Шляхи активізації мовленнєвої активності в умовах ДНЗ

Розвитку мовленнєвої активності допомагає вправляння дітей у вмінні правильно узгоджувати числівники з іменниками, граматично правильно вживати та узгоджувати слова основних лексичних категорій у відповідному відмінку, роді, числі та часі. Також закріплюється правильне вживання та утворення складних форм іменників множини в родовому відмінку (панчіх, шкарпеток, черевик і т. д.).

Спонукається вживання важких граматичних форм – збірних, невідмінюваних іменників, відбувається вправляння дітей у складанні простих поширених речень, продовжується робота по складанню різних типів речень.

Важливим елементом активізаційного процесу є виховання критичного відношення до граматичних помилок, прагнення до чистоти і правильності мови.

3. Активізація розвитку і вдосконалення звукової культури мовлення передбачає вдосконалення моторики артикуляційного апарату через правильний підбір артикуляційних вправ. Систематично проводиться артикуляційна гімнастика, яка сприяє виробленню точних, енергійних, добре координованих рухів мовного апарату. У повсякденному житті груп і на заняттях систематично проводяться спеціальні вправи на розвиток мовного дихання, мовленнєвої уваги.

Вихователі вчать дітей регулювати силу голосу, швидкість мови, правильно користуватись інтонаційними засобами виразності, уточнювати і закріплювати вимову звуків рідної мови, чому сприяє вправляння у правильному і швидкому промовлянні скоромовок, чистомовок.

Під час відпрацювання звуковимови у пригоді вихователям стають віршики, скоромовки, чистомовки на всі звуки української мови. Вправляння з ними відбувається за наступним планом:

розкажи віршик так, щоб ми всі почули звук «р», «ю», «дж» і т. д. ;

розкажи віршик так, щоб ми повірили, що ти тигреня:

Гей, не стійте дуже близько,

Тигр-р-р-реня я, а не кицька.

хто швидше промовить скоромовку, чистомовку, віршик;

розкажи віршика повільно, швидко, дуже повільно;

розкажи голосно, тихо, пошепки;

проспівай віршика тощо.

У старших групах вводиться поняття «голосні – приголосні звуки» на основі аналізу їх артикуляції, закріплюються поняття «тверді – м'які приголосні звуки».

З метою активізації мовленнєвої діяльності розвивається фонематичний слух. Дітей вчать виділяти слова із заданим звуком з мовного потоку, визначати позицію звуку в слові (початок, середина, кінець слова), формують навички звукового аналізу – послідовність звуків у простих словах (наприклад, мак, лак, суп, дуб і ін.), правильного інтонування і позначення умовними «фішками» голосних та приголосних звуків.

4. Активізація розвитку зв'язного мовлення дітей грунтується на використанні діалогічного та монологічного мовлення.

У діалогічному мовленні дітей залучають до елементарних правил ведення діалогу (вміння слухати і розуміти співрозмовника; формулювати і ставити запитання; будувати відповідь у відповідності з почутим). Закріплюють правила ведення діалогу у повсякденному житті (у громадських місцях, на вулиці, вдома, по телефону, з незнайомими людьми тощо), традиціях групи і дитячого садка, виробляють у дітей активну діалогічну позицію в спілкуванні з однолітками за допомогою діалогічних казок.

Діти вправляються у ввічливому і тактовному веденні діалогу з дорослими (виявляти ініціативу в спілкуванні з дорослим, звертатися з різного типу звертаннями, підтримувати розмову, запропоновану дорослим) і з іншими дітьми (вміння будувати різні форми діалогу між двома-чотирма дітьми). Активізується вміння розмовляти невимушено, вільно, без напруження, тактовно, переконливо, а також здатність своєчасно змінювати емоційний тон розмови відповідно до ситуації спілкування. Такі діалоги активно відпрацьовуються у театрально-ігровій діяльності.

Щодо монологічного мовлення, то педагоги навчають дітей основам побудови зв'язних висловлювань різних типів.

Особлива увага приділяється опису – активізації роботи дітей у описуванні зовнішніх ознак предмету (розповідь-опис: велика лялька в блакитній сукні з великим білим бантом на голові) ; описі дій (розповідь-опис: гарненькою лялькою можна гратись, вона стоїть, сідає, говорить, її можна водити, покласти спати) ; сюжетній розповіді-описі (Таня взяла лопатку, покликала Андрія з машиною і вони почали гратися разом…). Також значна увага приділяється розвитку уміння виділяти і називати об'єкт мови при описі, співвідносити об'єкти мовлення з відповідними описами і розширювати їх за рахунок додаткових характеристик.

Дітей спонукають вправлятися в складанні простих описів різними засобами (мистецтво, образотворча і театралізована діяльність, художня література, дидактичні ігри та завдання тощо).

Активізація розвитку розповідного мовлення передбачає вправляння дітей у розповіданні по пам’яті, за сприйняттям, за уявою (творчі), на запропоновану тему, за опорними словами, з власного досвіду, за зразком і за ілюстрацією, за сюжетною картиною, за зразком або частковим зразком, за планом, колективне складання розповідей, складання початку-кінця розповіді.

При цьому постійно закріплюється вміння дітей складати розповідні висловлювання шляхом зміни знайомих текстів: за аналогією («Казка на новий лад»), шляхом зміни або додавання окремих епізодів тексту.

Активізаційна робота з художньою літературою дає змогу виховувати інтерес до літератури, вміння оцінювати вчинки героїв, виховувати здатність засвоювати послідовність розвитку сюжету, помічати деякі особливості літературної мови (епітети, казкові повтори тощо).

Читання та розповідання як напрямку активізації мовленнєвого розвитку дітей передбачає читання дітям твори трьох літературних жанрів (казка, оповідання, вірші) українських класиків літератури та сучасних українських письменників, творів зарубіжних письменників, які відповідають віку дітей, відображають правдиву дійсність та не суперечать морально-етичним та естетичним нормам.)

Аналізуючи власні надбання та досвід роботи інших педагогів ми дійшли висновку: вміння та навички володіння рідною мовою лише тоді стануть невід’ємною частиною мовної особистості та, поступово, увійдуть до спілкування дитини, якщо вони органічно увійдуть у повсякденне життя дошкільників і будуть постійно активізуватися за всіма представленими напрямками.

 

 

Бадуленко Н. І. Комунікативний мовленнєвий розвиток дітей раннього віку: з досвіду роботи // м. Кривий Ріг, ККДНЗ №127, 2007. – 22 с.

Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі». – К. : Світич, 2008. – 430 с.

Богуш А. М. Теорія і методика розвитку мовлення дітей раннього віку. – К. : «Слово», 2004. – 344 с.

Богуш А. М. Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку. – К. : УЗМН, 1997. – 109 с.

Гаврильців А. В. Збагачення словника дітей раннього віку за рахунок слів, пов’язаних зі сферами життєдіяльності «Природа», «Культура», «Люди», «Я сам»: з досвіду роботи // ДНЗ №21 «Казка» (ясел-садка) комбінованого типу художньо-естетичного спрямування м. Орджонікідзе, 2011. – 126 с.

Доброхотова А. С. Шляхи засвоєння дітьми рідної мови через використання інноваційних технологій: з досвіду роботи // м. Дніпропетровськ, ДНЗ № 366, 2009. – 70 с.

Крутій К. Л. Методика проведення індивідуальних занять із мовленнєвопасивними дітьми дошкільного віку. – Запоріжжя: ТОВ «ЛІПС» ЛТД, 2003. – С. 262-289.

Панасюк І. Б. Словесна творчість дітей дошкільного та молодшого шкіль-ного віку: з досвіду роботи // м. Дніпродзержинськ, дошкільне відділення №2 СЗШ №36. – 2010. – 80 с.