Ризики зовнішньоекономічної діяльності та методи їх зниження

Форс-мажорні обставини, які можуть вплинути на виконання умов контракту, не залежать від волі контрагентів, але є джерелом виникнення ризиків, у наслідок яких обидві сторони угоди можуть отримати відчутні фінансові збитки за контрактом та призвести до його розриву. Сторонам контракту доцільно визначити джерела виникнення такого роду обставин бо вони є джерелами ризику, проте на момент узгодження проекту контракту майбутні контрагенти повинні їх обговорити та зазначити шляхи їх подолання, що суттєво зменшує вірогідність понесення збитків кожної договірної сторони. Умовами подолання таких ризиків є визначення їх узгодженого переліку, порядок та умови сповіщення щодо виникнення форс – мажорних обставин, можливі шляхи їх врегулювання та варіанти відшкодування можливих фінансових претензій. Незважаючи на те, що дані обставини не залежать від волі сторін контракту, захист від їх впливу – це захист прибутковості зовнішньоекономічної операції для контрагентів.

Арбітраж, як один із засобів захисту фінансових інтересів за контрактом, може також стати джерелом виникнення ризиків до яких можна віднести неузгодженість країни розташування суду, невизначеність щодо законодавства що головує над зовнішньоторговельною операцією за контрактом, умови та обставини що повинні спонукати сторони угоди для звернення до суду тощо.

Підсумовуючи викладене, можна зазначити що джерела виникнення ризиків формуються безпосередньо складовими зовнішньоторговельної угоди, при цьому джерела виникнення ризиків за своїм походженням є взаємопов’язаними категоріями, аналіз впливу яких на виконання торговельної угоди повинен здійснюватись комплексно. Разом з тим, аналіз та синтез ризиків повинен проводитись з урахуванням особливих властивостей предмету контракту – „товару”, стосовна переходу права власності на який і здійснюється укладення угоди.

Визначення джерел ризику вкрай необхідно підприємцям, бо категорія „ризик” притаманна любому виду діяльності, а у зовнішньоекономічній галузі тим паче, бо щонайменше національне законодавство двох країн буде впливати на ефективність її організації та здійснення.

Державні структури, що мають повноваження щодо контролю зовнішньоекономічних операцій, повинні на підставі аналізу можливих контрактних ризиків визначати шляхи захисту економічних інтересів країни.

У світовій господарській практиці зустрічаються наступні види ризиків:

1) виробничий, тобто пов'язаний з безпосереднім виробництвом торговельної продукції й виникає у випадку різкого збільшення або зменшення розмірів виробництва, непередбачених витрат, залучення нових інвестицій, освоєння інновацій і т. д.

2) комерційний. Він виникає в процесі реалізації товарів і послуг, різкої зміни попиту, росту товарних витрат, освоєння нових видів торгівлі й т. д.

3) фінансовий ризик. Цей ризик присутній постійно, тому що будь-яке підприємство здійснює свої фінансові відносини з банками й іншими кредитними установами, а його фінанси втілюються цінними паперами. Діяльність банків у свою чергу залежить від коливань курсу цінних паперів, процентних ставок на кредити, позики, від інфляції, від коливань валютних курсів і т. д.

При виході господарських суб'єктів на світові галузеві ринки, зазначені види ризиків можуть модифікуватися й значно підсилюватися, насамперед, під впливом закордонного середовища. У результаті цього у світовій торгівлі з'являються наступні види ризиків:

1) господарсько-правові ризики. Вони пов'язані з національними розходженнями в законах й інших нормативних актах, які регулюють зовнішньоекономічну діяльність;

2) політичні ризики пов'язані зі зміною політичної ситуації в тій або іншій країні. Наприклад, прихід до влади нового уряду й введення їм обмежень на експорт, імпорт, ембарго на товари й т. д. ;

3) властиво міжнародні ризики. Ці ризики пов'язані з діями міжнародних економічних і фінансових організацій, які вводять нові умови торгівлі, міжнародні стандарти, режими заборонних або заохочувальних мір у міжнародній торгівлі;

Нарешті в самій зовнішній торгівлі кожної країни особливо при експортно-імпортних угодах, їхньому висновку й виконанні виникають наступні ризики:

1) ризик невиконання умов міжнародного контракту (строки поставки, невідповідність кількості, якості й т. д.) ;

2) ризик невиконання зобов'язань по взаємних платежах або так званий кредитний ризик;

3) валютний ризик, що виникає у зв'язку з постійним коливанням валютних курсів;

4) збутовий ризик пов'язаний з коливанням попиту на експортні й імпортні товари в країні або на окремому сегменті закордонного ринку;

5) ціновий ризик виникає через світові ціни, що постійно змінюються;

6) комерційний ризик проявляється в несумлінності або неплатоспроможності населення імпортера й недоодержанні прибутку;

7) виробничо-технічний ризик пов'язаний з неможливістю використання у виробництві куплених на світовому ринку ліцензій, патентів, «ноу-хау» або з неможливістю належного налагодження купленого встаткування. (8)

Так само ризики можна класифікувати по наслідках.

- припустимий ризик – це ризик рішення, у результаті нездійснення якого підприємству грозить втрата прибутку; у межах цієї зони підприємницька діяльність зберігає свою економічну доцільність, тобто