Нервова і гуморальна системи

 

Біхевіоральна генетика

Дослідження впливу генетики й навколишнє середовище на поведінку.

Однояйцеві близнюки

Близнюки, які розвиваються з однієї зиготи (заплідненої яйцеклітини), що розщеплюється на дві, створюючи дві генетичні копії.

Різнояйцевіе близнюки

Близнюки, які розбираються з різних зигот. Генетично вони не ближче один одному, чим звичайні брати й сестри, але плоди розвиваються в одному і тому ж середовищі в утробі матері.

Спадковість

Cтупінь розходження між індивідуумами, обумовлена генами 

 

Більше 93% наших генів ідентичні генам шимпанзе, що робить їх такими ж близькими нам, як лисицю - собаці (de waal, 1995). Але ці 2. % розходжень роблять можливими не тільки мистецтво й науку, але й здатність знищувати всі наші досягнення.

 

Отже, у якій мірі ми є продуктом наших генів? Відповідь Може бути різною залежно від особливостей особистості. Але ми бачимо, що на такі різні особливості, як потреба в сні, повнота, відчуття щастя, інтелект, сексуальна орієнтація, вплив генів буває дуже значним.

І все-таки біопсихосоціальний підхід нагадує нам про те, що гени завжди проявляються в тім або іншім середовищі. Гени й навколишнє середовище, природа й виховання трудяться рука об руку, при цьому навколишнє середовище жваво реагує на природні дані й перетворить їх. Тому питання, продуктом чого є, скажемо, інтелект або особистість - генів або навколишнього середовища, - можна вподібнити питанню, від чого залежить площа поля - від довжини або ширини?

Однак можна задати й таке питання: від чого більше залежить різниця площ двох полів - від довжини цих полів або від їхньої ширини? Щодо психологічних особливостей можна сказати, що у всіх людей вони обумовлені майже завжди й генетичними, і соціальними факторами. Так, нам тепер відомо, що на розлад у засвоєнні їжі впливають наші гени - одні люди мають більший ступінь ризику, чим інші. Але нам також відомо й те, що не залишається осторонь і культура, тому що ожиріння й інші розлади, пов'язані із уживанням їжі, це феномен сучасної західної культури. Відомо також, що на злочинність і насильство впливають генетичні фактори. І все-таки одним генетичним впливом не можна пояснити вибух насильства серед молоді, починаючи з 1960 року.

Якщо генетичним впливом можна пояснити індивідуальні особливості людини, наприклад, агресивність, то чи можна ними пояснити групові розходження між чоловіками й жінками або між людьми різних рас? Не обов'язково. Індивідуальні розходження в росту й вазі тіла в значній мірі обумовлені спадкоємними факторами И в той же час, скоріше харчування, чим спадковість, пояснює, чому в масі своєї сучасні люди й вище ростом, і важче по вазі, чим їхні попередники в минулому столітті. Так само як із проблемою росту й ваги, йдуть справи й з особистісними якостями й інтелектом: спадкоємні індивідуальні розходження зовсім не мають на увазі спадкоємних групових розходжень.

Молекулярна генетика

Учені, що займаються молекулярною біологією, поєднуються із психологами в пошуках генів, які обумовлюють різні розлади. Як ми побачимо далі, серед таких розладів - алкоголізм, хвороба Альцгеймера, тривожність, депресія, синдром Дауна, ожиріння й шизофренія. У главі 15, наприклад, мова йтиме про проведений у цей час дослідженні світового масштабу з метою виявлення генів, що впливають на емоційні перепади, або "біполярний розлад" (раніше відоме як маніакально-депресивний розлад). Щоб з'ясувати, які гени задіяні в цьому розладі, фахівці з молекулярної генетики використають зв'язний аналіз. Спочатку вони знаходять родини, у декількох поколіннях яких спостерігаються розлади. Потім беруть кров у заражених і незаражених членів родини й досліджують їх ДНК, намагаючись помітити розходження. Кінцева мета - знайти шкідливі гени, що викликають хворобу.

Кількість близнюків, що народжуються, буває різним залежно від раси. На Кавказі народжуються приблизно у два рази більше близнюків, ніж в Азії й на половину менше, ніж в Африці (Piamonp, 49s6).

Таке дослідження стосється важливих етичних проблем. Якщо вчені проводять генетичні дослідження, що виявляють людей, які ризикують занедужати тим або іншим розладом, то чи захочете ви проводити досліди на вашій ще не народженій дитині? Чи піде на користь або на шкоду суспільству рятування жінки від хворого ембріона? Чи треба майбутнім батькам віднести до генетика в лабораторію й перевірити свої яйцеклітини й сперму, перш ніж у результаті їхнього злиття утвориться ембріон? На більшість важливих психологічних особливостей впливають численні типи генів, що робить нереальним навіть простий генетичний тест. Але навіть розлади, обумовлені впливом якого-небудь одного типу генів, можуть викликати важко розв'язні етичні проблеми. Як завжди буває в житті, прогрес - це шабля із двома лезами, що створює й нові можливості, і нові проблеми.

Резюме

Гени - це сегменти складних молекул ДНК. Ці біохімічні одиниці спадковості беруть участь у виробленні протеїнів - будівельних блоків нашої фізичної сутності й поведінки. Психологи-еволюціоністи вивчають, як природний добір вплинув на універсальні тенденції в поведінці. Генетики, що вивчають поведінку, досліджують наші індивідуальні розходження. За допомогою методів близнюків і прийомних дітей вони визначають спадковість різних психологічних особливостей і психічних розладів. Фахівці з молекулярної біології працюють разом із психологами, прагнучи виявити гени, від яких люди ризикують одержати різні психічні розлади.

КЛЮЧОВІ СЛОВА Й ПОНЯТТЯ: хромосоми, ДНК (дезоксирибонуклеїнова кислота), гени, еволюційна психологія, біхевіоральна генетика, однояйцеві близнюки, різнояйцеві близнюки, спадковість.

Терміни й поняття для запам'ятовування

Біопсіхологія, нейрон, дендрит, аксон, міелінова оболонка, потенціал дії, поріг, синапс, нейротрансмітери (медіатори),  ацетилхолін (Ach), ендорфін, нервова система, центральна нервова система (ЦНС), периферична нервова система (ПНС), нерви, симпатична нервова система, парасимпатична нервова система, рефлекс, сенсорні нейрони, інтернейрони, моторні нейрони, склетна нервова система,  автономна нервова система, нейронні мережі, ендокринна система,  гормони, надниркові залози, гіпофіз, ушкодження, електроенцефалограма (ЕЕГ), КТ (комп'ютерний томограф), ПЕТ (позитронний емісійний томограф), МРВ (магнітно-резонансне відображення), стовбур головного мозку, довгастий мозок, ретикулярна формація, таламус, мозочок, лімбічна система, мигдалини, гіпоталамус, кора головного мозку, клітки глії, передні частки, тім'яні частки, потиличні частки, скроневі частки, моторна кора, сенсорна кора, асоціативні зони, афазія, зона Брока, зона Верніке, мозолисте тіло, розщеплення мозку, Хромосоми, ДНК (дезоксирибонуклеиновая кислота), гени, еволюційна психологія, біхевіоральна генетика, однояйцеві близнюки, різнояйцеві близнюки, спадковість.

 

 

Ричард О. Штрауб

Тепер, коли ви прочитали й повторили матеріал глави 2, просуньтеся далі в пізнанні, перевірте свою здатність мислити критично, виконавши наступну вправу.

Гра на музичному інструменті складне заняття, що вимагає знання й відповідну поведінку. Щоб грати високо професійно, музиканти повинні мати добре розвинені моторні навички. Крім того, потрібен відповідний рівень мислення, у тому числі пам'яті; потрібно пам'ятати, як грати і що грати; музикант повинен мати здатність до планування й прийняття рішень, настільки необхідної для перетворення нотного запису у звук. На музичне виконання величезний вплив роблять мотивація й емоції самого музиканта. У цій вправі ви дасте відповіді на перелік питань, пов'язаних з тим, як різні ділянки мозку надають музикантові можливість виконувати музичний твір. Визначте три структури мозку нижчого рівня й три структури вищого рівня, потім опишіть, як кожна структура веде себе під час виконання музичного твору.

 

Структури мозку нижчого рівня

1.

2.

3.

Як кожна структура проявляє себе під час виконання музичного твору

1.

2.

3.

 Структури мозку вищого рівня

1.

2.

3.  

Як кожна структура проявляє себе під час виконання музичного твору

1.

2.

3.

 

 

ЗМІСТ

 

Взаємодія нейронів

Нервова і гуморальна системи

Мозок

Генетика і поведінка