Розвиток навичок самостійної роботи студентів з дисципліни «Теорія та методика класичного танцю»

Розглядаючи вміння самостійної пізнавальної діяльності студента, необхідно враховувати такі її особливості. По-перше, вона є правильно організованою навчальною діяльністю на занятті, що мотивує самостійне її розширення, поглиблення та продовження в позааудиторний час.

По-друге, самостійної пізнавальної діяльності більш ширше поняття, ніж самостійна робота, тобто передбачає виконання завдань, заданих викладачем на самостійне опрацювання для підготовки до наступного заняття. самостійної пізнавальної діяльності є позааудиторною навчальною діяльністю.

По-третє, самостійної пізнавальної діяльності – специфічна форма (вид) навчальної діяльності студента, основний вид навчальної діяльності.

Самостійна пізнавальна діяльність повинна бути усвідомлена студентом як вільна за вибором, внутрішньоумотивована діяльність.

Аналіз наукових джерел показав наявність багатьох суміжних понять самостійної пізнавальної діяльності студентів. Для уточнення змісту цього поняття виділимо ключові характеристики особистості, необхідні для самостійної пізнавальної діяльності:

- виконання студентами різних видів завдань навчального призначення;

- вміння самостійно вирішувати навчальні завдання;

- вольова властивість особистості;

- вольова дія;

- готовність та спрямованість на досягнення результативності;

- здатність орієнтуватися в новій ситуації;

- здатність особистості до діяльності;

- незалежність власних суджень;

- опора на власні знання, вміння, навички;

- прагнення і вміння самостійно мислити;

- самостійність думок і висновків;

- свідома умотивованість дій та їх обґрунтованість;

- синтезована риса характеру, здібностей, інтелекту та волі;

- ставлення особистості до процесу діяльності.

- сукупність дій пошукового характеру;

- сукупність засобів, знань, вмінь і навичок;

- узагальнена властивість особистості;

- умова продуктивності розумових процесів.

Отже, самостійна пізнавальна діяльність студентів – це комплекс дидактично передбачених зусиль, які збагачують інтелектуальну чутливість та сприяють поглибленому самостійному пошуку під керівництвом викладача тієї інформації (знань), котра «працює» на фаховий досвід (вміння та навички) та подальше професійне самовдосконалення.

Успішність та продуктивність самостійної пізнавальної діяльності залежить від практичної готовності до неї, в основі якої лежить комплекс професійно-значущих вмінь.

Проблема формування вмінь самостійної пізнавальної діяльності студентів не є новою в педагогічній науці. Існують різні точки зору на природу та сутність цього поняття.

Психологи Д. Богоявленська, П. Гальперін, О. Леонтьєв [48], Н. Менчинська, К. Платонов [74] та інші зробили великий внесок у теорію та практику формування вмінь та навичок самостійної пізнавальної діяльності студентів. Але у наукових дослідженнях немає однозначного визначення понять «вміння» та «навички». Найбільш поширеною є характеристика вміння як можливості здійснювати яку-небудь дію, операцію, коли вміння передують навичці та є вищим рівнем оволодіння діями.

Одні науковці навички порівнюють з діями, а інші – під навичками називають способи виконання дій. Отже, поняття навичок дуже відносне, що пояснюється динамічною його природою, ієрархічними зв’язками у процесі функціонування.

Навичка не може бути зв’язана з мікроструктурою якоїсь окремої діяльності, вона органічно присутня на усіх етапах функціонально-структурної одиниці-операції, до вищої її ланки – діяльності [21, с. 26].

Вміння самостійної пізнавальної діяльності, безумовно, входять до цілісної системи педагогічних вмінь та підкреслюють творчий характер діяльності вчителя-вихователя.

В «Українському педагогічному словнику» С. Гончаренка наголошується: «Вміння – засвоєний суб’єктом спосіб виконання дій, який забезпечується сукупністю набутих знань і навичок”[89, с. 58].

Педагогічна енциклопедія дещо ширше трактує поняття «вміння» – це можливість ефективно виконувати діяльність відповідно до мети та умов, в яких доводиться діяти [15, с. 223].

А. Петровський відзначає психологічні аспекти суті поняття «вміння». На його думку, терміном «вміння» позначають володіння складною системою психічних та практичних дій, необхідних для доцільної регуляції діяльності набутими у суб’єкта знаннями та навичками».

О. Леонтьев [48, с. 35] визначаючи концепцію діяльності зауважує, що «вміння» являє собою:

- процес, окрему діяльність, яка входить до складу спеціальної діяльності (професійної) людини;

- складну стійку освіту, будову системи знань і навичок, спосіб діяльності людини;

- психічну властивість особистості, внутрішню можливість найбільш успішного виконання діяльності, здатність особистості.

Усі ці якості особистості, володіння засобами і прийомами практичної діяльності, засноване на свідомому застосуванні знань і навичок, складають, на нашу думку, структуру психологічної і практичної готовності людини до діяльності, зокрема самостійної пізнавальної діяльності.

Таким чином, вміння – це засвоєння такої дії, яку необхідно удосконалювати не автоматично, а з творчим використанням пізнавальних сил, знань та навичок, тобто вміння – це осмислення дії та операції. Кожне вміння опосередковане творчим мисленням та носить особистісно-індивідуальний характер.

Наше дослідження потребує уточнення поняття «вміння самостійної пізнавальної діяльності студентів».

Вміння самостійної пізнавальної діяльності являють собою навчальну діяльність.

Науковці по-різному класифікують вміння самостійної пізнавальної діяльності. Найкраще, на нашу думку, їх згрупувати у три блоки: вміння отримання та переробки інформації, вміння самоорганізації, вміння самоконтролю.

У педагогіці навчальні вміння прийнято об’єднувати в дві основні групи: спеціальні та загально-навчальні. Перші можна формувати одним навчальним предметом, інші створюються та широко використовуються в системі більшості навчальних предметів. Виділяють різні види таких вмінь.

Так, Ю. Бабанський, який за творчий фактор у своїй системі взяв структурні компоненти навчальної діяльності (планування завдань і способів діяльності, мотивація, організація визначених дій, самоконтроль) [5, с. 92], виділив три види навчальних вмінь:

1. Організаційні (вміння усвідомлювати навчальні завдання;