Шляхи активізації мовленнєвої активності в умовах ДНЗ

Мовленнєвий розвиток дітей неможливо обмежити рамками занять, однієї змістовної лінії або й сфери життєдіяльності. Він наскрізно проходить крізь усю життєдіяльність дошкільнят. Мовлення – засіб і спосіб спілкування, самовираження, активності дитини у різних напрямках життєдіяльності. Те, наскільки вільно буде почуватися дитина у інформаційному, діяльнісному, предметному просторі групи, закладу багато в чому залежить від педагога.

А оволодіння дитиною-дошкільником українським мовленням прямо залежить від тих умов, які створить педагог:

як він організує простір групи, якими предметами, іграми, іграшками його наповнить;

як буде пропонувати, мотивувати мовленнєву діяльність дітям;

яким грамотним, виразним, доцільним буде мовлення самого педагога;

наскільки уважно він ставитиметься до дитячого мовлення, схвалюватиме та підтримуватиме найменші спроби дитини розмовляти українською мовою;

наскільки тактовною і заохочувальною буде оцінка найменших успіхів дитини та зустрічних кроків батьків.

Такий підхід потребує від педагога знання психології кожної дитини, розуміння меж її розвитку на даному етапі, комплексного охоплення всього змістовного матеріалу Програми та вміння цінувати кожну хвилину, щоб наповнити її тим змістом, який працюватиме на розвиток мовленнєвої компетентності дошкільника.

Створити умови для формування активної позиції дитини у мовленнєвої діяльності допомагають ігри з соціоігрової педагогіки. Такі як:

рольові – «Розвідники», «Злови м’яч», «Люблю – не люблю», «Впізнай за голосом», «Карлики та велетні», «Стільці», «Символи», «Руки – ноги», «Стань за пальцями», «Лічильна машина», «Друкарська машинка», «Букви – загадки», «Дзеркало», «Замри», «Злови звірятко» тощо.

ігри удвох (парами) : Відгадай картинку за описом», «Пізнай за запитанням, що у мене намальовано»;

ігри в мікрогрупах: «Розглянь картинку та дай відповідь на запитання», «Озвучення ілюстрації», «Оживлення ілюстрації», «Придумування своєї казки за ілюстрацією», «Створення різних історій за однією картинкою» тощо.

З метою забезпечення ефективності навчання дошкільників української мови ми спрямовуємо зусилля за наступними векторами:

розвивальне середовище;

устрій життя;

навчально-виховна робота;

створення умов для розвитку особистісної активності.

Організовуючи розвивальне середовище ми звертаємо увагу на його доцільність, достатність, органічність, сучасність та етичність.

Ознайомлюючи з природним середовищем ми розказуємо дітям про назви рослин найближчого оточення, городніх культур, кімнатних рослин. Наші діти знають і вживають назви живих мешканців та неживих об’єктів, явищ природи.

Організовуючи предметне середовище ми включаємо до нього:

предмети та іграшки, що забезпечуватимуть предметно-практичну та ігрову діяльності дітей;

набори предметних, сюжетних картин, добірки ілюстрацій до народознавчого матеріалу;

добірки художніх та фольклорних творів, ілюстрацій до них;

добірки репродукцій українських митців, картини місцевих художників;

дидактичні ігри та завдання комунікативної, мовленнєвої, лінгвістичної спрямованості, на розвиток творчого мовлення;

настільно-друковані, інтелектуальні ігри тощо.

Забезпечуючи сприятливе соціальне середовище ми:

створюємо заохочувальну атмосферу для використання української мови;

застосовуємо партнерську позицію дорослого – носія інформації та авторитетної для дитини людини;

співпрацюємо з сім’ями наших дітей.

Ми усвідомлюємо, що власне середовище дитини сприятиме формуванню навичок та вмінь з українського мовлення в тому випадку, коли ми, педагоги, зуміємо вмотивувати та виховати в дитині бажання, а потім і потребу вивчати і розмовляти українською мовою.

Навчально-виховну роботу з дітьми ми проводимо у формі навчально-мовленнєвої діяльності, ігрової діяльності, спілкування:

ми проводимо навчальні заняття з українського мовлення 1 раз на тиждень;

мовленнєве спілкування е обов’язковим під час ігор, предметно – практичної діяльності, спостережень;

при кожній нагоді ми застосовуємо прийоми мовленнєво – творчої діяльності;

організовуємо штучні ситуації спілкування, що вимагають мовленнєвої активності дітей;

належну увагу приділяємо індивідуальній роботі з дітьми.

Вважаю за потрібне запинитися на декількох прийомах активізації дитячого мовлення.

Відомо, що те, що повторюється раз за разом, поступово стає майже непомітним, але невід’ємним. Це і привітання, і один і той же шлях додому, і цілування у щічку, і ще багато чого. Ці події, раз увійшовши у наше життя, через деякий час стають звичними і необхідними. Цю ідею ми із колегами по закладу вирішили використати у навчання рідної мови.

Мабуть, кожен з вас помічав, що діти люблять своє місце за столом, свій стілець, дівчатка свою зачіску тощо. Це говорить про те, що діти підсвідомо дотримуються певного ритуалу.

Спираючись на це ми виробили щоденні ритуали:

Ранок: привітання (не тільки з дорослими, а й з друзями), звернення уваги на зміни, які є у природі, групі чи навколишньому.

Стежка здоров’я: ранкова гімнастика проводиться українською мовою, ми бажаємо один одному здоров’я, граємо у логоритмічні ігри, виконуємо психологічні та емоційні етюди.

Будь-які заняття: привітання “ланцюжком”, лічилки, віршики, ігри, команди.

Ритуальні предмети: наприклад, під час заняття з народознавства, дівчатам одразу пропонується одягнути намиста, вплести стрічку у волосся, хлопчикам – пов’язати кушаки.

Книжка щодня: у вільний час вдень, перед сном або після нього, ввечері читаємо казки і авторські твори рідною мовою.

Мовні ігри з рухами: у нас вже склалася добірка ігор та вправ з текстами та примовляннями, і знов таки, граючи, ми звертаємося до ритуальних предметів (віночків, хусточок тощо).

Активізація мовленнєвої діяльності дітей у ДНЗ № 31 передбачає роботу за п’ятьма напрямками.

1. Активізація розвитку лексичної сторони мовлення.

Для цього педагоги