Іноземний досвід подолання економічних криз

Імпорт товарів, млрд. дол. 20445 23594 22789 26843 34523 37278 13900

Сальдо платіжного балансу по поточних операціях, млрд. дол. -2718 -3953 -1217 -1821 -3885 -4321 -2778

 

У фінансовому секторі уряд поступово ослабляє регулювання діяльності комерційних банків.

Облікова ставка Резервного банку, що очолює фінансову систему країни, не мінялася з 1991 р. по березень 1997 р., залишаючись на рівні 12%. З квітня 1997 р. вона знижена до 11%, з липня 1997 р. до 10%.

Уряду вдалося поступово знижувати інфляцію (див. таблицю). Враховуючи, що випереджальними темпами зростали ціни на продовольчі товари і, побоюючись загострення соціальної напруженості, уряд зберігав контроль над цінами, особливо на сільськогосподарську продукцію і системи магазинів «справедливих цін», тобто продаж нижче ринкових цін сім'ям, визнаним потребуючими, а також субсидії на рис і пшеницю. Для цього уряд акумулює значні резерви зернових: 19. 8 млн. т в 1997 р.

Курс рупії до долара підвищився з 17. 96 в 1991 р. до 36. 1 в 1997 р. Зовнішній борг Індії почав трохи знижуватися в зв'язку з поліпшенням загальної господарської кон'юнктури.

Іноземні інвестиції за роки реформ в Індії зросли. Основні кошти за період 1991-1996 рр. поступали в телекомунікації, енергетичний комплекс, металургія і транспортне обладнання. Розширяються вкладення у виробництво споживчих товарів.

Перше місце в прямих інвестиціях займають США – 27% всіх їх суми або 27. 3% млрд. дол. За період 1991 квітень 1997 р. Серед основних інвесторів Великобританія, Японія, Маврикій, Ізраїль. Індійський уряд мав намір отримувати щорічно біля 10 млрд. дол. капіталовкладень. Але такого об'єму можна чекати тільки в умовах політичної стабільності і більшій відвертості економіки. Проведені в травні 1998 р. Індією п'ять ядерних вибухів викликали негативну реакцію насамперед з боку ведучих індустріальних держав. Хоч введення санкцій проти Індії, оголошене США, не отримало підтримки, проте притока приватних іноземних інвестицій, видимо, скоротиться, включаючи технологічний компонент. У той же час Індія економить значні фінансові кошти внаслідок різкого зниження світових цін на нафту.

1998 м. відмічений в Індії достроковими парламентськими виборами, які проходять поетапно з лютого по червень. Певною мірою це викликане складною політичною обстановкою і постійними спалахами насильства, в тому числі і по відношенню до кандидатів. Ведучі політичні партії, що входять в коаліційний уряд, незважаючи на всі відмінності між ними, визнають необхідним домагатися стійкого економічного зростання Індії біля 7% для ВВП і понад 10% в рік для промисловості.

Намічена політика захисту інтересів національних виробників. Іноземні інвестиції передбачається використати переважно для розвитку економічної інфраструктури.

Досвід нових індустріальних країн (НІК), які вразили світ своїм економічним «дивом», переконливо засвідчує: економічні «дива» там моделювалися і здійснювалися під керівництвом талановитого режисера – держави. Саме вона прокладала шлях прогресивним, найбільш ефективним економічним процесам, енергійно в них втручалася, спрямовуючи певним, доскіпливо обраним, руслом.

Серед НІК найбільших успіхів досягла Південна Корея. «Ми взяли б собі на озброєння досвід цієї країни, – сказав, повернувшись додому, Леонід Кучма, – нас цікавить усе, що зумовлює успіх».

А роль держави у створенні південнокорейського «дива» відстежується, зокрема, в таких засобах регулювання. (Візьмемо лише ті з них, які, за словами Президента, найбільше нас цікавлять).

1. Центральну роль відіграла державна монополія в кредитно-фінансовій сфері. Уряд невідступне добивався фінансово-грошової збалансованості. Навіть у роки найзначніших господарських труднощів ні грошовий обіг, ні інфляція, ні дефіцитність державного бюджету не досягали руйнівних масштабів.

Перші приватні банківсько-кредитні інститути з'явилися в країні лише в першій половині 80-х років, коли було вже в цілому побудовано ринкову економіку. Але й нині ці структури перебувають переважно у зародковому стані. А пригадаймо, що було у нас, коли приватні фінансові установи, ледве з'явившись на ґрунті, не вдобреному жодним ефективним законом, дуже спритно і дуже швидко пообкрадали мільйони недосвідчених вкладників, надовго підірвавши в народі довір'я до всього, що має назву «приватний».

2. Керівництво країни не дозволило заполонити її ні долару, ні ієні. У різних варіантах тут здійснюється буквально примус до того, щоб іноземну валюту люди і організації тримали на спеціальних рахунках в центральному банку. Це положення діє з 1949 року. Повчально!

3. І ось ще така обставина, яка заслуговує на пильну увагу: держава сконцентрувала в своїх руках фінансові, включаючи валютні, ресурси, що стали ефективним важелем впливу на формування основних пропорцій суспільного відтворення. При цьому головний наголос робився на всіляке заохочення експорту, на субсидування національних експортерів. Кредити для експортерів постійно зростали, і вже в 70-гі роки вони щорічно поглинали не менш як десяту частину ВНП.

У 70-80-х роках спеціальними законами виділялося сім галузей першорядної уваги: машинобудування, електроніка, текстильна промисловість, чорна і кольорова металургія, нафтохімія та | суднобудування. І

Навіть для неекономістів зрозуміло, яке значення подібна фінансова політика мала б, та й тепер має, для нашої держави, що нині фактично експортує лише сировину, якої, до речі, ненадовго вистачить за такого розмаху її вивозу за кордон.

4. Високу активність державного регулювання в Південній Кореї наочно видно