. Гапоненко, О. М. Гринчишин, І. Л. Онуфрієва. Питання розвитку навичок говоріння й необхідності вдосконалення монологічного висловлювання учнів досліджували О. М. Біляєв, С. О. Караман, Т. О. Ладиженська, В. Я. Мельничайко, М. І. Пентилюк, Л. І. Попова, І. О. Синиця; діалогічного – В. І. Бадер, О. М. Горошкіна, А. І. Ляшкевич, Е. Я. Палихата, Т. В. Симоненко. А на важливість того, що при навчанні іноземної мови велика увага повинна приділятися оволодінню навичками усного мовлення, як одного з основних способів використання мови, в своїх працях наголошують такі вчені, як А. А. Алхазішвілі, О. В. Бєляєв, Г. П. Запорожченко, І. О. Зимня та інші.

Мета статті полягає у визначенні та обґрунтуванні основних умов та факторів формування навичок іншомовного говоріння через створення ситуацій мовного спілкування.

Виклад основного матеріалу. Метою навчання англійської мови передбачається навчання спілкуванню нею в усній і письмовій формах у рамках мовної ситуації.

Як відомо, способом усно-мовного спілкування є говоріння. В свою чергу, метою навчання говорінню є розвиток у студентів здатності відповідно до їхніх реальних потреб та інтересів здійснювати усне мовне спілкування в різноманітних ситуаціях.

Водночас, говоріння як мовна діяльність має певні специфічні ознаки, а саме: умотивованість, активність, цілеспрямованість, зв'язок з діяльністю, зв'язок з комунікативною функцією мислення, зв'язок з особистістю, ситуативність, еврастичність, самостійність, темп [1].

Отже, на занятті викладач повинен створювати умови, які сприяли б спілкуванню студентів. Для цього викладач повинен враховувати вищезгадані специфічні ознаки даного виду мовленнєвої діяльності. Якщо чітко визначені цілі і мотиви спілкування, враховані характерні особливості учасників спілкування, їх вік, рівень розвитку і т. д., то акт спілкування в рамках будь-якої мовної ситуації, безумовно, відбудеться.

Зрозуміло, що успіх в навчанні будь-якої іноземної мови визначається правильною організацією навчального процесу. Завдання викладача полягає в залученні студентів до активної мовної діяльності на занятті. Адже висловлювання студентів в ході бесіди, коли обговорюється якесь питання, набувають природного характеру, якщо спільна діяльність організована в рамках групового спілкування. Виходячи з цього можна дійти висновку, що одним з можливих шляхів формування навичок говоріння є використання викладачем в рамках заняття навчально-мовних ситуацій спілкування.

До основних причин відсутності прогресу при навчанні навичок говоріння слід віднести:

боязнь помилок (Робін Шарма, відомий канадський мотиваційний оратор, під час своїх виступів постійно повторює, що людина боїться трьох речей: публічних виступів, смерті та смерті від публічних виступів) ;

обмежений словниковий запас;

відсутність практики реального спілкування англійською мовою;

недостатньо сформовані навички аудіювання;

невпевненість студентів.

Тому роль сучасного