Організаційно-методичні засади здійснення соціально-психологічного супроводу ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей

 

Рис. 2.10. Розподіл відповідей респондентів щодо ранжування рівня обізнаності з проблематики ВІЛ / СНІДУ.

 

Шляхи передачі ВІЛ/СНІД здебільшого названі правильно, як видно з рис.2.12: статевий (39,5%), від матері до дитини (13,1%), через кров (31,6%). Деякі респонденти, маючи на увазі останній зазначений шлях передачі, конкретизували його наступним чином: «переливання крові» (5,3%) та «ін’єкції одним шприцом» (5,3%). 2,6% опитаних не зазначили варіантів. 2,6% вважають, що можлива передача через поцілунок.

 

 

В Україні створена та функціонує мережа центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (далі – соціальні служби). Це спеціальні заклади, що у відповідній територіальній громаді (тобто за місцем проживання) працюють із соціально незахищеними категоріями сімей, дітей та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги [13].

Складні життєві обставини визначено в Законі України «Про соціальні послуги». Це обставини, що об’єктивно порушують нормальну життєдіяльність особи, наслідки яких вона не може подолати самостійно (інвалідність, сирітство, безпритульність, відсутність житла або роботи, насильство, зневажливе ставлення та негативні стосунки в сім’ї, малозабезпеченість, стихійне лихо тощо) [22].

ВІЛ-інфекція безпосередньо не є складною життєвою обставиною, але якщо вона може призвести до вищезазначених наслідків, то дана категорія дітей має право на отримання соціальних послуг та соціальної підтримки в соціальних службах [12].

Соціальні служби створено при кожній обласній, районній державних адміністраціях, майже при кожному органі виконавчої влади в містах, у частині сільських та селищних рад [24]. Саме звернувшись до цих органів місцевої влади, можна дізнатися про адресу та графік роботи соціальних служб.

Метою діяльності соціальних служб у контексті нашого дослідження є надання соціальних послуг ВІЛ-інфікованим людям, зокрема дітям та їх батькам. Послуги, що надають соціальні служби, є державними послугами і здійснюються безоплатно. Соціальні служби надають інформаційні, психологічні (за наявності психолога), соціально-педагогічні, соціально-медичні, соціально-економічні, юридичні (за наявності юриста) послуги та здійснюють соціальний супровід сімей, де є діти з ВІЛ-інфекцією, і соціальне супроводження прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу, у яких виховуються діти з ВІЛ-інфекцією [16; 18].

На сьогодні в Україні є затверджений стандарт мінімального пакета соціальних послуг дітям, які живуть з ВІЛ-інфекцією, та дітям, народженим ВІЛ-позитивними матерями, членам їхніх сімей [14]. Цей стандарт стосується не тільки соціальних служб та їх спеціалізованих формувань, а й закладів соціального обслуговування, спеціальних установ для дітей, закладів соціального захисту та соціального обслуговування дітей, закладів та недержавних організацій, які реалізують соціальні програми та проекти, що фінансуються з державного або місцевих бюджетів [6].

В цьому стандарті передбачено перелік та зміст гарантованого пакета соціальних послуг, які надають вищезазначені організації та установи дітям з ВІЛ-інфекцією, дітям, народженим ВІЛ-позитивними матерями, членам їхніх сімей.

До соціально-медичних послуг належать:

-консультувати (індивідуально та в групі) з питань формування прихильності до лікування та особливостей догляду й підтримки дітей, які живуть з ВІЛ;

-навчати профілактиці передачі ВІЛ та опортуністичних інфекцій, формуванню навичок здорового способу життя;

-направляти дитину, яка живе з ВІЛ, до відповідних спеціалістів згідно з потребами та показаннями;

-представляти інтереси клієнтів в організаціях, які надають медичні послуги, з діагностики, лікування ВІЛ-інфекції, супутніх інфекцій або інших захворювань, не пов’язаних з ВІЛ-інфекцією [4, c.141].

Психологічні послуги – це психодіагностика, кризове втручання, психологічна адаптацію до питань, пов’язаних із позитивним ВІЛ-статусом, підготовка рекомендацій для соціального супроводу, індивідуальні та групові консультації для дітей, батьків (законних представників) з питань підготовки батьків до відкриття дитині діагнозу, проведення групових занять і тренінгів, спрямованих на вирішення проблем особистості, сприяння організації та роботі груп взаємодопомоги.

Соціально-економічні послуги передбачають здійснення моніторингу дотримання законодавчих норм щодо обов’язкових соціальних виплат, залучення коштів благодійних фондів, які будуть спрямовано на лікування, оздоровлення, харчування, транспортування дитини.

До соціально-педагогічні послуги належать:

-виявити та сприяти розвитку різнобічних інтересів і потреб дітей, які живуть з ВІЛ, та дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями;

-організовувати індивідуальний навчальний та виховний процеси, дозвілля, спортивно-оздоровчу, технічну та художню діяльність тощо;

-проводити індивідуальні і групові заняття з дітьми та їх законними представниками з метою підготовки ВІЛ-інфікованих дітей до перебування в організованих дитячих колективах;

-проводити консультації, індивідуальні та групові заняття з батьками (особами, які їх заміняють) з питань догляду, розвитку та виховання дітей, які живуть з ВІЛ;

-домагатися права дитини на дошкільну та загальну середню освіту. 

-Юридичні послуги необхідні, щоб:

-надавати консультації з питань дотримання прав на навчання, лікування, конфіденційність;

-проводити інформаційно-просвітницькі заходи з питань законодавства у сфері ВІЛ-інфекції для батьків (законних представників) ВІЛ-інфікованих дітей та державних установ, громадських організацій, які працюють у сфері ВІЛ-інфекції;

-здійснювати представництва дітей, які живуть з ВІЛ, у питаннях, пов’язаних з позитивним ВІЛ-статусом;

-оперативно реагувати, відповідно до чинного законодавства, на факти порушення прав ВІЛ-інфікованих дітей, зокрема факти насильства;

-представляти інтереси постраждалої дитини в різних установах та організаціях. 

Соціально-побутові послуги спрямовані на те, щоб забезпечити