Розвиток зовнішньоекономічної діяльності підприємницьких структур

Для того, щоб втриматись на міжнародному ринку підприємства змушені постійно підвищувати ефективність зовнішньоекономічної діяльності. Основними напрямками для цього є підвищення конкурентоспроможності українських товарів, вибір найприбутковіших структури і асортименту товарів для експорту, вирішення проблеми фінансування зовнішньоекономічної діяльності. В умовах економічної кризи ця проблема висувається на перший план, і без її розв‘язання не вдасться покращити ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємницьких структур. 

Таким чином вивчення сучасного фінансового становища підприємств вимагає шукати шляхи оптимізації експортно-імпортних операцій через показники валютної ефективності, які досить широко використовуються в практиці економічного аналізу зовнішньоекономічної діяльності підприємницьких структур. Вони обраховуються шляхом співставлення рівнів цін на внутрішньому і зовнішньому ринках. Показники валютної ефективності дають можливість визначити відносну (порівняльну) вигідність експорту чи імпорту продукції. Розрахунок показників валютної ефективності за всіма експортованими чи імпортованими товарами дозволить побудувати шкалу відносної ефективності, в якій товари розміщаються у відповідності з показниками ефективності. Така шкала дає необхідний матеріал для планування і покращення структури зовнішньоекономічної діяльності підприємства. 

Цей показник відображає величину валютної виручки, яку підприємство одержує в розрахунку на одиницю затрат при експорті тих чи інших товарів. Порівняльна ефективність експорту підвищується в міру збільшення числового значення показника. 

Поряд з показниками валютної ефективності, які є відносними, використовують також абсолютну ефективність експорту, який забезпечує співставність показників валютної ефективності експорту окремих товарів при торгівлі з різними країнами і валютними зонами за допомогою врахування реальної цінності різних видів валют. 

Показники валютної ефективності є важливими інструментами визначення найраціональнішої товарної і географічної структури експорту країни. Вони дозволяють порівнювати між собою альтернативні варіанти експорту не тільки в межах торгівлі з окремою країною, але і з різними країнами. 

У третьому розділі “Організаційно-економічні важелі підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності” проаналізовано економічну оцінку зовнішньоекономічної діяльності підприємницьких структур, формування організаційних форм та методичних положень по регулюванню зовнішньоекономічної діяльності. 

До організаційно-економічних важелів підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємств відносяться економічна оцінка зовнішньоекономічної діяльності, формування організаційних форм зовнішньоекономічної діяльності, методичні положення по її регулюванню. 

Що стосується економічної оцінки, то кожна зовнішньоекономічна операція має своє грошове вираження. Для того, щоб обрахувати ефективність від здійснення певної операції необхідно проаналізувати всі умови, при яких вона відбувалась і як вони вплинули на її кінцевий результат. Це дасть можливість у майбутньому спрогнозувати і спланувати бажаний прибуток від зовнішньоекономічної діяльності враховуючи всі фактори впливу. 

Після проведення інвестиційного аналізу проводиться фінансовий аналіз. Для цього використовуються формальні фінансові звіти. 

Фінансовий аналіз проекту проводиться шляхом аналізу звітів підприємства, враховуючи розрахунки різних фінансових показників і коефіцієнтів. Існує понад 50 розрахункових коефіцієнтів, які можуть бути використані для аналізу фінансового стану підприємства. Здійснюючи фінансовий аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства чи організації, можна обмежитись лише кількома показниками, які дадуть змогу отримати максимум інформації, необхідної для дослідження. Серед них найпопулярніші – це рентабельність капіталу, маржа прибутковості, коефіцієнт обороту запасів, заборгованість до активів. 

Окрім цього в нових ринкових умовах зовнішньоекономічна діяльність підприємницьких структур повинна бути тісно пов‘язана з прогнозуванням, плануванням і економічним аналізом. Це дає змогу оптимізувати обсяги і структуру зовнішньоторгового обороту підприємства. 

З метою забезпечення успішного здійснення зовнішньоекономічної діяльності в роботі запропоновано, що формування організаційних форм зовнішньоекономічної діяльності можна розглядати на макрорівні і в середині самого підприємства. Що стосується макрорівня, то кожне підприємство повинне вибрати найбільш прийнятну для себе форму здійснення зовнішньоекономічної діяльності (експортно-імпортні операції, СП, створення філіалів за кордоном, співпраця через офшорні зони, науково-технічне співробітництво). Для цього підприємство повинне мати організаційний відділ із зовнішньоекономічної діяльності, який би займався маркетинговими дослідженнями, плануванням, обліком і аналізом зовнішньоекономічної діяльності. 

Узагальнення світового досвіду дає можливість зробити висновок про те, що найважливішою умовою успіху підприємств у сфері зовнішньоекономічних операцій є обгрунтована побудова організаційних структур управління. Дослідженнями встановлено, що при формуванні органів управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства повинні враховувати: 

форми зовнішньоекономічної діяльності (експорт, імпорт, міжнародний лізинг, спільне підприємництво тощо) ; 

регіональні та стратегічно-тактичні фактори ефективності зовнішньоекономічної діяльності (розміщення материнської компанії, філії та дочірніх підприємств; місце прийняття управлінських рішень; рівень невизначеності; стратегія конкурентної боротьби тощо) ; 

рівень централізації управління зовнішньоекономічною діяльністю, яке може здійснюватися через самостійні служби (відділи, відділення, сектори, бюро, групи та т. п.) або безпосередньо у виробничих підрозділах; 

обсяги зовнішньоекономічної діяльності, які дозволяють виділити, з одного боку, великі підприємства, з другого – дрібні та середні. 

Дослідження показують, що при порівняно невеликих обсягах зовнішньоекономічної діяльності та застосуванні принципу децентралізації з метою поєднання зовнішньоекономічної діяльності з операціями на внутрішньому ринку доцільно створити один з таких відділів в апараті управління; для координації діяльності закордонних дочірніх підприємств, які забезпечують материнську компанію продукцією, формується експортний відділ; для координації зовнішньої і внутрішньої діяльності слід сформувати відділ збуту, який керує комерційною діяльністю компанії, збутовою діяльністю всіх дочірніх