Селекція і елементи насінництва скоростиглих сортів перцю солодкого в лівобережному лісостепу України

Структура і обсяг дисертації: Матеріали дисертації викладено на 223 сторінках машинописного тексту. Дисертація складається із вступу, семи розділів, висновків, списку використаних літературних джерел, додатків. Список використаної літератури налічує 278 праць, у тому числі 26 зарубіжних авторів. Текст ілюстровано 40 таблицями та 23 рисунками.

 

 

Ботанічна характеристика і розвиток селекції перцю солодкого.

Описано походження, поширення і значення культури перцю солодкого, його ботанічну характеристику і класифікацію. На основі аналізу літературних джерел, висвітлено біологічні особливості досягнення, способи і методи створення нових сортів, характеристика вітчизняних і зарубіжних вихідних форм. Обгрунтовано доцільність створення нових, зі стабільною продуктивністю і холодостійкістю сортів перцю солодкого у зв'язку з поширенням ареалу в Північні з дефіцитом тепла регіони України.

Агрокліматичні умови і методика проведення досліджень.

Експериментальна робота виконана в дослідному господарстві «Мерефа» Інституту овочівництва і баштанництва УААН в 1989-2000 pp. в ланці селекційної овочевої сівозміни. Грунт ділянок – чорнозем середньопотужний малогумусний вилугуваний, за механічним складом середньосуглинковий з вмістом в горизонті 0-30 см: гумусу (за Тюриним) – 3, 7%, рухомого фосфору (за Чириковим) -118, обмінного калію (за Масловою) -182 мг на 1 кг грунту, рН – 5, 8, ступінь насиченості основами – 86, 3%.

Агрокліматичні умови Лівобережного Лісостепу характеризуються помірною континентальністю. Кількість атмосферних опадів за рік коливається від 700 мм на заході до 420 мм на сході. В літній період розподіл їх нерівномірний. Середньорічна температура повітря +6, 8 +7, 0 0С, найтеплішого місяця липня +19, 3 +20, 4 0С. Тривалість періоду з температурою понад 10 0С – 170-180 днів. Сума температур вище цієї межі коливається від 2500 на півночі до 2800 0С – на півдні. Для забезпечення максимального урожаю плодів і насіння перцю солодкого сума позитивних температур за його вегетацію повинна бути не нижчою 3000 0С.

Погодні умови в роки проведення досліджень були неоднаковими. Найбільш сприятливими для росту і розвитку рослин перцю солодкого та формування якісного насіння були вегетаційні періоди: 1989, 1991, 1994, 1995, 1997 1998 і 1999 pp., сума активних температур вище 10 0С становила 2809-3173 0С, ефективних – 1273-1612 0С. Середня температура повітря протягом вегетації рослин (III декада травня – II декада жовтня) складала 15, 3-20, 1 0С. Кількість опадів за цей час коливалася від 133, 8 до 318, 6 мм. Відносна вологість повітря становила від 48 до 70%. Інші роки були, в основному, сприятливими для вирощування товарного урожаю.

Вихідним матеріалом в дослідженнях було використано сорти, лінії, гібридні комбінації перцю солодкого селекції Інституту овочівництва і баштанництва УААН, його дослідних станцій, а також світової колекції ВІР. Селекційні дослідження виконано згідно «Методики государственного сортоиспытания сельскохозяйственных культур» (1975), «Методических указаний по селекции сортов и гетерозисных гибридов овощных культур» (1974), «Методических указаний по изучению и поддержанию мировой коллекции овощных пасленовых культур (томаты, перцы, баклажаны) « (1977). Параметри ділянок та схеми садіння на всіх етапах селекції, сортовипробування, первинного насінництва відповідали «Отраслевому стандарту ОСТ 4693-80» (1982).

Для вивчення елементів насінництва було закладено двофакторний дослід. Фізичні та посівні якості насіння визначали за ГОСТом 5055-56 ' «Семена, правила, отбора образцов и методы определения посевных качеств» і ГОСТами 12042-80, 12038-84 та 12036-85.

З біохімічних показників визначали вміст: сухої речовини – термостатним методом, загального цукру – за Бертраном, вітаміну С – за Муррі.

Статичний аналіз експериментальних даних проводили за загальноприйнятими методиками (Доспехов Б. А., 1985), комбінаційну здатність – за методом повних топкросів (УНИИРСТ им. В. Я. Юрьева, 1980).

Мінливість основних господарських ознак і генетичні джерела для селекції скоростиглих сортів перцю солодкого.

Проблемі добору вихідного матеріалу перцю солодкого присвячено багато досліджень. Вивчення його проводили за цінними господарськими ознаками: скоростиглістю, продуктивністю, придатністю до механізованого збирання, якістю плодів, посухостійкістю.

Селекційну роботу по створенню ранньостиглих сортів перцю солодкого розпочато в інституті в 1948 році. До 1975 р. всебічно вивчено майже 190 колекційних зразків перцю солодкого.

З підвищенням популярності культури, розширенням її ареалу в Північні регіони в 80-і роки сортимент перцю поповнився новими скоростиглими, холодостійкими сортами – Піонер, Дружок, Харківський гіркий. Але щоб повністю забезпечити одержання гарантованих біологічно стиглих високоякісних плодів в регіоні та вирішити проблему насінництва селекціонери змушені постійно вести пошук нових вихідних форм. Вирішити проблему допоможе вивчення умов, що впливають на параметри мінливості скоростиглості (V). За роки досліджень нами вивчено колекцію понад 300 сортозразків перцю солодкого, з якої виділено групу скоростиглих, визначено елементи продуктивності та їх мінливість (табл. 1).

Найменшою (5, 89%) вона була у скоростиглих зразків за показником тривалості вегетаційного періоду. Високий рівень варіювання мали (%) : маса плоду – 20, 6, кількість плодів на кущі – 23, 2, висота куща – 24, 4 і урожайність -29, 7.

Кореляційний зв'язок (г) між тривалістю основних періодів розвитку скоростиглих зразків і елементів продуктивності представлено в таблиці 2. Тривалість періоду сходи-цвітіння у скоростиглого зразка більше залежала від суми активних температур (г = 0, 30), ніж від ефективних (г = 0, 05).

Тривалість періоду сходи-цвітіння і сходи-технічна стиглість не мали істотного