Принципи забезпечення безпеки населення в надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часів

Отруйні речовини у вигляді грубо дисперсних аерозолів і крапель заражають місцевість і розташовані на ній об’єкти, одяг, засоби захисту й воду. Вони здатні завдавати шкоди людям і тваринам, як у разі осідання, так і після зараження певних ділянок місцевості. В останньому випадку ураження може бути отримане інгаляційним шляхом унаслідок випару ОР із заражених поверхонь, у результаті шкірно-резорбційної дії під час контакту людей і тварин з цими поверхнями чи перорально під час вживання заражених продуктів харчування та води.

Кількісною характеристикою ступеня зараження різних поверхонь, зокрема й незахищених шкірних покривів, є щільність зараження, під якою розуміють масу ОР, що припадає на одиницю площі зараженої поверхні; D = M/S, де D – щільність зараження, мг/см2 (г/м2, кг/га, т/км2) ; М – кількість ОР, мг (г, кг, т) ; S – площа зараженої поверхні, см2 (м2, га, км2) ; 1 мг/см2 = 10 г/м2 = 100 кг/га = = 10 т/км2.

Кожна ОР характеризується діапазоном бойових щільностей зараження місцевості разом з розташованими на ній людьми, тваринами й різними об’єктами, значення яких залежать від токсичності ОР і завдань, що розв’язуються. Так, згідно із зарубіжними даними, бойові щільності зараження місцевості речовиною VХ під час виконання завдання знищення людей, захищених протигазами, становить 0, 002-0, 01 мг/см2 (0, 02-0, 1 т/км2). Відповідно бойові щільності зараження для НD дорівнюють 0, 2- 5 мг/см2 (2-5 т/км2).

Залежно від способів застосування хімічної зброї та властивостей отруйних речовин ними можуть бути заражені атмосфера, місцевість або й те, й інше (комбіноване зараження).

Хмару пари (туману, диму, мряки) ОР, що утворюється безпосередньо у мить застосування хімічної зброї, наприклад, у разі спрацювання хімічних боєприпасів, називають первинною хмарою. Вона є причиною безпосереднього ураження незахищених людей і тварин.

Хмару пари ОР, що утворюється під час випаровування отруйної речовини із зараженої місцевості, техніки й споруд, називають вторинною хмарою.

Як первинна, так і вторинна хмари ОР поширюються в напрямку вітру на значні відстані від місця утворення. Відстань від підвітряного краю ділянки застосування хімічної зброї (ділянки зараження) до зовнішньої межі зараженої місцевості, на якій зберігається бойова концентрація ОР, називають глибиною поширення хмари зараженого повітря.

Глибина поширення первинної хмари зараженого повітря залежить від багатьох факторів, з яких основними є первинна концентрація ОР, ступінь вертикальної стійкості приземного шару атмосфери, швидкість вітру, топографія місцевості.

Глибина поширення хмари ОР майже прямо пропорційна початковій концентрації отруйної речовини. За конвекції глибина поширення первинної хмари буде втричі менша, а за інверсії – утричі більша, ніж за ізотермії. Якщо на шляху хмари зараженої атмосфери зустрічається лісовий масив або височина, то глибина її поширення зменшується.

Відстань, на яку поширюється первинна хмара зараженого повітря на відкритій місцевості за ізотермії, становить 2-5 і 15-25 км відповідно для нервово-паралітичних та шкірнонаривних ОР.

Глибина поширення вторинної хмари зараженого повітря також зумовлена кількома факторами. Що більша ділянка й щільність зараження, то далі за напрямком вітру поширюється вторинна хмара. Вплив швидкості вітру, вертикальної стійкості повітря та топографічних особливостей місцевості на глибину поширення вторинної хмари подібний до впливу цих чинників на пересування первинної хмари.

Початкова мить уражаючої дії хмари зараженої атмосфери передусім залежить від швидкості вітру й віддалення від підвітряної межі району застосування хімічної зброї. Середня тривалість уражаючої дії первинної хмари відносно невелика й не перевищує 20-30 хвилин. Середню тривалість уражаючої дії вторинної хмари визначають часом повного випаровування ОР із заражених поверхонь і вимірюють годинами або навіть кількома добами.

Таким чином, глибина поширення первинної та вторинної хмар зараженої атмосфери й тривалість їх уражаючої дії визначаються масштабом застосування, фізико-хімічними та токсичними властивостями ОР.

Наведемо характеристику отруйним речовинам нервово-паралітичної дії.

Потрапляючи в організм, ОР нервово-паралітичної дії уражають нервову систему. Характерним симптомом ураження є звуження зіниць очей (міоз). Основними представниками цієї групи ОР є зарин (GВ) і ві-ікс (VХ).

Зарин (GВ) – безбарвна чи жовтувата летка рідина, майже без запаху, узимку не замерзає. Змішується з водою й органічними розчинниками в будь-яких пропорціях, добре розчиняється в жирах. Стійкий до дії води, що зумовлює тривале зараження непроточних водойм (до двох місяців). Зарин застосовують для ураження людей шляхом зараження приземного шару повітря (у вигляді коротких вогневих ударів артилерією, ракетами й тактичною авіацією). Основний бойовий стан – пара. За середніх метеорологічних умов пара зарину може поширюватися за вітром до 20 км від місця застосування. Стійкість зарину влітку – кілька годин, узимку – до двох діб.

Пара зарину здатна поглинатись одягом і після виходу із зараженої атмосфери десорбуватися, заражаючи повітря. Тому протигази слід знімати тільки після проведення спеціальної обробки й контролю повітря.

Ві-ікс (VХ) – мало летка безбарвна рідина, що не має запаху й не замерзає взимку. У воді розчиняється помірно (5%), в органічних розчинниках і жирах – добре. Заражає відкриті водойми на дуже тривалий час – до шести місяців. Основний