Розвиток педагогічних здібностей майбутніх учителів в умовах навчально- виховного процесу ВНЗ

В сучасних дослідженнях (Матвійчук Т. В.) модифікована класифікація педагогічних здібностей, яка полягає у тому, що загальні здібності (педагогічні, загально-педагогічні, професійно-педагогічні) – це загальноприйняті у науковій літературі педагогічні здібності, а спеціальні здібності розглядаються як нова складова класифікації – предметно-педагогічні здібності.

Формування основних механізмів саморозвитку педагогів, таких як педагогічне пізнання, спілкування, адаптація, діяльність, релаксація, рефлексія, неможливе без розвитку основних педагогічних здібностей, а саме:

• здатності до педагогічного пізнання через розуміння вчителем учня, інтерес до дітей, творчість у роботі, спостережливість у стосунку до них;
• здатності до організації педагогічного спілкування через педагогічну вимогливість, педагогічний такт і здатність створювати дитячий колектив;
• здатності до адаптації в нових, швидкомінливих умовах;
• здібностей, що характеризують діяльність учителя через змістовність, яскравість, образність і переконливість;
• креативності, що виявляється через творчість, педагогічну імпровізацію, знайдення несподіваного педагогічного рішення та його втілення;
• релаксацію та рефлексію своїх здібностей, усвідомленням себе в педагогічній діяльності й оцінкою її ефективності.

Таким чином можна виділити такі складові класифікації педагогічних здібностей:

• умови ефективності педагогічної діяльності, покладені в основу трактування М. Д. Левітова, Ф. М. Гоноболіна, В. А. Крутецького) ;
• чутливість до різних компонентів педагогічної діяльності за Н. В. Кузьміною та А. О. Реаном;
• валентність результату дії, яка співвідноситься з психофізіологічними особливостями психічних функцій та станів (М. А. Амінов) [5].

Особистість педагога представлена п'ятьма основними потенціалами:

пізнавальним, тобто обсягом та якістю інформації, які влаштовують особистість; моральним, обумовленим придбаними особистістю у процесі соціалізації морально- естетичними нормами, життєвими цілями, переконаннями, устремліннями; творчими, обумовленими наявністю вмінь і навичок, здібностями до дії та мірою їх реалізації в певній сфері діяльності та спілкування; комунікативним, котрий оцінюється ступенем товариськості, характером і міцністю контактів, що встановлюються індивідом з іншими людьми, й естетичним, обумовленим рівнем та інтенсивністю художніх потреб особистості, а також тим, як вона їх задовольняє.

Педагогічна діяльність, будучи соціальною за своєю природою, залежить від здібностей особистості, від того, наскільки можливі розвиток і компенсація професійно важливих властивостей.

Система педагогічних здібностей вчителя має як загальні, так і специфічні для представника конкретної спеціалізації характеристики. Предметна спрямованість педагогічної діяльності і певний етап професійного становлення є при цьому тими опосередувальними ланками, які змінюють характер взаємозв’язків і структури педагогічних здібностей. Їх розвиток проявляється в ускладненні профілю професійно-педагогічних та предметно-педагогічних здібностей, зміні параметрів окремих індивідуально-психологічних властивостей. Це впливає на зміну характеру взаємозв’язків як усередині самих педагогічних здібностей, так і між їх компонентами, з одного боку, та індивідуально-психологічними властивостями особистості вчителя, – з іншого [2].

Автори розглядають здібності, як одну з найважливіших підструктур індивідуальності та особистості (Е. О. Голубєва В. С. Мерлін, В. Д. Шадріков). Крім того, вченими приділяється увага впливу навчальної дисципліни, яка викладається педагогом, на специфіку його здібностей. А також, висловлене судження про предметно-педагогічні та професійно-педагогічні здібності у діяльності педагога, які повинні розглядатися у сукупності із структурою конкретної педагогічної діяльності (Т. І. Артем'єва, Б. М. Теплов, В. Е. Чудновський, Л. О. Ясюкова).

Зміст і психологічні особливості педагогічної діяльності викладача обумовлюють певну його подвійність, сполучення професійно-педагогічного і предметно-педагогічного аспектів. Система педагогічних здібностей вчителя включає як загальні, властиві усім викладачам, так і специфічні для кожного педагога характеристики.

Системний підхід при вивченні педагогічних здібностей вчителя передбачає: їх розгляд як багаторівневої системи, що має певну ієрархію та структуру, яка пов’язана з іншими системами побудови особистості людини; вивчення характеру обумовленості педагогічних здібностей індивідуально-психологічними властивостями викладача; розгляд педагогічних здібностей як динамічної системи, що постійно розвивається; вивчення впливу предметної спрямованості педагогічної діяльності і педагогічного досвіду викладача на характер взаємозв’язків і структури педагогічних здібностей.

Освітньо-виховний простір вишу, який сприятиме розвитку педагогічних здібностей студентів, має бути спрямованим на створення педагогічно орієнтованого творчого середовища. Педагогічно орієнтоване творче середовище є відносно цілісною частиною реальної взаємодії педагогів, батьків, учнів, соціуму, що оптимізує позитивний розвиток кожного. Воно являє собою спільний творчий пошук шляхів зростання, в якому домінуючими є емоційна, етична, духовна сфери розвитку інтелекту. Його місія – допомогти сучасному студенту набути життєво необхідні знання і вміння: приймати рішення, застосовувати нові інформаційні технології, бути мобільним, адаптивним та здібним навчатися протягом життя.

Професійна педагогічна самореалізація, а отже і розвиток педагогічних здібностей майбутніх фахівців неможливі без позитивного ставлення студентів до професійно-педагогічної діяльності. Аналіз наукових джерел свідчить, що успіх творчої (зокрема педагогічної) діяльності особистості у значній мірі визначається позитивним ставленням до професії, а здібності до певного виду діяльності мають обов’язково бути підкріплені бажанням застосовувати їх на практиці. Інтерес до професії та її опанування – це одн із найважливіших факторів успішного навчання студентів та майбутнього професійного самовдосконалення.

Тільки позитивне ставлення до обраного виду діяльності забезпечить відповідні умови для стійкого інтересу до набуття професійних знань і для розвитку педагогічних здібностей і обдарованості майбутніх фахівців.

Мотивація навчання залежить від цілого ряду факторів, специфічних для діяльності, до якої вона включена. По-перше, вона визначається самою системою навчання, освітнім закладом. По-друге, організацією навчального процесу. По-третє, психологічними особливостями суб’єкта (вік, стать, інтелектуальний розвиток, здібності, самооцінка та ін.). По-четверте, суб’ єктивними особливостями викладача. По-п’яте, специфікою навчального предмету.

Ефективність професійної підготовки майбутніх учителів суттєво залежить від організаційних форм навчальної роботи, які дозволяють розвивати спеціальні здібності, формувати мотивацію (спрямованість) до педагогічної діяльності, стимулювати креативність мислення. Робота з студентами вимагає належної змістової наповненості занять, зорієнтованої на новизну інформації та різноманітні види пошукової, аналітичної, розвивальної, творчої діяльності. Для стимулювання і мотивування студентів при вивчення фахових дисципліни, використовуються відповідні методи: 1) навчальна дискусія; 2) створення ситуації успіху в навчанні. Реалізація вищезгаданих методів відбувається шляхом запровадження таких форм роботи: а) лекція, семінари, бесіди; б) виконання практичних вправ, моделювання ситуацій; в) самостійна робота під керівництвом викладача.

Визначені педагогічні умови дозволяють забезпечити наступність та послідовність засвоєння професійних знань, умінь та навичок, а отже вивести навчально-виховний процес на якісно новий рівень; забезпечити всебічний розвиток особистості студента, підвищити спрямованість студентів на професійну педагогічну діяльність, а також виявити та розвивати педагогічні здібності майбутніх учителів. При цьому педагогічні здібності студентів певною мірою обумовлені властивостями особистості. Педагогічні здібності детерміновані різними наборами психологічних властивостей індивідуальності студента. Тому надзвичайно важливу роль у розвитку педагогічних здібностей належить процесу професійного та особистісного самовдосконалення студентів ще під час навчання. Велика роль у професійному розвитку особистості належить соціальній групі, в якій особистість навчається.

Тому серед форм і методів групового впливу на формування творчої особистості майбутнього вчителя можна виділити: дискусійні методи (групова дискусія, «мозкова атака», «синектика» та ін.) ; ігрові методи (дидактичні, творчі, ділові, рольові ігри; ігрова психотерапія, психодрама та ін.) ; тренінги творчості, особистісного зростання, (психогімнастика, психомалюнок, музикотерапія та ін.)

Отже, ефективність розвитку професійних здібностей у майбутніх вчителів можна значно підвищити, якщо забезпечити під час професійної підготовки педагогічне управління даним процесом, яке передбачає діагностику здібностей, реалізацію комплексу інформаційних, формуючих і корекційних профконсультацій на всіх етапах професійного навчання з урахуванням нерівномірного та гетерохронного характеру розвитку здібностей; включає впровадження системи розвивальних завдань, в яких закладена специфіка системогенезу професійної діяльності педагога.

На думку академіка І. А. Зязюна [5], який багато років присвятив проблемі формування педагогічної майстерності у майбутніх учителів, не можна чекати закінчення вищого педагогічного навчального закладу, щоб потім у практичній діяльності стати майстром. Потрібно саме у студентські роки набувати професіоналізму. Потрібна щоденна і наполеглива праця над розвитком своїх здібностей до педагогічної діяльності, формуванням професійної позиції, виховуванням уміння спілкуватися з людьми, у процесі органічної взаємодії розв'язувати завдання навчання та виховання. Тому поняття навчання у педагогічному навчальному закладі означає не лише засвоєння знань, а й розвиток здібностей, формування професійних якостей і вмінь, що допоможуть настроїти особистість як інструмент педагогічного впливу на взаємодію з дітьми, батьками, колегами. Така система навчання складна і навчальними планами не завжди передбачена, проте сьогодні це найактуальніше завдання педагогічного вузу.

 

 

Педагогічні здібності визначаються дослідниками як сукупність психічних рис особистості, необхідних для успішного оволодіння педагогічною діяльністю, її ефективного здійснення. Педагогічні здібності передбачають відповідну спрямованість особистості (світоглядну, політичну, моральну) ; ділові якості (спеціальні педагогічні вміння, навички, досвід) ; риси характеру (комунікабельність, гуманність, емоційна врівноваженість). Педагогічні здібності ґрунтуються на відповідній схильності до педагогічної діяльності, формуються і вдосконалюються під час педагогічної практики. Вони ж є і передумовою для вибору випускниками загальноосвітньої школи педагогічної професії. Результатом навчально-виховного процесу вузу має стати формування активного суб'єкта професійного розвитку, здатного аналізувати свої життєві і професійні цілі, мотиви, можливості власної особистості і зіставляти їх з вимогами педагогічної діяльності. Основні перспективи подальшого дослідження проблеми педагогічних здібностей вбачаються нами у визначенні організаційно- педагогічних умов розвитку педагогічних здібностей студентів.

 

 

1. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. 2-е вид. – К. : Каравела, 2009. -400с.
2. Кузьміна Н. В. Здібності, обдарованість, талант учителя/ Н. В. Кузьміна // Педагогічна творчість і майстерність: хрестоматія [ укл. Н. В. Гузій]. – К. : ІЗМН, 2000. – С. 35-40.
3. Мамічева О. В. Психологічні основи розвитку педагогічних здібностей викладачів гуманітарних дисциплін вищих навчальних закладів: автореф. на здобуття наук. ступеня доктора психол. наук: спец. -19. 00. 01 – загальна психологія, історія психології / О. В. Мамічева. – Одеса, 2010. – 20с.
4. Митина Л. М. Психология профессионального развития учителя / П. М. Митина. – М. : Флинта: Московский психолого-социальный институт, 1998. – 200 с.
5. Педагогічна майстерність: Підручник/ І. А. Зязюн, Л. В. Крамущенко, І. В. Кривонос та ін. ; За ред., І. А. Зязюна. -2-ге вид., допов. І переробл. -К. : Вища шк. 2004. -422 с.
6. Федик О. В. Формування здібностей до тренерської діяльності у майбутніх учителів фізичної культури: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук: спец. -19. 00. 07-педагогічна та вікова психологія / Прикарпатський ун-т ім. Василя Стефаника. / О. В. Федик. – Івано-Франківськ, 2003. – 20 с.