Поняття та види форм держави

Цікаво, що дослідники Царської Росії і перших разів післяжовтневого періоду визначали форми держави виключно за ознакою форми правління, на основі цього вони називають кілька можливих державних форм:

а) деспотія – форма при якій формально не існує державних органів, що сприяли б монархові у здійсненні його суверенної влади;

б) самодержавство – юридично існує орган який сприяє монархові у здійсненні його суверенної влади (наприклад Державна Рада, Рада Міністрів);

в) дуалістична монархія – політику уряду визначає монарх (так звана конституційна монархія у вузькому значенні слова) ;

г) парламентська республіка – політику уряду визначає парламент;

д) парламентська республіка – політику уряду визначає парламент;

е) президентська (або дуалістична) республіка – політику уряду визначає президент;

є) представницька – безпосередня республіка – здійснення суверенної влади народу сприяє парламент з остаточною законодавчою владою;

ж) безпосередня республіка – здійснення суверенної влади народу сприяє рада з законодавчими формами.

Ми бачимо, що при всій складності і заплутаності класифікація не виключає ще й перехідні, змішані і навіть «замасковані» державні форми. За такого підходу, що зосереджує увагу тільки на питаннях організації і діяльності вищих органів державної влади, не враховуються інші важливі характеристики держави, як-от: державний устрій і державний режим. Тому викладена точка зору не може бути визнана основною щодо визначення форми державного правління.

2) Ознаки, що характеризують територіальний устрій держави та відповідну організацію державних органів, насамперед співвідношення держави як цілого з її складовими частинами. Ця сукупність ознак розкриває форму державного устрою.

3) Ознаки, що розкривають форми і методи здійснення державної влади.

Сукупність цієї групи ознак характеризують державно-правовий режим.

Отже, форма держави – поняття складне. Воно характеризує державу з погляду історичних у ній форми правління, державного устрою та державно-правового режиму. Формі держави завжди має відповідне правове закріплення. Всі її елементи (форми правління, державний устрій та державний режим) мають правову основу – вони фіксуються в конституції, законах і підзаконних актах. Але слід мати на увазі, що зміст правових настанов не завжди відповідає дійсному характеру існуючих відносин. Як уже зазначалося, в юридичній літературі існують і інші думки щодо змісту категорії «форми держави». Згідно з одним змістом форма держави зводиться лише до характеристики форми правління (так звана форма держави у вузькому значенні слова). Інші під формою держави розуміють сукупність форми правління та територіальної організації держави без урахування державного режиму. Але ці думки не знаходили широкої підтримки у дослідників. Слід зазначити, що поняття форми держави, як певної структури, не означає механічної, довільної сукупності елементів що її утворюють. Форма держави відображає єдність, взаємообумовленість об’єднаних в ній елементів, в результаті чого виникає нова якість, яка не властива жодному з цих окремо взятих елементів.

 

 

Форма державного правління визначається порядком організації, структурою і взаємодією вищих державних органів влади і управління. Розрізняють дві основні форми державного правління: монархію і республіку.

Республіка – це така форма правління, при якій повноваження вищих державних органів здійснюють представницькі виборчі органи.

Республіки не мають монарха. В республіці вищі представницькі органи і їх вищі посадові особи обираються на певний строк. Вони періодично змінюються, переобираються. За свою діяльність вони звітують перед народом і несуть юридичну відповідальність (конституційну, кримінальну, цивільну, адміністративну, дисциплінарну).

Республіки як форми правління виникли і функціонували ще в стародавньому світі і мали, як правило, аристократичний характер (Спарта, Рим) ; в Афінах була демократична республіка. В середні віки існували республіки-міста: Венеція, Новгород та інші. В Україні існувала козацька республіка в період Запорозької Січі і національно-визвольної війни в ХVII столітті до об'єднання України з монархічною Росією.

Республіки як форми правління почали інтенсивно виникати після буржуазних революцій у ХVI-XVII столітті і є домінуючою формою правління в сучасний період. Сьогодні усі республіки поділяються на три види: президентська республіка, напівпрезидентська (або змішана), парламентська. Їх назви у певній мірі умовні, разом із тим кожна з них має свою специфіку.

Президентська республіка характеризується тим, що президент обирається всім населенням, так як і парламент. В такій республіці президент формує і очолює уряд, є головою держави і формально не підзвітний парламенту. Наприклад, у США, Мексиці, Ірані, Аргентині, Швейцарії, Венесуелі.

Парламентська республіка характеризується центральним становищем парламенту (законодавча влада), який обирає главу держави-президента і уряду – виконавчу владу. Вони підзвітні парламенту. Іноді президент не обирається, і главою держави стає прем‘єр-міністр. Наприклад Італія, ФРН, Греція.

Напівпрезидентська, або змішана – це така республіка, коли президент – глава держави, обирається народом, як і парламент. В такій республіці уряд обирається (призначається) парламентом за рекомендацією президента. Уряд підзвітний одночасно президенту і парламенту. Президент не очолює уряд і не несе юридичної відповідальності за його діяльність. Наприклад, Фінляндія, Україна, Індія, Франція, Російська Федерація. Важливу роль у змішаній республіці відіграють політичні партії.

Вони беруть участь у формуванні органів державної влади і органів місцевого самоврядування і здійснюють вплив на діяльність цих органів [5, с. 23].

 

 

Монархія – це така форма державного, при якій