Шляхи підвищення самостійності та творчої активності учнів під час роботи над творчим переказом

–вживання слів у невластивому значенні. Ця помилка є наслідком незнання учнем значення слова чи змішування різних за семантикою слів;

–повторення в межах одного речення чи невеликого тексту одного й того самого слова як результат невеликого запасу лексики, незнання синонімів чи невміння ними користуватися;

–накопичення близьких за значенням слів, які мало що додають до характеристики осіб, предметів (наприклад, мужній і сміливий юнак; гарний і привабливий вигляд);

–використання діалектизмів, жаргонізмів та інших слів, що стоять за межами літературної норми;

–неправильне використання фразеологізмів.

При роботі над лексико-стилістичними помилками учитель наголошує, що зміст, тип і стиль мовлення, емоційне забарвлення вимагають відповідного добору лексики й інших мовних засобів. На типових прикладах з робіт учнів він показує невідповідність у використанні лексики і фразеології змісту та стилю викладу, цим самим застерігаючи школярів від подібних помилок у майбутньому. З учнівських переказів і творів добираються випадки неправильного вживання слова з погляду його значення, подаються приклади речень з правильним слововживанням.

Якщо ж у роботах учнів мають місце повторення однакових слів у межах речення чи невеликого тексту, то ці випадки розглядають так: до слів, що повторюються, добирають синоніми або близькі за значенням слова, проводять стилістичний експеримент, у ході якого відбирають потрібне слово, усуваючи за його допомогою повторення. Приблизно таким чином опрацьовують й інші помилки цього типу.

Над мовностилістичними помилками роботу найкраще проводити так: речення з помилками заздалегідь записують на переносній дошці, а в потрібний момент їх розглядають і колективно аналізують. Так розглядаються й помилки, що стосуються порушення милозвучності мовлення (вибір прийменників з—із—зі, часток би—б, же—ж тощо).

Охопити на одному заняття аналіз різних помилок неможливо, тому цю роботу можна проводити перед вивченням нового матеріалу або на іншому етапі уроку, якщо матеріал з повторення логічно вплітається в канву виучуваного. Тоді є можливість, працюючи над помилками, не тільки повторювати теоретичний матеріал, а й закріплювати правила на письмі. Якщо обговорюються твори і треба опрацювати мовленнєві помилки, їх теж можна класифікувати, пов’язавши з виучуваною темою. На першому занятті, наприклад, можна зробити аналіз помилок лексичного характеру, причиною яких є інтерференція, а на наступному з’ясувати граматичні помилки (вживання прийменників у російській і українській мовах, особливості утворення словосполучень іменників з прикметниками тощо), тобто залежно від характеру помилок, їх типовості учитель відповідно й організовує роботу над ними.

На кожному уроці словесник повідомляє, який мовний матеріал опрацьовуватиметься на наступному заняття, що треба повторити і як попрацювати кожному з допущеними помилками. Попередня підготовка до аналізу може урізноманітнюватися. Якщо планується повторити написання суфіксів, учні за завданням учителя вдома шукають у своїх роботах неправильно написані слова з цієї морфемою, складають словосполучення, речення, вводять їх у творчу роботу тощо, а в класі аргументують вибір написання. У 8-9-му класі домашню роботу можна ускладнити письмовим поясненням (краще у зошиті-довіднику).

По завершенні всієї роботи над помилками рекомендуємо писати словникові диктанти, включаючи до них опрацьовані слова, що дасть змогу переконатись, які правила недостатньо засвоєні, які треба повторити ще раз. У зошит-довідник варто рекомендувати самостійно вносити лексично складні слова, що зустрічалися в письмових роботах, а в класі їх відтворювати по пам’яті, підкреслюючи контрольні лексеми не з однієї, а з двох-трьох попередніх письмових робіт. На перевірку їх витрачається 5-7 хвилин уроку (це може бути на будь-якому етапі заняття), але для формування й удосконалення лексико-стилістичних навичок подібна форма роботи найбільш ефективна. Для заохочення деяким слід дозволяти виставляти самому собі оцінку, яку, звичайно, учитель пізніше переглядає. Це сприяє вихованню пильності, самокритичності й водночас створює атмосферу довіри між учителем і учнем.

Організовують роботу й по-іншому (на 5-6 хв.) учні диктують один одному лексеми, у яких допущено помилки, а потім перевіряють. Той, хто і запам’ятовує їх написання. До зошита-довідника учні переважно звертаються кілька разів: виконуючи самостійну роботу, складаючи речення зв’язні тексти, пишучи навчальні диктанти, наводячи приклади. Отже, відбувається зорове сприймання слова як під час виконання класних, так і домашніх робіт. Наприкінці кожного навчального року бажано складати своєрідний словничок із цих слів.

Отже, учитель у своїй роботі має навчити школярів самостійно працювати над помилками, готувати їх до цього, додержуючи власної системи виправлення помилок, з якою діти були б добре обізнані і яка не становила б для них труднощів.

У 3-4-х класах у реченнях, записаних на дошці, вже не позначаємо помилку. Учням потрібно самостійно її визначити і виправити.

«Особливі» речення виписуємо на змінний стенд «Страшне перо не в гусака». Деякі з них.

Заєць ганявся за морквою по полю.

Вона ходила по сільських стріхах, навчаючи дітей.

Буря раптом тріснула його по голові.

Там до нього прискакав осавула.

Неподалік ріс пеньок.

Постійно виправляємо мовні недоліки і в усному мовленні. Крім того, на уроках мови є «посада» коректора, який протягом уроку слідкує за відповідями і виправляє їх.

Кілька учнів одержують завдання протягом 1-2 тижнів зібрати мовні недоліки, оформити їх і подати на розгляд класу гумористичне оповідання на теми: «У їдальні», «У роздягальні», «З бесіди друзів» тощо.

Коли таке повідомлення з’являється у шкільній пресі чи прозвучить на уроці або по радіо, «автори неологізмів», безперечно, впізнають себе. І нехай просто посміються, але висновок все ж таки зроблять. Не за цим разом, то за другим чи третім. Підвищенню грамотності сприяє також «логічний диктант». Учитель читає лексичне значення слів, що містять цікаві орфограми. Наприклад.

Пристрій, за допомогою якого можна говорити на відстані. (Телефон).

Спосіб проказування слів у супроводі кобзи чи бандури. (Речитатив).

Назви страви, яку готують і відварених і подрібнених овочів. (Вінегрет).

Підставка для нот. (Пюпітр).

Суржики з усного і писемного мовлення можна включати у мовні розминки.

Усі названі види роботи над лексичними помилками дають свої наслідки. Проте систематично проводячи цю роботу, слід уникати одноманітності, постійно шукати і впроваджувати нове. Лише за таких умов можна досягти успіхів у навчанні орфографії, підвищити грамотність учнів, відшукати шляхи усунення і попередження мовних і мовленнєвих помилок в учнівських писемних висловлюваннях.

 

1.Біляєв О. М. Лінгводидактика рідної мови: навч.-метод. посіб. / О. М. Біляєв. – К. : Генеза, 2005. – 180 с.

2.Коченгіна М. В. Готуємось до уроків розвитку зв’язного мовлення. 2 клас / М. В. Коченгіна. – Х.: Веста; Вид-во «Ранок», 2008. – 144 с.

3.Крикун М. Роль слова в розвитку зв’язного мовлення молодших школярів // Початкова школа. – 2003. – №11. – С. 27-35.

4.Методика викладання української мови / С.І. Дорошенко, М.С. Вашуленко, О.І. Мельничайко, О.Н. Хорошковська та ін. /за ред. С. І.  Дорошенка. – 2-е вид., перероб. і допов. – К. : Вища шк., 1992. – 398 с.

5.Наумчук М.М. Розвиток зв’язного мовлення молодших школярів: навч. пос. / М.М. Наумчук, Н.О. Будна. – Тернопіль: Богдан, 2001. – 64 с.

6.Українська мова з методикою навчання в початкових класах: інтегрований курс / загальна редакція А.П. Каніщенко, Г.О. Ткачук / вид. 3-тє, переробл. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2011. – 264 с.