Саморозвиток фахівця з економіки як фактор гуманізації педагогічного процесу у вищій економічній школі

Розкрити резервні можливості у інтелектуально-особистісному саморозвитку суб'єкта можливо на думку дослідниці, через вивчення здібностей до професійного саморозвитку. Здатність суб'єкта до професійного саморозвитку, справедливо вважає науковець, виступає у якості показника, що характеризує людину по перше з боку ступеня оволодіння загальнонауковими та спеціальними знаннями та вміннями. теоретико-практичного плану, по друге-пріоритетну у професійному самовдосконаленню дій рефлексивно-перетворюючого типу над діями рефлексивно-описовими (рефлексивно-констатуючими).

Отже, аналіз робіт психологів, дозволив дійти висновку, що вирішення проблеми саморозвитку фахівця в системі професійної освіти пов'язано з особистісно-орінтованою парадигмою освіти, згідно якої відбувається розвиток та саморозвиток психічних якостей людини у єдності розвитку сфер індивідуальності – мотиваційної, інтелектуальної, емоційної, вольової, предметно-практичної, інтелектуальної, емоційної, вольової, предметно-практичної, екзістенціанальної, сфери саморегуляції (Е. В. Бон-даревська, О. С Гребенюк, Т. Б. Гребенюк, Г. Г. Даніленкова та інше).

Серед вітчизняних та російських педагогів що займаються проблемою саморозвитку фахівця у системі професійної освіти потребують уваги дослідження В. І Андреева, К. Я. Вазіної, 1. 1. Голованової, Л. І. Зязюн, ПО. Комарової, Н. Ю. Скрябіної, О. П. Слободян, Є. М. Хайрулліної та інших. Незважаючи на інтерес з боку науковців до проблеми саморозвитку фахівця відсутні дослідження що присвячені майбутнім економістам. Аналіз праць науковців свідчить про значний внесок російських дослідників та створенні певних шкіл, що досліджують питання саморозвитку учнів, студентів та викладачів. Останні ґрунтовні дослідження вітчизняних науковців проводились у декількох напрямках. Значний внесок зроблено О. П. Слободян та Л. І. Зязюн. Оскільки остання більше розкриває питання саморозвитку фахівця у вищому навчальному закладі зупинимось на ній.

Науковець досліджуючи проблему саморозвитку особистості в освітній системі Франції, підкреслює, що саморозвиток особистості – це, передусім, інформаційно забезпечувальна діяльність, що здійснюється шляхом набування (опанування), нагромадження, упорядкування, систематизації, оновлення різновидів досвіду з метою задоволення пізнавальних потреб для здійснення різних видів діяльності. Ми поділяємо точку зору Л. І. Зязюн [2], що саморозвиток детермінується соціально-економічними чинниками, психофізіологічними потенціалом людини, цілеспрямованістю і, в першу чергу, характером та змістом праці. Зумовлюючими силами саморозвитку, на думку дослідниці, є професійно-трудові, матеріальні, соціально-статусні і духовні потреби. І безумовно, зміст саморозвитку є цілісним комплексом процесів і засобів поступу особистості, задоволенням її пізнавальних і духовних потреб, розкриттям і вдосконаленням природних задатків та здібностей. Л. І. Зязюн віднесла саморозвиток до специфічного виду технологічної роботи з різноманітними текстами, системою оновлення, розширення і поглиблення раніше одержаних знань. Вона зазначає, що він є і засобом вторинної соціалізації, індивідуалізації, самовдосконалення, а також способом самоорганізації і самоконструювання особистості. Саморозвиток, за Зязюн Л. І., диференціюється за діяльнісно-видовим принципом: освітньо-виховний, загальнокультурний, професійний, політичний, правовий, економічний, моральний, художній, естетичний, релігійний тощо. Саморозвиток особистості функціонально зорієнтований: на її загальноосвітню і професійну підготовку, загальнокультурний розвиток; оптимальну організацію вільного часу; компенсаторну, амортизаційну, адаптивну, терапевтичну самодіяльність. Функціональна спрямованість саморозвитку, підкреслює дослідниця, вирішує перспективні, довгострокові, короткострокові, ситуативні, одиничні суспільно та індивідуально значущі задачі.

Таким чином аналіз наукової літератури, дозволяє стверджувати, що саморозвиток – це процес саморуху особистості до нового якісного стану, здатність зберігати та удосконалювати свою власну цілісність на підставі самоорганізації. Професійно-особистісний саморозвиток – інтегративний процес усвідомленого особистісного становлення, що заснований на взаємодії внутрішньо значущих та активно-творчо сприймаємих зовнішніх факторів. Особистісними механізмами саморозвитку є: самопізнання, саморефлексія, самовизначення, самопроектування, саморегуляція, самоосвіта, самореалізація, самоактуалізація та самопрезентація. Безумовно саморозвиток фахівця з економіки є фактором гуманізації педагогічного процесу у вищій економічній школі. Оскільки сьогодні є необхідність осмислення нової ролі людини і без розвитку невиявлених, нереалізованих здібностей не можливим стає процес самоудосконалення та самовиявлення фахівця з економіки. А звідси невирішеними будуть проблеми покращення якості життя, підвищення рівня конкуренто-спроможності України тощо. Переориентація з рівня формального на рівень особистісного знання передбачає гуманізацію навчально-виховного процесу у вищому економічному закладі. Проблема гуманізації виховання та навчання не є новою а ні для вітчизняних, а ні для зарубіжних науковців та практиків. Реалізація гуманістичної парадігми підготовки майбутніх економістів потребує перегляду традиційного розуміння мети навчання, відпрацювання нових підходів до його змісту, відносин між учасниками педагогічного процесу у вищій економічній школі. І в першу чергу це стосується демократизації стилю та принципів керівництва навчально-пізнавальною діяльністю студентів. Введення індивідуального навчального плану студента, введення вибіркових дисциплін тощо, ми розглядаємо як прояв вище зазначеного.

Висновки. Отже, у педагогічній теорії проблема саморозвитку фахівця з економіки ще недостатньо вивчена, тому подальшу роботу ми бачимо саме в дослідженні гармонізації системи професійної підготовки в управлінні процесом особистісного саморозвитку майбутніх економістів.

 

 

1.Голованова И. И. Педагогические условия проектирования «Я-концепции творческого саморазвития» студентов (на материале обучения педагогическим дисциплинам) : Автореф... канд. пед наук: 13. 00. 01/Казанский гос. ун-т им. В. И. Ульянова-Ленина. – Казань, 2006. – 22 с.

2.Зязюн Л. І. Саморозвиток особистості в освітній системі Франції: Монографія. – Київ, Миколаїв: Вид-во МДГУім Петра Могили, 2006. – 388 с

3.Ибрагимова Е. Н. Способность субъекта учебной деятельности к профессиональному саморазвитию: Автореф... канд. псих, наук: 19. 00. 01/ Казанский гос. ун-т им. В. И. Ульянова-Ленина. – Казань, 2006. – 22 с.

4.Коваленко Е. А. ціннісна природа усвідомленого саморозвитку особистості: соціально-філософський аналіз/Автор, канд. філософ, наук. -Харків. – 2005. – 22 с

5.Комарова А. А. активизация саморазвития будущего педагога в процессе компьютерного обучения в вузе: Автореф... канд. пед наук: 13. 00. 01/ ГОУ ВПО «Иркутский государственный педагогический университет». -Иркутск, 2007. -17 с.

6.Ожегов С. И. Словарь русского языка около 53000 слов изд. 8-е, стереотип. – М, «Сов. Энциклопедия», 1970. – С 686-687

7.Скрябина Н. Ю. Андрагогические условия профессионально-личностного саморазвития педагога: Автореф... канд. пед наук: 13. 00. 08/ ФГОУ ВПО «Южный федеральный университет. – Ростов-на-Дону 2007. -27 с.

8.Слободян О. П. Творчий саморозвиток особистості студентів педагогічного коледжу в процесі вивчення культурологічних дисциплін: Rue... канд пед наук: 13. 00. 04/Луганський національний педагогічний ун-т ім. Тараса Шевченка. – Луганськ, 2004. – 305 с

9.Сманцер А. П. Гуманизация педагогического процесса в современной школе: история и современность /Учебно-методическое пособие для студентов / А. П. Сманцер, Л. В. Кондрашова. – Мн. : «Бестпринт», 2001. -308 с.

10.Хайруллина Э. Р. Системная ориентация проектно-творческой деятельности на саморазвитие конкурентоспособности студентов инженеров-технологов) : Автореф... докт. пед наук: 13. 00. 08/Казанский гос. ун-т им. В. И. Ульянова-Ленина. – Казань, 2007. – 43 с.