Шляхи активізації мовленнєвої активності в умовах ДНЗ

Особлива увага приділяється активізації у мовленні дітей вживання прикметників, дієслів, числівників, формуванню вміння більш точно підбирати слова, що відображають якість предмета чи явища.

Безперервно відбувається поповнення словника словами, які позначають матеріал, з якого зроблений предмет. Уточнюється уявлення дітей про предмети і їх частини, особлива увага приділяється призначенню кожного предмету.

Ведеться робота з розширення узагальнюючих понять. Наприклад: меблі – стіл, стілець, ліжко, крісло і т. п. ; квіти – мак, троянда, ромашка і т. п. ; рослини – квіти, дерева, трава, кущі та ін, помешкання – будинок, хата, палац і т. п. ; рух – біг, стрибки, ходьба, повзання і т. п.. Диференціюються родові узагальнення: тварини – дикі та свійські; посуд кухонний, чайний; машини – легкові, вантажні і т. п.

Вихователі активно ознайомлюють дітей з синонімами, вчать підбирати слова для більш точного вираження думки (наприклад, вологий і мокрий) ; для вираження емоційного забарвлення (наприклад, впав і гупнув; красивий і чудовий та ін). Також у дітей виховуються стилістичні відчуття (де і як вживати певні слова: ревти – плакати, сміятися – реготати і т. д.)

Вихователі ДНЗ № 31 постійно знайомлять дітей з антонімами, активізують їх навички і уміння підбирати антоніми до слів, які відносяться до різних частин мови (іменники, прикметники, дієслова, прислівники).

У кожній віковій групі продовжується знайомство з доступними дітям багатозначними словами різних частин мови, робота над лексичним (смисловим) значенням слів. Дітей вчать розуміти, пояснювати і використовувати переносне значення слів, фразеологічні звороти.

З цією метою вихователі використовують наступні ігри та вправи:

1) добери слово; добирати можна дії до предмета чи навпаки; ознаки; обставини; синоніми; антоніми; довші чи коротші слова та багато чого іншого:

Скажу я слово високо, відповідаєш – низько;

Скажу я слово далеко, відповідаєшь – …

Тепер скажу я боягуз, відповідай – сміливець;

Якщо початок я скажу, відповіси – __________;

2) “Бюро знахідок”: ви загубили предмет круглої форми, червоного кольору?

3) з двох слів склади одне;

4) скажи нісенітницю (лисиця кукурікає, молоко зелене тощо) ;

5) згадай слово, що нічого не значить (ой, гей, ну-ну, бац тощо) :

Ложка – це ложка, нею суп їдять;

Кішка – це кішка, лиже кошенят;

Ганчірка – це ганчірка, стола щоб витирать;

Шапка – це шапка, вдягнув, пішов гулять.

А я придумав слово, веселе слово – плім,

Ось слово знову скаче – плім, плім, плім,

І нічого не значить – плім, плім, плім.

6) вгадай, про що я кажу (знайомство з багатозначними словами) : замок – той, що на дверях чи той, де лицарі живуть? Голка – та, якою шиють, чи та, що на ялинці, а може та, що у їжака?

7) вигадати дражнилки – хто від цього відмовиться (Андрюшка – галушка – подушка) ; дражнити можна не тільки друзів, але й предмети (олівець – малювець, заховався під стілець) ; Дражнилки цікаві для дітей, легкі для запам’ятовування, але потребують певної обережності у застосуванні – необхідно домовитися з дітьми про те, що образливі слова у дражнилках не повинні бути. Для приклада можна запропонувати вигадати дражнилку про себе самого;

8) ще одна улюблена справа малюків – лякати; для цього є страшилки, які можна промовляти з різними інтонаціями та з різним емоційним забарвленням: У якості страшилок можна використовувати тексти до рухливих ігор:

У ведмедя у бору гриби, ягоди беру,

А ведмідь не спить, він на нас ричить – р-р-р

Скажи страшно, а тепер скажи так, щоб стало смішно;

9) треба потішити ляльку – розповісти утішку, але не просто так (лагідно, весело, маминим голосом, голосом дідуся) ;

10) запропонуйте закликати сонечко, вітер, дощик, але спершу домовтеся навіщо ви їх закликаєте – наповніть віршика змістом; зауважте, що закликати треба так виразно, щоб вам повірили;

11) виправляти плутанини – цікава і знайома всім справа, але вона ще й корисна. З плутанинами можна грати по різному: виправляти намальовані плутанини; додавати чи змінювати слова в усних плутанинах; навмисне робити помилки у знайомих текстах тощо.

Розширення словника відбувається за допомогою приказок, прислів’їв, образних виразів з художніх творів (порівняння, епітети тощо), активізується інтерес дітей до незнайомих та малознайомих слів.

2. Активізація формування граматичного ладу мови.

З цією метою вихователі ДНЗ спонукають дітей до утворення нових граматичних форм за допомогою суфіксів (собака, собачка, борода-бородатий) ; порівняльного ступеня прикметників (малий-менший) ; від іменника (вчитель-вчити) ; від дієслова (лікувати-лікар) ; складних слів хвіст-безхвостий, лист падає – листопад), префіксів (зайти, вийти, прийти). Увага дітей звертається на зміну сенсу пропозицій (словосполучень) залежно від вживання префіксу (наприклад, вийшов – зайшов).

Перед вихователями також ставиться завдання активізувати серед дітей вживання прикметників, які вказують