Організаційно-методичні засади здійснення соціально-психологічного супроводу ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей

Соціальне інспектування сім’ї. Інформація про сім’ю, в якій виховується ВІЛ-інфікована дитина, може надійти в соціальну службу від інших установ та організацій не з приводу того, що дитина має ВІЛ-інфекцію, а з приводу, наприклад, ризику позбавлення батьків батьківських прав чи загрози вчинення насильства, відсутності житла, бідності тощо [4, c. 143]. В цьому випадку на підставі отриманої інформації соціальна служба здійснює інспектування сім’ї, під час якого з’ясовує основні проблеми та потреби членів родини; готує соціально-психологічну характеристику сім’ї [4, c. 144]. За результатами соціального інспектування складається акт і, якщо є відповідні підстави, інформація про сім’ю заноситься до загального банку даних сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах. Результатом соціального інспектування може бути:

-занесення інформації про сім’ю, яка виховує дитину із ВІЛ-інфекцією, до банку даних як про таку, що опинилася в складних життєвих обставинах;

-винесення на розгляд дорадчого органу питання про подальшу роботу з сім’єю;

-узяття під соціальний супровід без винесення питання на розгляд дорадчого органу (у разі подання заяви сім’єю);

-надання соціальних послуг;

-рекомендації членам сім’ї, пов’язані з подоланням складних життєвих обставина власними силами, засобами та можливостями;

-клопотання про направлення до закладу соціального обслуговування;

-звернення до органів влади, підприємств, установ та організацій з метою сприяння ними вирішенню питань з подолання складних життєвих обставин;

-порушення перед відповідними органами клопотання про застосування передбачених законодавством санкцій до підприємств, установ та організацій усіх форм власності, громадян, накладання дисциплінарних та адміністративних стягнень на посадових осіб у разі порушення ними законодавства стосовно дітей і молоді;

-прийняття керівництвом соціальної служби інших рішень, спрямованих на розв’язання проблем сім’ї, яка опинилася в складних життєвих обставинах.

Не допускається розголошення одержаних при здійсненні соціального інспектування відомостей про особисте життя членів сім’ї та іншої інформації, якщо це порушує їхні права та законні інтереси. Якщо занесена до банку даних сім’я, що виховує ВІЛ-позитивну дитину, потребує втручання інших установ та організацій для вирішення її проблем, якщо проблеми дуже серйозні, які потребують негайного та комплексного вирішення, матеріали про стан цієї сім’ї виносяться на розгляд дорадчого органу, який створений або при управлінні у справах сім’ї та молоді, або безпосередньо на чолі із заступником державної адміністрації [4].

Матеріали на це засідання готує соціальна служба. На засіданні дорадчого органу присутні представники охорони здоров’я, освіти, міліції, праці та соціального захисту тощо, може бути присутньою й сім’я.

Далі назвемо принципи роботи соціальних служб. Основними принципами надання соціальних послуг та роботи соціальних служб є:

-дотримання і захист прав людини;

-адресність та індивідуальний підхід;

-доступність та відкритість;

-добровільність вибору отримання чи відмови від надання соціальних послуг;

-гуманність;

-законність;

-конфіденційність.

Якщо сім’я, яка має дитину з ВІЛ-інфекцією, потребує не одноразових послуг, а комплексної допомоги, оскільки має серйозні перешкоди для нормальної життєдіяльності такої дитини, то соціальна служба може взяти таку сім’ю або особу під соціальний супровід. 

Відповідно до Закону України «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю», соціальний супровід – це вид соціальної роботи, спрямованої на здійснення опіки, допомоги та патронажу соціально незахищених категорій дітей та молоді з метою подолання життєвих труднощів, збереження, підвищення їхнього соціального статусу [14]. У загальному розумінні соціальний супровід є визначеною формою роботи, яка спрямована на подолання або мінімізацію складних життєвих обставин, адаптацію до умов середовища шляхом надання конкретних соціальних послуг. Варто зазначити, що соціальний супровід – це тривалий процес, до якого можуть залучатися суб’єкти різних галузей (психологи, педагоги, юристи, медичні працівники та ін.) й іноді саме від їхньої взаємодії залежить результат. Якщо ми говоримо про соціальний супровід сім’ї, яка має ВІЛ-інфіковану дитину, то всі вищезазначені фахівці є залученими до вирішення проблем сім’ї, оскільки на сьогодні рівень стигматизації та дискримінації людей, які живуть з ВІЛ, залишається ще досить високим.

Особливістю соціального супроводу є добровільність, тобто сім’я чи особа повинна засвідчити свою згоду на здійснення соціального супроводу, а значить – на втручання у своє життя. Отже, сім’я, яка має ВІЛ-позитивну дитину, може обрати для здійснення соціального супроводу не соціальну службу, а, наприклад, громадську організацію, що сьогодні дуже ефективно працюють саме з проблемами ВІЛ-інфекції. Тоді соціальна служба може виступити одним із суб’єктів, залучених до цього процесу соціального супроводу.

Основні ознаки соціального супроводу: 

-це не одна послуга, а комплекс; 

-ці послуги надаються протягом певного періоду; 

-залучення інших фахівців та використання ресурсів громади;

-згода особи на соціальний супровід та її активна позиція [8].

Впродовж історії соціальної роботи відбувалася поступова зміна значення поняття «соціальний супровід». Якщо на початку XX століття основним алгоритмом довготривалого