Організаційно-методичні засади здійснення соціально-психологічного супроводу ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей

Мета соціального супроводу – допомогти подолати життєві труднощі, мінімізувати негативні наслідки чи повністю розв’язати проблеми сім’ї [14]. Тобто сім’я під час соціального супроводу набуває навичок, які надалі допоможуть їй самостійно забезпечувати розвиток та виховання дитини з ВІЛ-інфекцією.

Залежно від особливостей людини соціальний супровід має свою специфіку щодо змісту, технологій та процедур, які застосовуються. Вони викладені у відповідних нормативних документах. Сім’я, яка виховує ВІЛ-інфіковану дитину, звернувшись до соціальної служби, має право отримати детальну інформацію про соціальний супровід, його етапи тощо. Соціальний супровід розпочинається безпосередньо після закріплення за відповідною сім’єю, яка виховує ВІЛ-позитивну дитину, конкретного соціального працівника. Слід наголосити, що соціальний супровід здійснюється на підставі договору, що регулює взаємні відносини, визначає відповідальність сторін і фіксує згоду та обов’язкову участь членів сім’ї у виконанні плану соціального супроводу.

Договір укладається між дорослим представником сім’ї та соціальною службою й підписується обома сторонами перед початком надання послуг. Він визначає:

-мету й завдання соціальних послуг та умови їх надання / отримання;

-обсяг та зміст послуг, які надаватимуться дитині та родині безоплатно;

-права та обов’язки членів сім’ї (осіб, які потребують соціальних послуг) та суб’єкта, що надає соціальні послуги, а також відповідальність у разі порушення умов договору;

-умови припинення надання соціальних послуг;

-термін дії договору.

Перед підписанням договору фахівець має переконатись, що члени сім’ї усвідомлюють призначення та функції документа, права та обов’язки сторін, розуміють значення термінів. При потребі їм пояснюють положення договору. На початку соціального супроводу соціальний працівник відвідує сім’ю, яка виховує дитину з ВІЛ, з метою комплексного обстеження та здійснення оцінки потреб сім’ї або особи.

Визначимо особливості соціального супроводу сім’ї, яка виховує дитину з ВІЛ-інфекцією. Зупинимося на деяких особливостях соціального супроводу сім’ї, яка має ВІЛ-інфіковану дитину. При соціальному супроводі сім’ї треба враховувати такий його елемент, як комплексність. Зазвичай така сім’я, крім необхідності вирішувати низку проблем, зазнає ще стигматизації та дискримінації, спричинених ВІЛ-інфекцією. Все це ускладнює як вирішення проблем, так і подолання складних життєвих обставин. Тому така сім’я, як правило, потребує більш довготривалого втручання соціальної служби, ніж інша. В роботі з такими сім’ями важливо якнайраніше виявити їх, ще до наслідків стигматизації та дискримінації, коли набагато складніше позитивно вирішувати певні конфліктні ситуації, ніж попереджувати їх. З іншого боку, рано виявити такі сім’ї досить важко, оскільки саме ВІЛ-інфекція та пов’язані з нею питання конфіденційності не дозволяють соціальній службі вийти на таку сім’ю на початковому етапі. Сім’я або сама повинна звернутися до соціальної служби, що на ранньому етапі малоймовірно з огляду на рівень довіри населення Україні до державних структур, або її може спрямувати до соціальної служби громадська організація, яка має більший доступ до цієї цільової групи. Саме тому соціальній службі вкрай важливо налагодити тісні та ефективні зв’язки з усіма громадськими організаціями, які працюють з цією категорією населення.

Ще одним важливим суб’єктом, який теж на ранньому етапі має доступ до сім’ї, що виховує ВІЛ-позитивну дитину, є центр профілактики та боротьби з ВІЛ-інфекцією. З ним має бути відпрацьована така форма взаємодії. Соціальна служба сім’ї надає адекватну інформацію про можливість отримати допомогу в соціальній службі, при потребі отримати соціальний супровід та послуги сім’я може звернутися до соціальної служби. Практика роботи соціальних служб зі здійснення соціального супроводу сім’ї, яка має дитину з ВІЛ-інфекцією, показує, що здебільшого проблеми такої сім’ї пов’язані з відсутністю офіційних документів (паспорта, свідоцтв про народження дітей), засобів догляду за дитиною, прихильності до АРТ, дискримінацією щодо отримання різних видів послуг, психологічними проблемами, пов’язаними з отриманням позитивного результату на ВІЛ.

Застосування соціального супроводу, як ефективної форми, доцільне та необхідне:

-при можливій реінтеграції ВІЛ-інфікованої дитини із закладу інтернатного типу до біологічної сім’ї;

-для запобігання вилучення ВІЛ-інфікованої дитини з біологічної сім’ї;

-для попередження відмови від новонародженої дитини, народженої ВІЛ-інфікованою матір’ю (це забезпечує профілактику соціального сирітства).

Соціальний супровід базується на принципах:

-добровільності в прийнятті допомоги, активної участі сім’ї або особи в подоланні складних життєвих обставин;

-поваги до людини, визнання її цінності незалежно від реальних досягнень та поведінки особистості;

-реалізації першочергового права дитини на зростання й виховання в сім’ї.

-індивідуального та диференційованого підходу до кожної особи, кожної сім’ї з урахуванням їхніх потреб та особливостей;

-системності, комплексності, безоплатності, доступності соціальних послуг;

-толерантності й гуманізму, відповідальності за дотримання норм професійної етики;

-пріоритетності інтересів сім’ї в цілому й окремих її членів, збереження цілісності сім’ї [4, c. 147].

 

 

Складний період соціальних трансформацій та економічної нестабільності, який переживає Україна сьогодні, позначився на розвиткові нових форм участі громади в розв’язанні соціальних проблем. Сьогодні під словами «недержавні організації соціальної сфери» (НДО) (їх ще