Модуль 1. Самостійна робота і поточний контроль. Змістовий модуль 1. Роль НБУ в економіці держави та порядок формування пасивів банку

Для відстеження порушень і контролю за джерелами коштів, спрямованих на придбання акцій банку, Національний банк України забороняє банкам випускати акції на пред'явника. 

Власники звичайних акцій беруть участь в управлінні банком, поділяють збитки і ризики його діяльності та отримують доходи у вигляді дивідендів. Вони вкладають свій капітал на весь час.

Привілейовані акції дають право їхнім власникам на отримання фіксованих дивідендів незалежно від прибутку банку, але не дають права на участь у його управлінні. 

Перший випуск акцій банку має складатися тільки зі звичайних акцій, а їхній продаж звільнено від оподаткування. Додаткові емісії можуть включати і звичайні, й привілейовані акції. Банки надають перевагу привілейованим акціям, щоб запобігти розширенню кола власників банку та втраті контролю за ним, проте обсяг привілейованих акцій не може перевищувати 10 % статутного капіталу. 

Щодо форми випуску акцій, то вони можуть бути документарними і бездокументарними. У разі документарної форми акціонери отримують сертифікати акцій, де є інформація про їхню кількість, реквізити, а також підтверджується сукупність прав, що належать їхньому власникові. Бездокументарною формою випуску є обліковий запис, здійсненний зберігачем цінних паперів, який підтверджує право власності на акції.

Усі випуски цінних паперів банку, незалежно під розміру випуску та кількості інвесторів, підлягають державній реєстрації. Мета цієї процедури - підвищити відповідальність банків-емітентів перед покупцем цінних паперів і знизити ризики, пов'язані з фінансовими зловживаннями та махінаціями.

Для реєстрації випуску акцій банк-емітент складає проспект емісії. Проспект емісії - це документ, у якому зазначено відомості про випуск і розміщення цінних паперів. Готується він засновниками банку (при першій емісії) та правлінням банку (у випадку наступних емісій). У проспекті емісії повідомляється про банк, його фінансове становище, вичерпні відомості про майбутній випуск цінних паперів. 

Формувати та збільшувати статутний капітал банк може тільки у формі грошових внесків.

Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства можливе шляхом:

- додаткової емісії акцій: старі акціонери мають переважне право викупу акцій нової емісії (щоб не допустити розмивання їхньої частки у статутному капіталі);

- збільшення номінальної вартості акцій: старі акціонери здійснюють доплату до нової номінальної вартості або обмінюють старі акції на меншу кількість нових; якщо такі варіанти не влаштовують акціонера, емітент зобов'язаний викупити акції у власника;

конверсії боргу у власність: обмін облігацій банку на прості іменні акції, тобто колишні кредитори банку стають його співвласниками, змінюється структура пасивів (фінансовий лсверидж); для цього банки випускають так звані конверсійні облігації, умовами випуску яких передбачено можливість обміну за визначеним співвідношенням на акції банку.

Рішення про збільшення чи зменшення статутного капіталу ухвалюють на загальних зборах акціонерів 3/4 голосів акціонерів, присутніх на зборах.

 

 

Резервний фонд використовується для забезпечення непередбачених витрат, покриття збитків від банківської діяльності, а також виплати дивідендів за привілейованими акціями, якщо для цього недостатньо прибутку. Він формується у розмірі не менше 5 % від річного прибутку банку до досягнення 25 % регулятивного капіталу. 

У разі повного або часткового використання коштів резервного фонду відрахування з прибутку до нього - відновлюють.

Відрахування до резервного фонду від чистого прибутку звітного року здійснюються після затвердження загальними зборами учасників банку річного бухгалтерського звіту та прийняття рішення щодо розподілу прибутку. Резервний фонд банку може бути використаний тільки на покриття збитків банку за результатами звітного року згідно з рішенням спостережної ради банку та в порядку, визначеному загальними зборами його учасників.

Окрім того, в банку можуть формуватися:

фонд економічного стимулювання (для мотивації працівників);

фонд економічного розвитку (для оновлення основних засобів);

страховий фонд (для фінансування витрат на усунення наслідків стихійного лиха або інших неочікуваних обставин у діяльності банку).

Спеціальні фонди призначені для виробничого і соціального розвитку банку. їхня відмінність від резервного фонду полягає в тому, що вони мають конкретне призначення (наприклад, для виплати премій працівникам). 

 

 

Залучені кошти - основне джерело формування банківських кредитних та інвестиційних ресурсі». Вони існують у двох формах: депозитній (депозити) і недепозитний (короткострокові боргові цінні папери).

Клієнт, вкладаючи кошти у банк, отримує прибуток у вигляді відсотків та гарантію їхнього збереження. Банк отримує різницю між процентами за депозитами і процентами, отриманими від позичальників капіталу. Ця різниця (маржа) є винагородою банку за виконану роботу зі залучення вільних грошових коштів і розміщення позикового капіталу.

Вигоду, хоча й опосередковану, від залучення коштів на рахунки отримує і держава, адже банк у процесі вкладання залучених коштів в економіку розширює її ресурсні можливості, а отже, здатність до зростання та оновлення, що є метою діяльності держави.

Під депозитом розуміють кошти, передані на зберігання у фінансово-кредитну установу з відповідним режимом їхнього використання, що регулюється банківським законодавством.

Є такі види вкладів:

• депозити до запитання (безстрокові, трансакційні);
• строкові;
• ощадні рахунки.

Депозити до запитання можуть бути вилучені з банку власником на першу вимогу в готівковій та безготівковій формі. 

До