Розвиток словникового складу англійської мови в 80ті-90ті роки ХХ століття

Процеси формування нових афіксів розкривають взаємозалежність різних способів словотвору, підтверджують його комплексно-системну природу. Нові словотворчі елементи формуються як шляхом афіксалізації повнозначних слів, так і шляхом морфемізації “псевдоморфем”, які можуть бути “омоформами” існуючих лексичних одиниць або їх частинами внаслідок довільного розчленування лексем у зв’язку з певними асоціаціями, а також результатом фрагментації таких лексем у зв’язку з їх участю в словотворчих процесах (телескопія, скорочення). Головним механізмом зародження нових афіксів слід вважати словотворення за аналогією, за зразком конкретної лексичної одиниці шляхом заміни в цій одиниці-моделі реального або уявного компонента. Формування нових афіксів супроводжується змінами в семантиці вихідного мовного матеріалу: звуженням, спеціалізацією та переносом значення повнозначних слів, які піддаються афіксалізації; семантизацією фрагментів шляхом абсорбування ними значення всього слова з можливим узагальненням цього значення.

Досить поширеним в англійській мові можна вважати явище “біфункціональності” (функціональної омонімії) одиниць, які виконують водночас і роль лексем, і роль афіксів, причому така біфункціональність притаманна не тільки словотворчим елементам, що виникли на базі лексичних одиниць, але й на базі псевдоморфем, фрагментів слів. Явище біфункціональності, міжрівневої кореляції, наявність значної кількості проміжних мовних елементів (напівафіксів) свідчить про відсутність чіткої межі між морфемним та лексичним рівнями, про “дифузність” одиниць цих рівнів.

Загальна тенденція розвитку словотвору простежується в напрямі розширення реалізації його потенціалу за рахунок більшої свободи, розширення рамок нормативності в умовах перехрещення дії чинників, пов’язаних з інтерваріантною та інтраваріантною міграцією лексики. Зростає роль комплексних способів створення інновацій, включення кількох номінаційно-дериваційних механізмів що, з одного боку, відбиває певну системність словотвору, а з іншого боку є свідченням ускладнення ономасіологічних процесів у зв’язку з ускладненням наших знань та уявлень про навколишній світ.

Семантичні інновації пов’язані з тими модифікаціями змісту існуючих одиниць, які виникають внаслідок їх функціональної мобільності, і спричинюють процеси спеціалізації, деспеціалізації та “трансспеціалізації”. В утворенні значної кількості семантичних неологізмів беруть участь кілька механізмів зміни значення, ускладнюючи внутрішню форму, мотивованість нових лексико-семантичних варіантів. Процеси семантичних змін у зв’язку з функціональною дифузністю лексики зумовлюють все більше розповсюдження явища полісемії, яке охоплює широкі лексичні шари.

Зв’язок словотворчих та семантичних процесів з процесами фразотворчими проявляється в тому, що фраземна деривація нерідко здійснюються на базі лексичних та семантичних неологізмів. З іншого боку, нова фразеологія перетворюється на одне із джерел збагачення словникового складу новими лексичними одиницями. Фразеологізація вільних словосполучень, узагальнення значення відбувається як у процесі перенесення таких словосполучень з вузької сфери в загальну мову, так і навпаки, а також у процесі перенесення з однієї терміносистеми в іншу. Повторна метафоризація є механізмом як утворення нової фразеології, так і її семантичного розвитку. Фразотворення за аналогією в значній мірі збагачує фразеологічний фонд, розвиває парадигматику (синонімію та антонімію) фразеології взагалі і нової фразеології зокрема.

Подальше зниження питомої ваги іншомовних запозичень свідчить як про відносну достатність внутрішніх ресурсів англійської мови для адекватного відбиття реальності, так і відбиває особливу “глобоглосну” ситуацію. Разом з тим, і в останні десятиліття словниковий склад англійської мови відчуває іншомовний вплив: продовжується запозичення безеквівалентної лексики, нерозчленованих номінем, які заміняють розчленовані найменування, одиниць, що сприяють здійсненню експресивної функції мови; інші мови виступають джерелом нових дериваційних елементів; з інших культур запозичується значна кількість нових понять, які відбиваються в англійській мові шляхом калькування етимонів. Макросоціальні чинники зумовили зміни в головних джерелах запозичення (зростання кількості запозичень з мов азійських країн), в сферах концентрації іншомовних надходжень (зосередження в економічній та суспільно-політичній сферах життя), спричинили зниження кількості екзотизмів у зв’язку з посиленням тенденції до інтернаціоналізації.

Розвиток лексико-семантичної системи англійської мови в значній мірі визначається чинниками, пов’язаними з її поліетнічністю, поліваріантністю. Порівняльний аналіз варіантів повинен ґрунтуватися на розумінні того, що кожний національний варіант – це не “мікросистема”, а саме “варіант макросистеми”, а також на диференціації понять “спільне ядро” і “спільноанглійське ядро” та відповідних понять “спільна лексика” і “спільноанглійська лексика”. Особливу увагу слід приділяти не інвентарним розходженням, а різним шляхам реалізації одних і тих же мовних одиниць в різних національних варіантах, різній вербальній реакції носіїв різних варіантів на ідентичні ситуації спілкування з урахуванням того, що внаслідок міжваріантних контактів відбувається нівелювання інвентарних розходжень або їх перетворення в дистрибуційні відмінності, а інтерваріантні лексичні опозиції перетворюються, фактично, на інтраваріантні парадигматичні опозиції.

Взаємодія британського та американського варіантів є одним з детермінуючих факторів розвитку словникового складу як варіантів макросистеми, так і лексико-семантичної “макросистеми” взагалі. Вплив американського варіанта на британський відчувається в процесі поповнення лексики та фразеології британського варіанту значною кількістю американізмів, які збагачують арсенал номінаційних та експресивних засобів, американський варіант діє як стимулятор певних семантичних, словотворчих тенденцій британського варіанту. Особливостями міжваріантних контактів слід вважати такі форми впливу, як запозичення плану вираження без запозичення плану змісту, перенесення з одного варіанта в інший фразеологічних одиниць, словотворчих елементів та моделей, регенерацію архаїзмів в одному з варіантів під впливом іншого, запозичення лексем разом з елементами їх словотворчої та фразеологічної парадигми.

Зростають масштаби запозичень літературної мови з розмовних