Організаційно-методичні засади здійснення соціально-психологічного супроводу ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей

1.Всеукраїнські громадські організації діють на території всієї країни, мають філії в більшості регіонів та зареєстровані Міністерством юстиції України.

2.До місцевих належать ті об’єднання, які діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці або регіону, та які зареєстровані відділом юстиції місцевої державної адміністрації.

3.Міжнародною може бути організація, діяльність якої поширюється на територію України та ще принаймні однієї іншої держави та яка зареєстрована Міністерством юстиції України. Територію діяльності та орган, де організацію зареєстровано, об’єднання громадян визначає самостійно [4, c.158].

Стаття 10 Закону «Про об’єднання громадян» регламентує створення та роботу спілок (союзів, асоціацій) об’єднань громадян, а також форми співпраці окремих НДО.

З’ясуємо хто створює громадські організації. Громадська організація може бути заснованою групою громадян (не менше 3-х засновників) під впливом емоційного піднесення, значної події (наприклад, радикальних політичних змін, зневірі в можливій участі державних закладів соціального спрямування), внаслідок виникнення й актуалізації нової соціальної проблеми [4]. Не винятком є і громадські організації, які створено з метою допомогти батькам або опікунам доглядати й виховувати ВІЛ-позитивну дитину, незважаючи на відсутність будь-яких вказівок зверху. На життєздатність НДО впливає багато чинників:

-чітко визначена місія, сформульована як результат усвідомлення значимої для членів організації та суспільства взагалі соціальної проблеми;

-висока мотивація ініціаторів створення НДО;

-чітка структурна побудова і сильний лідер;

-активна позиція організації щодо вивчення, здобуття та раціонального використання всіх груп ресурсів;

-стратегічне планування, налагодження контактів на всіх рівнях;

-«прозорість» у роботі НДО для членів організації та для громади тощо [9].

На кожному рівні свого розвитку НДО соціальної сфери має контакти з державними структурами. Сьогодні створити благодійну або громадську організацію можна будь-кому, але доцільність її започаткування має відповідати потребі жителів міста або району, де створюється така НПО.

Головні критерії, які необхідно вивчити та дотримуватися в процесі реєстрації та поточної діяльності НПО, що надає соціальну допомогу клієнтам, полягають за моделлю Максвела у:

-географічній доступності (зручності розташування сервісів і послуг);

-соціальній доступності (мінімальна бюрократична система отримання послуг, різноманітність послуг, які задовольняють клієнта будь-якого соціального рівня);

-рівності в розподілі послуг (можливість клієнтів отримати необхідну допомогу, незважаючи на соціальний рівень, економічну спроможність та релігійну належність);

-відповідності потребам населення;

-ефективності (досягнення позитивних змін як результату);

-економічності (вартість послуг повинна адекватно співвідноситись із соціальним впливом на вирішення проблеми клієнта, тобто ефективністю). 

Життєвий шлях успішної професійної громадської організації «від реєстрації - до ефективного функціонування». 

1 рівень – реєстрація у виконавчих органах самоврядування, щоквартальне звітування про фінансову діяльність перед податковою інспекцією, оренда приміщення, яке здебільшого перебуває у власності держави;

2рівень – пошук однодумців, фахівців та клієнтів через державні агенції (медичні заклади, заклади освіти, соціальну службу), контакти з профільними державними науковими установами для професійного аудиту, наставництва або співпраці;

3 рівень – усвідомлення своєї ролі у вирішенні соціального замовлення та лобіювання державного фінансування програм (інституалізація організації як стабільне її функціонування в майбутньому);

4 рівень – розробка цільових проектів разом із партнерами, профільними державними установами, створення спільних координаційних органів для розв’язання проблеми, установлення стабільних контактів групами клієнтів, усвідомлення переваг використання різних можливостей та важелів впливу при розв’язанні соціальної проблеми, координація зусиль з іншими НДО;

5 рівень – лобіювання законодавчих змін із застосуванням добре відпрацьованих офіційних та неформальних конструктивних методів впливу [4, c. 160].

Участь громадського сектору в доступі до лікування ВІЛ-інфікованих людей та формування прихильності до АРТ. Охоплення та якість програм АРТ мають визначальний вплив на показники смертності через СНІД та виживання, а також можуть мати безпосередній вплив на зниження передачі ВІЛ. Починаючи з 2004 року, в Україні досягнуто значного прогресу в наданні медичного догляду та лікуванні людей, які живуть з ВІЛ. Сьогодні АРТ є доступною в усіх 27 регіонах України. Втім, охоплення АРТ є недостатнім для забезпечення потреб дедалі більшої кількості нових пацієнтів, які потребують лікування. Показники смертності внаслідок СНІДу залишаються високими і продовжують зростати. У 2007 році було зареєстровано 2508 випадків смерті від хвороб, спричинених СНІДом. Це найбільша кількість випадків смерті від СНІДу з початку епідемії в країні. Це свідчить про те, що розширення лікування не може реально вплинути на рівень смертності.

Чинні плани в рамках нової Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки передбачають забезпечення АРТ понад 40 000 пацієнтів до 2013 року. Виходячи з консервативних оцінок, цього буде достатньо для того, щоб забезпечити до 2013 року потреби тільки половини пацієнтів з пізньою стадією ВІЛ-інфекції, залишаючи значний і все більший дефіцит охоплення програмами лікування.

Сьогодні в Україні для людей, які живуть з ВІЛ, пропонується значний набір послуг немедичного догляду та підтримки. Більшість із цих послуг надає мережа з понад 50 неурядових організацій (переважно у великих містах і за підтримки грантів Глобального фонду). Деякі з них дали помітні наслідки щодо покращення