Лінгвостилістичний та семантико-когнітивний аспекти поетики Е.Дікінсон

V. Образність. Дослідження характерних рис ідіостилю Е.Дікінсон як складової її поетики включає аналіз тропіки текстів авторки. У творах поетеси наявні різноманітні стилістичні засоби та прийоми, що є типовими для всіх митців слова, тоді як їх комбінаторика в тексті значною мірою зумовлена особливостями концептуальної картини світу авторки.

Визначальним для ідіостилю Е.Дікінсон є вживання персоніфікацій. У віршах авторки характерним є уособлення неживих предметів і явищ, спектр яких надзвичайно широкий. Наприклад, вулкан виступає страховиськом чи твариною: “Taking Villages for breakfast, / And appalling Men –” (Dickinson, 175), “When Etna basks and purrs” (Dickinson, 1146); смерть – жива особа: “Said Death to Passion” (Dickinson, 1033), “’Twill be because Death’s finger / Claps my murmuring lip!” (Dickinson, 56). У трактуванні авторки об’єкти природи носять одяг, як у прикладі “Frequently the hills undress” (Dickinson, 6), та смертні, немов людські істоти: “When Roses cease to bloom, Sir, / And violets are done – / When Bumblebees in solemn flight / Have passed beyond the Sun –” (Dickinson, 32). Окрім цього, Е.Дікінсон, змальовуючи природу, застосовує лексичні одиниці, які традиційно вживаються для опису суспільного життя: “The most important population / […] / Of bumble-bees and other nations” (Dickinson, 1746). Об’єктам природи, наприклад, райдузі, бджолам, метеликам, лісові, пагорбові тощо, притаманні суспільні відносини – вони ходять на ярмарок, мають певний соціальний статус: “Some Rainbow – coming from the Fair! / […] / The dreamy Butterflies bestir! / […] / Baronial Bees – march – one by one –” (Dickinson, 64); служать у війську: “The Regiments of Wood and Hill / In bright detachment stand!” (Dickinson, 64). Роль метафоризації об’єктів природи є двоякою – вона не лише сприяє розкриттю специфіки суспільного буття, а й привертає увагу людей до значимості природи в їхньому житті.

Метонімія є ще одним виразовим засобом, який характеризує ідіостиль Е.Дікінсон. Важливим аспектом, що знаходить свій вияв у поетиці авторки, є комбінаторика метонімій та метафор. Наприклад, поетеса вживає “The feet of people” (“ноги людей”), маючи на увазі не лише цю частину тіла індивіда: “The feet of people walking home / With gayer sandals go –” (Dickinson, 7), а прагнучи привернути увагу до образу “сандалів”, яким атипово приписується метафорична характеристика настрою. В дійсності сандалі не можуть бути веселими, але в баченні поетеси специфічні ознаки настрою людини екстраполюються на “рух” взуття під час ходіння людини. 

Та найчастіше Е.Дікінсон керується метонімічними елементами, застосовуючи по відношенню до комплексних об’єктів лише їх частину чи одиничного представника. Наприклад, вона згадує лише одну бджолу, метелика та бриз, маючи на увазі макрокосм природи: “Nobody knows this little Rose – / […] / Only a Bee will miss it – / Only a Butterfly, / […] / Only a Bird will wonder – / Only a Breeze will sigh – / Ah Little Rose – how easy / For such as thee to die!” (Dickinson, 35). Цим авторка підкріплює значимість кожного елемента в цілому монолітному концепті, не глобалізуючи його водночас, де зміст міг би втратитися, якби був застосований конвенційний ужиток множини. Такі випадки присутні у цілій низці її текстів: “Many a Bulb will rise –” (Dickinson, 66), “A sepal, petal, and a thorn / Upon a common summer’s morn – / A flask of Dew – A Bee or two – / A Breeze – a caper in the trees – / And I’m a Rose!” (Dickinson, 19), “And carried it to God – / There – sandals for the Barefoot –” (Dickinson, 78) тощо. Відповідно, можна виявити два типи метонімій, характерних для ідіостилю Е.Дікінсон: “частина-ціле” та “однина-множина”.

Найбільша насиченість змісту словесно-поетичними образами досягається через поєднання паралельних конструкцій з іншими виразовими засобами та стилістичними прийомами у межах одного вірша: “Like her the Saints retire, / […] / Like her the Evenings steal / Purple and Cochineal / After the Day!” (Dickinson, 60), де бачимо порівняння у поєднанні з паралелізмом конструкцій; “So spicy her Carnations nod – / So drunken, reel her Bees – / So silver steal a hundred flutes / From out a hundred trees –” (Dickinson, 81) – комбінуються паралелізм із інверсією. Комбінаторика словесно-поетичних образів і вербальних засобів визначає ідіостиль Е.Дікінсон та впливає на особливості поетики авторки.

Індивідуально-авторська граматика Е.Дікінсон значною мірою зумовлена особливостями картини світу поетеси, що формується під впливом її гіперболізованої уваги до природи через обмеження соціального досвіду спілкування. Поетеса балансує між дотриманням норм граматики англійської мови та використанням вільного порядку слів у реченні, де смисл є пріоритетним на противагу необхідності дотримання правильної синтаксичної форми. Поетика Е.Дікінсон набуває характерних рис не закріпачення концептуального простору, а експресії образів, розташованих у вигляді “концептуальної павутини”, де вільний перехід між її пов’язаними складниками-концептами сприяє розумінню як конкретного вірша, так і ряду текстів завдяки їх системності.

Розділ 3. “Семантико-когнітивний аспект поетики Е.Дікінсон”. Когнітивний стиль Е.Дікінсон розглядається у руслі когнітивної лінгвістики та когнітивної поетики. Особливості