Ризики зовнішньоекономічної діяльності та методи їх зниження

Передумовою укладення зовнішньоторговельного контракту є обговорення його основних складових стосовно предмету угоди – товару. Власник товару з метою пошуку потенційного покупця може розсилати свої пропозиції по продажу товару у вигляді „оферти”, яка має певні особливості щодо зазначення відомостей стосовно товару. Потенційний покупець з метою отримання більш привабливих для нього умов придбання товару може направити власнику свої контрпропозиції, та з цього моменту починається дійсне обговорення змісту торгівельної угоди. За результатами узгодження позицій майбутніх сторін контракту здійснюється обговорення та деталізація основних положень угоди.

В першу чергу при укладенні зовнішньоторговельного контракту необхідно визначитись з майбутнім „характером угоди”. У зв’язку з відсутністю законодавчо закріпленого цього терміну пропонується наступне – „характер угоди – це зміст зовнішньоторговельної операції з урахуванням виду і форми оплати за товар та переходу права власності на нього”. Ризик не визначеності характеру угоди полягає в тому, що державні контрольні служби, а саме – митні, податкові та правоохоронні, здійснюють контроль за проведенням операцій з товаром на підставі законів, постанов уряду та відомчих документів. Зміст кожної торговельної операції, порядок її проведення та напрямки державного контролю врегульовані національними вищенаведеними актами, а впровадження кожним окремим суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності угод, що не мають нормативного закріплення, можуть призвести до збитків. Слід нагадати, що на сьогодні на Україні мають нормативне закріплення наступні зовнішньоторговельні операції: купівля – продаж, бартерні (товарообмінні), орендні та операції з давальницькою сировиною. При цьому згідно норм Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” дані операції так чи інакше передбачають перехід права власності на товар.

Державні контрольні служби на підставі характеру угоди здійснюють контроль за своєчасністю повернення валютної виручки, своєчасним та еквівалентним надходженням товару за бартерними операціями, правильністю, своєчасністю та повнотою перерахуванням або надходженням орендних (лізингових) платежів, термінами виконання операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах та правильністю і повнотою здійснення розрахунків за переробку давальницької сировини у готову продукцію тощо.

Таким чином, невизначеність характеру угоди у контракті є джерелом ризику взагалі та, окрім того, не дозволить розглядати такий контракт, як підставу для переміщення товару через митний кордон. Контракт, що не має визначеного характеру угоди, всіма контрольними структурами, а саме – митницею, податковою службою, правоохоронними органами та банками, повинен розглядатись як матеріально оформлені наміри сторін стосовно проведення зовнішньоторговельної операції, яка не передбачає переходу права власності на товар та проведення розрахунків за нього у грошовій чи товарній формі. Обрання суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності торговельної операції, характер угоди якої має суттєві відмінності від вищенаведених, утворює джерело ризику щодо виконання вимог торговельної угоди перед контрагентом, бо митні органи не приймуть товар до митного оформлення, банки не зможуть здійснити купівлю чи переказ валютних коштів за кордон, та, окрім того, з боку податкових органів можна очікувати негативну реакцію і застосування фінансових штрафних санкцій.

Наступним можливим джерелом ризику за зовнішньоторговельним контрактом може виступити маловідомий контрагент, який здійснює його укладення з шахрайською метою отримати незаконні прибутки. До таких шахраїв можна віднести фірми „одноденки”, де одною з ознак можливого шахрайства може виступити пропозиція контрагента щодо укладення контракту через посередника, а тим паче через посередника розташованого у офшорній зоні. Дані ознаки стосуються також посередницьких контрактів (перевезення, зберігання, комісії, доручення тощо), коли розрахунки за виконання послуг з безпосереднім виконавцем здійснюються, без належного оформлених договірних відносин, через агента чи експедитора. Даний ризик, що може бути сформований непорядним контрагентом за контрактом, може призвести до втрати товару або коштів за нього, викликати штрафні фінансові санкції з боку податкових органів та на підставі статті 37 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності може бути позбавленим права ведення зовнішньоекономічних операцій взагалі.

Предмет контракту – тобто товар може мати безліч джерел ризиків, коли його опис у тексті контракті не конкретизовано та носить узагальнений, довільний характер у наслідок чого можуть виникнути ризики та протиріччя з вимогами державної системи регулювання зовнішньоекономічних відносин. Відомо, що кожна окрема держава або економічні та митні союзи запроваджують заборони або обмеження на ввезення певних видів товарів чи ввести на визначену сукупність товарів підвищені ставки мита. Такий протекціоністський засіб, відносно аналогічних та подібних товарів вітчизняного походження, спроможний стимулювати вітчизняну промисловість та дозволяти тримати рівень цін на вітчизняні товари на внутрішньому споживчому ринку на належному рівні, що забезпечує покриття витрат виробництва та дозволяє отримати відповідний прибуток.

Державні контрольні органи стикнувшись з „розмитістю” опису товару у контракті мають право на проведення досліджень з метою встановлення безпеки товару для населення та навколишнього середовища, уточнення або виявлення окремих характеристик товару тощо. Такі процедури по уточненню показників товару здійснюються за рахунок імпортера чи експортера та потребують часу і витрати додаткових коштів. Окрім того, контрольні служби зобов’язані забезпечити захист вітчизняного ринку від ризику проникнення контрафактних (підроблених) товарів, що також пов’язано з вимогами щодо проведенням більш глибокого дослідження властивостей товару та необхідністю залучення іноземних експертів підприємства – виробника.

Досить вагомий ризик може виникнути у разі коли предметом контракту є складні вироби, а саме – технологічні лінії та промислове обладнання, що мають у своєму