Напрямки і види соціальної роботи з мігрантами

Основним способом вирішення соціальних проблем мігрантів і регулювання міграційних потоків на території України є державна міграційна політика, яка являє собою сукупність соціальнополітичних концепцій і поглядів на міграційну ситуацію в країні, а також конкретних організаційно-правових і соціально-економічних заходів щодо регулювання міграційних процесів, спрямованих на створення умов для облаштованості і соціальної адаптації мігрантів.

Основними напрямками реалізації державної міграційної політики є:

облік і постійний аналіз міграційної ситуації в суспільстві;

діяльність по наданню практичної допомоги, необхідної конкретним категоріям мігрантів;

реорганізація соціального середовища для більш ефективної адаптації мігрантів у нових умовах.

Організувуючи і здійснюючи соціальну роботу з біженцями і вимушеними переселенцями, необхідно враховувати ряд обставин, які багато в чому визначають потреби цих категорій людей. По-перше, мігранти в тому чи іншому ступені потрапляють у ситуацію маргіналізації в силу втрати ними «територіального коріння». При цьому руйнується звичне для людини природне і соціальне середовище життєдіяльності, порушуються її найважливіші природно-антропологічні права, такі як право на етнічну ідентифікацію, на певний рівень життя, житло, сім’ю і т. д. Реалізація цих і аналогічних прав значною мірою пов'язана з можливістю постійного або тривалого проживання у певному місці. По-друге, мігранти – це люди, які перебувають у стані психологічної, культурної і соціальної дезадаптації, що багато в чому визначає зміст необхідної їм соціальної підтримки і допомоги.

Соціальна робота з мігрантами здійснюється за наступними основними напрямками.

1. Трудова і професійна адаптація. Реалізація цього напрямку діяльності припускає використання трудового і професійного потенціалу мігрантів на новому місці проживання і у нових умовах. Ця діяльність може і повинна містити в собі такі елементи, як працевлаштування мігрантів з врахуванням наявної в них кваліфікації і потреб ринку праці в місці їх нового перебування, створення нових робочих місць, які можуть бути запропоновані мігрантам, розвиток системи самозайнятості і організація системи професійної підготовки та перепідготовки мігрантів.

2. Вирішення проблем матеріальної компенсації понесених мігрантами збитків. Цей напрямок діяльності припускає роботу з надання мігрантам житла, необхідної медичної допомоги, встановлення розмірів понесеного ними збитку, призначення і виплату встановлених законом допомог і створення первинних умов для наступної соціально-психологічної і соціально-трудової адаптації та реабілітації.

3. Формування і наступний розвиток гармонійної системи взаємин мігрантів з місцевим населенням. Як показує досвід нашої країни і багатьох країн світу, це один з найбільш складних і проблемних напрямків роботи з соціальної підтримки мігрантів. Різкий наплив мігрантів у регіон створює для проживаючих у ньому людей серйозні проблеми, пов'язані з напругою, яку переживає інфраструктура, з загостренням конкуренції на ринку праці, з виникненням соціокультурних конфліктів і т. д. Однак, якщо ці проблеми вчасно не вирішуються, то ситуація у регіоні перебування мігрантів істотно загострюється. Разом з тим реалізація даного напрямку діяльності припускає, що значні зусилля з подолання негативної реакції з боку місцевого населення повинні вживати і самі мігранти, приймаючи ті правила, традиції і спосіб життя, які характерні для нього.

4. Формування і розвиток системи правового захисту мігрантів, припинення і недопущення всіх форм їх дискримінації. При цьому власне правові шляхи і способи вирішення цього завдання повинні доповнюватися іншими: освітніми, просвітиницькими, інформаційними, соціокультурними та ін.

5. Психологічна адаптація і реабілітація мігрантів. У цьому випадку мова йде про професійну діяльність таких фахівців як психологи і психотерапевти, психіатри і психологи-консультанти. Ця робота повинна бути спрямована на подолання негативних психічних і психологічних наслідків причин, які спонукали людину залишити колишнє місце проживання, створення умов і можливостей для майбутнього активного і повноцінного життя.

6. Створення умов, необхідних для успішної інтеграції мігрантів у нове для них суспільство. Цей напрямок діяльності припускає вживання заходів для досягнення реальної соціальної рівності мігрантів і місцевого населення, створення системи міжкультурних комунікацій, надання необхідної допомоги для включення мігрантів у нове соціальне і культурне середовище: освітні послуги, розвиток системи соціального захисту, підтримка мови і культури мігрантів і т. д.

Реалізуючи на практиці ці та інші можливі напрямки діяльності соціального захисту і соціальної підтримки мігрантів, соціальні працівники і співробітники міграційних служб повинні враховувати їх демографічні, етнічні, соціокультурні та інші характеристики. Міжнародний досвід показує, що успішне вирішення соціальних проблем мігрантів без шкоди для країни або регіону, які їх приймають, можливе при дотриманні наступних основних принципів:

необхідно виходити з припущення, що більшість мігрантів залишиться в країні або регіоні перебування назавжди або надовго, а отже, може внести істотний вклад у їх наступний розвиток;

суб'єктами діяльності з вирішення більшості соціальних проблем мігрантів (реабілітація, адаптація та інтеграція) є органи державної влади на різних рівнях її організації;

необхідно заохочувати в мігрантах прагнення розвинути у собі почуття приналежності до нового суспільства, культури і держави;

найважливішою і необхідною умовою ефективної соціальної підтримки мігрантів є досягнення і збереження реальної рівності між мігрантами і місцевим населенням;

необхідно враховувати, що інтеграція мігрантів у нове суспільство, гармонізація системи соціальних зв'язків і відносин між ними та місцевим населенням – це процес, розрахований на тривалий час.

Дотримання цих принципів дозволить вирішувати соціальні проблеми мігрантів вчасно і ефективно, використовуючи той потенціал і ті можливості, які є в розпорядженні суспільства і держави.

 

 

Закон України “Про біженців” від 21 червня 2001 року № 2557-ІІІ // ОВУ № 29. – 2001.

Закон України “Про громадянство України” від 18 січня 2001 року № 2235-III //ОВУ № 2. – 2001.

Кузнецова Л. П. Основные технологии социальной работы. – Владивосток: издательство ДВГТУ, 2002. – 90 с.

Лебедева Н. М. Социальная психология этнических миграций. – М., 1993.

Социальная работа с мигрантами и беженцами: учебное пособие для вузов / под ред. Павленка П. Д. – М. : Инфра-М, 2007.

Хохлов А. А. Социальная работа с мигрантами. – М., 1992.