Нервова і гуморальна системи

Ці досвіди свідчать про ті, що права півкуля розуміє прості прохання й легко сприймає об'єкти. Фактично права півкуля навіть перевершує ліве при копіюванні малюнків, пізнаванні облич, сприйнятті відмінностей і виразі емоцій через більш виразну ліву сторону обличчя (Hauser, 1993; Metcalfe & others, 1995; Skinner & Mullen, 1991). Більшість парних органів тіла нирки, легені», груди - виконують ідентичні функції, створюючи систему захисту на той випадок, якщо одна половина органу вийде з ладу. Чого не можна сказати про дві половини мозку, які утворюють незвичайну біологічну пару, при цьому кожна половина виконує тільки їй властиву функцію.

Перевага правої півкулі при сприйнятті видно в одному з фільмів Сперрі. Ліва рука пацієнта з розщепленим мозком (направляється правою півкулею) з легкістю переставляє кубики відповідно до малюнка. Коли ж права рука, що управляється лівою півкулею, пробує виконати те ж завдання, вона робить багато помилок. Права півкуля, що стежить за цим, починає соромитися, і воно наказує лівій руці зупинити невдаху праву. Але вперта права рука відштовхує ліву. Після дослідів деякі пацієнти з розщепленим мозком скаржилися на неслухняність лівої руки, що могла розстібати ґудзика на сорочці, у той же час як права защібала їх. Розщеплення мозку залишає людей "с двома незалежними один від одного розумами" (Sperry, 1964).

"Не дозволяйте вашій лівій руці знати що робить права"

Євангеліє від Матвія 8:3

 

 

Після того як на екрані промайнуло зображення ложки, права півкуля направляє ліву руку пацієнта на цей об'єкт, що перебуває в числі декількох інших розташованих за екраном. Але пацієнт із розщепленим мозком не може сказати, що він бачив на екрані (Gazzaniga, 1983).

 

Наші гени - це біологічний код, що визначає нашу поведінку. Фахівці в області еволюційної психології шукають універсальні фактори, що визначають поведінку. Вони вивчають вплив природного добору на поведінкові тенденції, які сприяють виживаності й розмноженню генів. Генетики поведінки вивчають індивідуальні розходження в поведінці. Їхнє міждисциплінарне дослідження оцінює вплив генетичних факторів і факторів навколишнього середовища на особливості поведінки.

За феноменом нашого мозку — без сумніву, самого дивного утвору на землі - ховається своєрідний код, що визначає й наші загальнолюдські якості, і індивідуальні особливості. Коли яйцеклітина з'єднується зі сперматозоїдом, то 23 її хромосоми поєднуються з 23 хромосомами, які приносить у неї сперматозоїд. Ці 46 хромосом містять у собі генеральний план нашого розвитку. Кожна хромосома складається з довгих ниток молекули, що називається ДНК (дезоксирибонуклеїнова кислота), ДНК, у свою чергу, складається з тисяч ген. Наші гени — це біохімічні одиниці спадковості, які шляхом синтезування специфічних протеїнів роблять кожного з нас неповторною людською істотою. Гени, загальні для всіх людей, роблять нас саме людьми, а не собаками й не тюльпанами (мал. 2.26). Як ми побачимо з подальших глав, однієї з найважливіших проблем психології є наступна: в якій мірі гени визначають не тільки нашу фізичну сутність, але й нашу поведінку. Ясно, що вони визначають деякі типи поведінки. Роберт Пломін і його колеги нагадують нам (Plomin & others, 1997), що кінологи виростили різні породи собак: собака-пастух зганяє худобу в череду, гонча переслідує дичину, шукач знаходить дичину й приносить хазяїнові, пойнтер робить стійку. Вони виростили також спокійних спанієлів і агресивних бульдогів. Психологи теж вивели породи собак, мишей і пацюків, чиї гени визначають їхню поведінку. Тварини можуть бути спокійними й агресивними, здатними до навчання й не здатними до нього.

 

 

У ядрі кожної з мільярдів кліток нашого тіла перебувають хромосоми. Кожна хромосома складається з довгих ниток молекули ДНК. Гени є сегментами ДНК, здатними синтезувати протеїни. Керуючи виробленням протеїнів, гени визначають наш індивідуальний біологічний розвиток

Кожний погодиться з тим, що генетичний пресинг, що змушує мурах будувати мурашник, собаку-шукача приносити дичину хазяїнові, а кота, стрибаючи, втикати пазурі в здобич, не настільки сильний у людей. Наші гени наділили нас здатністю пізнавати й пристосовуватися до життя й у тундрі, і в джунглях. Але в якому ступені наша генетична схильність впливає й на загальнолюдські властивості, і на індивідуальні розходження?

ЕВОЛЮЦІЙНА ПСИХОЛОГІЯ: пояснення універсальних особливостей поведінки. 

У деякому відношенні люди навіть однієї культури відрізняються один від одного, і тим більше - люди різних культур. Але, по великому рахунку, людські життя дивно схожі один на одного. Перед усіма нами встають певні питання: хто мій друг, а хто ворог? Що в мені є? З ким мені будувати шлюбні відносини?

На зорі людської історії деякі індивідууми відповідали на ці питання успішніше інших. Ті, хто вживав їжу, що насичувала організм і не отруювала, виживали, щоб передати свої гени наступним поколінням. Більше щасливими виявлялися й ті, хто знаходив собі підходящого партнера для народження й виховання потомства. А індивідууми, які робили менш удалий вибір, від покоління до покоління губили свої гени, які зрештою й зовсім