Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Семантико-структурна та стильова характеристика фразеологізмів в українських пам’ятках ХVІ – ХVІІ ст.

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
30
Мова: 
Українська
Оцінка: 

душу (серце); тяжкий камінь ліг (упав, звалився) на груди (на душу, на серце); тягар ліг (упав) на серце (на груди); 2) виникнення антонімічних відповідників, пор. стукр. зъ устъ выпускати – „говорити” → суч.укр. не випустити (не пустити) [ні (ані, і)] пари (слова) з вуст – „мовчати”; стукр. не выпущати изъ устъ и ума – „пам’ятати про когось, щось” → суч.укр. випускати / випустити з уваги (з виду) – „забувати про щось, не враховувати чогось”; 3) заміни стрижневого або нестрижневого компонента синонімом, пор. стукр. на свой млынъ воду провадити → суч.укр. лити воду на млин. Це іноді призводить до зміни фразеологічного значення, наприклад: стукр. до голови приходити – „усвідомлювати, розуміти” → суч.укр. лізти в голову (до голови, в памороки) – „настирливо з’являтися у свідомості, ставати предметом думки”; 4) набуття додаткових значень (полісемічних чи омонімічних) унаслідок розширення сполучуваності з іншими словами, пор. стукр. выпустити духа – (без додатка) „померти” → суч.укр. випустити дух – а) (без додатка) „умерти, загинути”; б) (кому) „убити, згубити кого-небудь”; стукр. серце щиплєтъ – „хтось страждає” → суч.укр. щемить / защеміло серце – а) „хтось страждає”; б) „хтось відчуває піднесення, має добрий настрій”; 5) звуження семантики, пор. стукр. бити (бивати) чолом (челомъ) // чоломъ бити / ударити – а) „виявляти комусь пошану”; б) „просити когось”; в) „скаржитися” → суч.укр. бити чолом – а) „виявляти комусь пошану”; б) „просити когось”; 6) зміни фразеологічного значення, пор. стукр. на себе брати – „привласнювати, брати собі” → суч.укр. брати на себе – „зобов’язуватися, погоджуватися, здійснити що-небудь самому”; стукр. св-томъ баламутити – „обдурювати” → суч.укр. баламутити світом – „порушувати звичайний уклад життя, тривожити, бентежити”; 7) усічення варіантів фразеологізмів, пор. стукр. [горкїи (гойныи)] слєзы выливати (витискати, изливати, точити) / выпустити (испустити) → суч.укр. точити сльози; 8) появи варіантів, пор. стукр. сномъ смертельнимъ заснути → суч.укр. спочивати (спати) / спочити (заснути) навіки (довіку, вічним сном).

Порівняльний аналіз українських ФО з іншими слов’янськими мовами дав змогу окреслити кілька груп. Це: 1) власне українська фразеологія, в основі якої лежить національна своєрідність, мовне відображення нашої культури, наприклад: стукр. XI – XIV ст. отъходити / отъити (пойти, преставитися) къ богу → стукр. XVI – XVII ст. къ богу ити / отийти → суч.укр. піти до Бога; стукр. въ очи мглу пущати → суч.укр. пускати (перти) / пустити туман (туману, тумана) [у вічі]; 2) спільнослов’янська фразеологія, пор. стукр. [Пану] [Богу] духа [своєго] отдавати / отдати (поотдавати) → суч.укр. віддавати / віддати Богу (Богові) душу → стбр. аддаць [богу] душу → стп. duha [Bogu] oddawaж / oddaж → суч.п. oddaж [Bogu] ducha → суч.ч. odevsdat / poruиit duљi bohu → суч.болг. предавам / предам богу дух; 3) східнослов’янська фразеологія, пор. стукр. мечу предати (поддати) (кого) → стр. предати (предаяти) мечу (въ мечь, на мечь, под мечь); стукр. душу положити → стбр. душу положити; 4) запозичена фразеологія із: а) польської мови, пор. стукр. св-тъ сей пожегнати; з тымъ ся святом пожєкгнати → стп. їegnaж / poїegnaж (ten) њwiat; poїegnaж siк ze њwiatem; стукр. живота доконати → стп. dokonaж їycia; б) болгарської мови, пор. стукр. псій кусъ вырадити → суч.болг. въвирам / въвра в кушечки (кучи) гьз; натиквам / натикам в кучи гьз.
Простежено також паралелі з мовами західнослов’янської групи, наприклад: стукр. сов-сть гризетъ (кого) → суч.укр. совість мучить (мучила, гризе, гризла) (кого) → суч.п. wyrzuty sumienia drкcz№ (gryz№, nurtuj№, szarpi№) → суч.ч. hryћe svмdomн. 
Сам об’єктивний факт існування етнокультурних фразеологічних паралелей у споріднених мовах свідчить про спільність законів мислення різних народів. Наявність таких паралелей наочно підтверджує присутність тісного взаємозв’язку, взаємозумовленості розвитку мови та культури кожного окремого народу. 
Незважаючи на те, що у близькоспоріднених мовах еквівалентні (ідентичні) відтворення – поширене явище, іноді можна спостерігати деяку відмінність в образній основі ФО, наприклад: стукр. ити (зступовати) въ гробъ → суч.ч. stat (uћ) nad hrobem; hnнt (odpoиivat) (uћ) v hrobм → суч.п. leїeж (spoczywaж) w trumnie (w grobie, w zieme).
Ужиті в різних функціональних стилях (найбільше в художньому, конфесійному, публіцистичному, рідше – в офіційно-діловому та науковому) фразеологізми надають чіткості і виразності діловій та науковій мові, образності і яскравості художній, полемічній та конфесійній літературі, роблять мову різноманітнішою, колоритнішою й безпосереднішою.
 
Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:
 
1. Черевко І.В. Фразеологізми з іменниками Богъ, духъ, душа в українських пам’ятках ХVI-XVII ст. // Українська історична та діалектна лексика: Зб. наук. праць. – Львів, 2003. – Вип. 4. – С. 110 – 118.
2. Черевко І.В. Християнське бачення смерті у фразеології українських пам’яток XVI – XVII cт. // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. – Львів, 2003. – Вип. 30. – С. 100 – 106.
3. Черевко І.В. Фразеологічні дослідження: здобутки й упущення // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: Мовознавство. – Тернопіль: ТНПУ, 2004. – С. 60 – 70.
4. Черевко І.В. Стильові особливості фразеологізмів української мови XVI–XVII ст. // Галичина: Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис. – 2004. – № 10. – С. 195
Фото Капча