Історія української культури

Оригінальна література Оригінальна, тобто власна, незапозичена літературна творчість наших предків за часів Київської Русі була започаткована літописами. Першим літописом, що дійшов до нас, є «Повість минулих літ». Його створено на початку 12 ст. При складаннi «Повісті минулих лiт» використано найдавніші літописи. «Повiсть... « збереглася в багатьох списках. Найстаріші з них – Лаврентiївський (1377 р.) та Iпатiївський (перша половина 15 ст.). У «Повiстi…» викладено події від 860 р. до 1111 р. Один із пізніших списків цього літописного зведення зберіг ім’я автора-упорядника – ченця Києво-Печерського монастиря Нестора. До продовжень «Повiстi... « належить Київський лiтопис, який охопив час вiд 1111 р. до 1200 р. Він розповідає про подiї в різних землях Київської Русi, але в центрі оповідей – Київ i Київська земля. Основний зміст літопису – княжа боротьба за київський стіл, боротьба русичів проти половців. Найвидатнішою пам’яткою літописання Галицько-Волинської держави єГалицько-Волинський літопис. Лiтопис складається із двох частин. У першiй ідеться про подiї в Галицькiй землi з 1205 р. до кiнця 50-х рр. 13 ст. Вона є, власне, життєписом князя Данила Романовича. Друга частина Галицько-Волинського лiтопису пов’язана із Волинською землею та волинськими князями. З-поміж інших жанрів оригінальної літератури варто згадати про церковні проповіді. Найвизначнiшим автором повчальних проповiдей був один зі засновників Києво-Печерського монастиря Феодосiй Печерський. Урочистi проповiдi складалися для освiчених людей – князiв, бояр, духовенства. Чудовим зразком урочистої проповiдi є «Слово про закон i благодать»митрополита Iларiона. У записах Лаврентiївського списку пiд 1096 р. вмiщено пам’ятку, вiдому пiд назвою «Повчання» Володимира Мономаха. «Повчання» звернене до дiтей Мономаха. За переконанням Мономаха, князь подає своїм дiтям приклад взiрцевого правителя, навчає гiднiй цього високого звання поведiнцi та способу життя. Найвизначнішою пам’яткою руської літератури є «Слово о полку Iгоревiм». Тривалий час ця перлина давньоукраїнського письменства була невідомою: її випадково знайшли на початку 90-х рр. 18 ст. в одному з рукописів 16 ст. «Слово... « написане на основі конкретного історичного факту – невдалого походу у 1185 р. новгород-сіверського князя Ігоря Святославича проти половців. На думку дослідників, «Слово... « створене за свіжими слідами події – десь у серпні – вересні 1187 р. Автором поеми міг бути старший син галицького князя Ярослава Осмомисла, рiдний брат Ігоревої дружини Ярославни князь Володимир. Однією з найпопулярніших книг на Русі був «Києво-Печерський патерик». Його уклали на початку 13 ст. ченці Києво-Печерської лаври, які прагнули підкреслити надзвичайну роль свого монастиря, обґрунтувати його вищість серед інших. Із книги дізнаємося про історію Києво-Печерського монастиря, його перших подвижників, зокрема засновників монастиря святих Антонія та Феодосія, художника Аліпія.

Природничі та математичні знання Про рівень тогочасних природничих і математичних знань до певної міри свідчить популярність на руських землях таких перекладних книг, як «Шестидневи», «Фізіолог», «Небеса» тощо, в яких викладено уявлення середньовічних мислителів про будову світу. Так, «Шестидневи» розкривали історію створення світу Богом за шість днів, посилаючись при цьому не лише на Біблію, а й на праці античних мудреців. У «Фізіологу» містилися розповіді про тварин реальних (лев, орел, змія, їжак, жаба, слон) і казкових (сирена, фенікс), а також про деякі рослини, мінерали. Значного розвитку на Русі досягли географічні знання. Так, у «Повісті минулих літ» місце проживання східнослов’янських племен літописець пов’язував із річками Дунаєм, Дніпром, Моравою, Прип’яттю, Двіною, Десною, Сулою. Він досить докладно описав шлях «з варяг у греки», що пролягав уздовж Дніпра, Ловаті, Ільменського озера, річки Волхов і далі – морем Варязьким. Літописець зауважував також, що з Варязького моря можна «йти до Рима», а від Рима прийти так само морем до Царгорода. Волгою, за словами літописця, на схід пролягав торговельний шлях, яким можна досягти Хорезму і Каспійського моря. У літописі названо багато тогочасних і давніх країн, що також свідчить про досить гарну обізнаність русичів у царині географії. Писемні джерела згадують і перших лікарів-професіоналів. Один із них – Агапіт, чернець Києво-Печерського монастиря – лікував хворих у 12 ст. Музична творчість Чи не найпопулярнішим мистецтвом за часів Київської Русі та Галицько-Волинської держави була музика. Про музичні інструменти тих часів дослідники знають чимало. Це були: струнні щипкові інструменти – гуслі, лютня; смичкові – гудок і смик; духові – роги (їх виготовляли з рогів вола, барана, козла, тура), труби, свистки, зурни, сопілки, дудки, флейти, органи; ударні – бубни, тарілки або кімвали, різноманітні дзвіночки і брязкальця. Найулюбленіший інструмент русичів – гуслі, під супровід яких талановиті творці билин оспівували подвиги відважних князів і дружинників. Особливу любов русичів зажили співці билин і переказів, які в речитативно-декламаційній формі у супроводі музичних інструментів співали героїчно-епічних пісень. Найяскравіший представник таких виконавців – Боян, якого згадує автор «Слова о полку Ігоревім». Дослідники припускають, що він жив в 11