Розвиток зовнішньоекономічної діяльності підприємницьких структур

Вивчення практики зовнішньоекономічної діяльності показує, що в багатьох випадках дрібним і середнім підприємствам доцільно створювати експортні асоціації, які будуть існувати на внески засновників (формуються обумовленою абсолютною величиною або у відсотках від прибутку) і виконувати наступні функції: визначати сфери експортної діяльності засновників, розміщувати замовлення покупців на підприємствах-засновниках згідно з встановленими квотами (наприклад, з врахуванням потужностей виробників) ; розробляти спільну стратегію експортної політики; проводити рекламну кампанію, маркетингові дослідження в країнах реалізації продукції, оцінку конкуренції та рівня цін; приймати на роботу представників, агентів, вояжерів, комівояжерів. 

За результатами досліджень дисертантом встановлено що методологічні положення по регулюванню зовнішньоекономічної діяльності зводяться до процесу вироблення ринкової стратегії підприємства, який здійснюється після аналізу зовнішньоекономічної діяльності. 

Процес вироблення ринкової стратегії фірми має кілька етапів: 

1. Всебічний аналіз зовнішньоекономічної діяльності фірми. 

2. Аналіз ринку майбутнього (аналіз попиту та пропозиції). 

3. Аналіз можливостей фірми. 

4. Аналіз бюджетно-податкової політики. 

5. Аналіз впливу тенденцій у світовій економіці. 

6. Розробка довгострокової стратегії зовнішньоекономічної діяльності фірми. 

Сучасна практика великих компаній, що здійснюють продаж величезних обсягів продукції на зовнішньому ринку, свідчить про використання ними у своєму господарському житті чотирьох основних стратегій. Це: 

•орієнтація на низькі витрати; 

•унікальність характеристик товарів, що виробляються; 

•змішана стратегія (поєднання двох підходів) ; 

•стратегія пристосувань до цінової стратегії сильної в інноваційному плані фірми. 

Щоб займатись зовнішньоекономічною діяльністю фірма повинна чітко визначити задачі і політику свого міжнародного маркетингу. 

По-перше, їй необхідно вирішити, який процент загального обсягу своїх продаж вона буде прагнути здійснити на внутрішніх ринках. 

По-друге, фірма повинна вирішити чи вона буде займатись маркетингом всього в декількох чи зразу в багатьох країнах. 

По-третє, фірма повинна вирішити, в країні якого типу вона хоче працювати. Привабливість країни буде залежати від пропонованого товару, географічних факторів, рівня доходів, складу і чисельності населення, політичного клімату та іншого. 

Розраховуючи зовнішньоторгові ціни, слід брати до уваги, що по-перше, світовий ринок має досить складну олігополістичну структуру зі широким спектром окремих автономно функціонуючих ринків, яким властива власна структура цін і специфічні особливості попиту та пропозиції. 

По-друге, з поглибленням розподілу праці знизилося значення масового виробництва товарів великих обсягів. На зміну йому прийшло серійне виробництво продукції невеликих партій, розрахованих на конкретних споживачів і задовольняючих певні запити та замовлення. Уніфікація товарної пропозиції, скорочення життєвого циклу товару, прискорення змін товарного попиту змінило терміни реалізації конкретної цінової стратегії фірми. 

По-третє, цінові коливання та масштаби відхилень цін пропозицій від середньозважених цін світового ринку свідчать про чітко сформовану тенденцію до поділу ринків на “еластичні” та “нееластичні” по відношенню до спіралі “ціни – попит – пропозиція”. 

Особливу увагу слід звернути на страхування зовнішньоекономічного ризику. Залежно від змісту відповідних контрактів витрати на страхування може нести будь-яка із сторін; вона вибирає страхову компанію та умови страхування, орієнтуючись на власні інтереси та інтереси вітчизняних страхових компаній. 

Так, під час експорту вітчизняних товарів пріоритет мають контракти, укладені на умовах СІФ, які включають витрати на страхування у продажну ціну продукції (тобто вона страхується в якійсь національній організації). Під час імпорту продукції перевага надається договору на умовах ФОБ, коли купівельна ціна не містить затрат на страхування, щоб товари могли бути застраховані в Україні. 

На рівні підприємства регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється за допомогою його організаційних структур. Так, відділ маркетингу може регулювати географію здійснення зовнішньоекономічної діяльності, відділ планування – терміни здійснення операцій, відділ ціноутворення – межі цін, відділ обліку оцінює зовнішньоекономічну діяльність з максимальним наближенням до міжнародних бухгалтерських стандартів. 

 

 

1.Зовнішньоекономічна діяльність підприємницьких структур є актуальною сферою господарювання під час перебування економіки у стані перехідного періоду. Це можна пояснити двома факторами: з однієї сторони вона є індикатором (показником) рівня економічного розвитку країни і кожного підприємства зокрема. А з іншого боку зовнішньоекономічна діяльність є одним із засобів для виходу України із економічної кризи. 

2.Від ефективного державного регулювання залежить швидкість формування ринкових відносин, які здійснюють певний вплив на зовнішньоекономічну діяльність підприємницьких структур. Формування ринкових відносин проявляється у процесах роздержавлення і приватизації підприємств, що створює умови для внутрішньої і зовнішньої конкуренції між підприємствами. У такій ситуації виживають і продовжують функціонувати ті підприємницькі структури, які зуміли достатньо пристосуватись до законів ринку повністю використовуючи свій потенціал. 

3.Як показує досвід більшість українських підприємств та організацій виявились не зовсім готовими до здійснення зовнішньоекономічної діяльності в нових ринкових умовах. Для того, щоб покращити її ефективність необхідно виробити зовнішньоекономічну стратегію, яка б зводилась до роботи по нарощуванню експортного потенціалу та його реалізації у віднайдених нішах на світовому ринку. 

4.Основні напрямки підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємницьких структур можна здійснити за допомогою організаційно-економічних важелів, важливе значення серед яких посідає економічна оцінка зовнішньоекономічної діяльності підприємств. Адже без неї неможливе прийняття жодного управлінського рішення, пов‘язаного із зовнішньоекономічною діяльністю підприємств. Економічна оцінка певної операції здійснюється за допомогою економічного аналізу, згідно з яким приймаються рішення про доцільність чи недоцільність здійснення операції. 

5.Економічна оцінка тісно пов‘язана із формуванням організаційних форм зовнішньоекономічної діяльності підприємницьких структур, яке можна розглядати