З виробничої педагогічної практики

гостям було приємно чути цю відповідь Езопа. -Порівняйте обидві відповіді Езопа. Як ви гадаєте, вони обидві правильні чи одна заперечує другу? Обгрунтуйте свою думку. -Послухайте висловлювання В. Сухомлинського. «Слово – найтонше доторкання до серця, воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розжареним залізом, і брудом. Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне-приносить біду... Зле, невдале, нетактовне, просто кажучи, нерозумне слово може образити, приголомшити людину». - Повернемось тепер до вас. Як стало ясно з ваших відповідей на поставлені вище питання, ніхто з вас не вважає і не хоче вважати себе дикуном. Отже, всі хочуть стати людьми культурними. Перед тим ви також констатували, що культура людини передусім виявляється в її мовленні. - Тоді яким має бути ваше слово: «запашною квіткою», «живою водою» чи «розжареним залізом і брудом»? Мудрим і добрим чи нерозумним і злим? Що воно має приносити – радість чи біду? - Зверніть увагу на вірш, записаний на дошці. Прочитайте його вголос. - Про які слова мовить поет у перших 4-х рядках? - Якими словами ви можете замінити означення «білі-білі», «лагідні», «ніжносяйні»? Чи знаєте ви такі слова, покаже гра. ІІ. Гра-естафета. Учні один за одним називають задані слова, хто не може назвати – вибуває з гри. 1) Згадайте слова, якими називаємо те, що нам найрідніше, найсвятіше. {Мама, Батьківщина, тато, брат, Бог,...) 2) Назвіть слова ввічливості, так звані «чарівні слова». {Ласкаво просимо, вибачте, будь ласка...) 3) Назвіть слова з ласкаво-пестливим відтінком. {Матінка, сестричка, серденько, малесенький...) Учитель. Разом із лагідним словом, привітною усмішкою ми передаємо позитивну енергію своєї душі, вона впливає на співрозмовника, піднімає йому настрій. Те добро, яке ви віддали, повертається до вас. Скільки б добра ви не віддавали, воно не вичерпується з вашої душі. І чим більше ви його віддаєте людям, тим багатшими на добро стаєте самі. А тепер зверніть увагу на два останні рядочки вірша, записаного на дошці. Про які слова говорить поет? Як назвав такі слова Сухомлинський? (Брудом.) -Що можуть зробити такі (злі, чорні, отруйні і т. п.) слова? (Поранити, вразити, розчарувати, образити, зганьбити, отруїти, вбити...) -А тепер прочитайте слова М. Рильського, якими ми почали нашу сьогоднішню бесіду. (Учень читає вголос.) Про який бур'ян у мові говорить поет? То який же бур'ян треба виполювати зі своєї мови, щоб не виглядати злими і дикими? а) грубі, брутальні, непристойні, зневажливі; б) слова з бандитсько-хуліганського жаргону; в) прокльони, лайку; г) брутальні вирази зі словом «мать». Зауважимо, слово «мати» – святе. І, вживаючи його в такій брудній, непристойній мові, ти ображаєш, найперше, свою матір, найріднішу людину, ти грішиш, адже Матір'ю називаємо Богородицю, мати – Україна, мати – рідна земля. То яким треба бути нелюдом, щоб осмілитись бруднити таке святе слово! Той, хто вживає злі слова, разом з ними викидає на співрозмовника і негативну енергію. І зло, як бумеранг, повертається до вас. Отже, чим більше ви його викидаєте, тим більше його стає у вашій душі. Бійтеся таких слів, виполюйте їх, як найшкідливіші бур'яни! Особливо страшну силу мають прокльони. У народі вважається (і не безпідставно), що прокльони повертаються й падають на тих, хто кляне, на їх дітей, навіть на майбутніх нащадків. Для підтвердження цього хочу розказати одну невигадану історію. В одному селі жила багата й побожна родина. Почалась Перша світова війна, і чоловік, голова сім'ї, пішов на фронт, залишивши дружину з чотирма дітьми. Пішов, щоб уже ніколи не вернутися. Жінка одружилася вдруге, її чоловіком і вітчимом для дітей став дуже вродливий, але бідний парубок. Ставши господарем, він почав думати над тим, що виростуть діти-і доведеться ділити між ними землю, до речі, придбану їхнім рідним батьком. Вітчим зненавидів сиріт, часто проклинав їх: «А щоб ви посліпли!», «А щоб ви поніміли!» Минуло трохи часу-і осліпла його рідна дочка, а пізніше народилась глухонімою внучка. У другої доньки теж народилась глухоніма дитина. Що це? Збіг обставин? Чому в одній родині три каліцтва, пов'язаних зі сліпотою і німотою? Чим винні ті нещасні, за що покарані? За батьків гріх, за прокльони. Дорогі діти! Я хочу нагадати вам слова нашого великого поета і пророка Т. Г. Шевченка: Умийтеся! Образ Божий Багном не скверніте! {Пояснити слова «сквернити», «скверна»?) Бог сотворив людину за своєю подобою. Отже, в кожній людині відбитий образ Божий, а поганими словами і вчинками вона цей образ оскверняє, а значить – грішить проти Бога. Така людина не може розраховувати на любов і повагу. Бо хто захоче любити й поважати грубіяна, дикуна, лихослова? Хіба такі самі людці, як він. Подумайте над цим. Іноді навіть виховані хлопчики, та й дівчатка, наслідуючи поганий приклад, вживають такі слова й вирази, від яких, як кажуть, «вуха в'януть». Зрештою, більшість із вас це розуміє. Але в товаристві не хочуть виділятись і уподібнюються до невихованих. Чому? Невже їм це подобається? А може, просто бояться зробити зауваження, виправити свого ровесника. Ще розсердиться, не захоче з вами спілкуватися, дружити. А ви не бійтеся! Якщо це хороші хлопці чи дівчата, такі, з якими варто